ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4792/25
провадження № 2/753/5775/25
02 липня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 175 028,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ). З 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, як наслідок квартира за вказаною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачами теплової енергії і зобов'язана вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Відповідач не вносила плату своєчасно за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.01.2025 складає 131 112,18 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 292,71 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 78 558,65 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 417,42 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 053,45 грн. Також наявна у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 58,24 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 58,24 грн, та з 01.11.2021 - заборгованість за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 277,79 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 1 395,68 грн. Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 за № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 4 945,95 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 615,42 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість з урахуванням інфляційної складової боргу, 3% річних та пені. Окрім того, позивач просить стягнути судовий збір.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 09.04.2025 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
17.04.2025 відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просила розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.
Дослідивши заперечення відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, тобто справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240,00 грн.
06.05.2025 від представника відповідача - адвоката Кузнєцов О.В. до суду надійшло клопотання про залучення до справи співвідповідача ОСОБА_2 , оскільки саме вона являється власником особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого позивачем для оплати послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та єдиним споживачем житлово-комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_2 . Також зазначено, що відповідач ОСОБА_1 фактично не проживає у даній квартирі вже близько 3 років та не являється споживачем житловоо-комунальних послуг у вказаній квартирі. Відзиву на позовну заяву стороною відповідача до суду не подавалося.
Дослідивши дане клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Процедурні питання заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача визначені ст.51 ЦПК України.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Згідно вказаної норма, право визначати відповідача (співвідповідачів) у справі належить позивачу. Відповідач не наділений правом клопотати про залучення співвідповідача у справі.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача щодо залучення у якості співвідповідача ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки правом на залучення співвідповідача по справі наділений лише позивач.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та є загальновідомим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до споживачів від ПАТ «Київенерго», згідно з договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення.
Згідно з пунктом 3.4.2 договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість ПАТ «Київенерго» від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості. Тобто, за період надання послуг до 01 травня 2018 року (надавач послуг ПАТ «Київенерго») заборгованість залишається незмінною, оскільки КП «Київтеплоенерго» позбавлене права проводити коригування заборгованості і прийнятої на підставі договору цесії № 602-18.
Таким чином у справі беззаперечно встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є надавачем комунальних послуг до житлового будинку по АДРЕСА_3 та, відповідно, до усіх квартир в цьому будинку.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 .
Тому з урахуванням предмету спору та релевантних правових норм, позивачем правильно визначено відповідача у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону).
Аналогічний обов'язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні в період спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Крім того, судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем підготовлено та опубліковано форму договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик», зміст якого відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами № 630 від 21 липня 2005 року, і що такий договір є договором приєднання.
Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження надання відповідачам житлово-комунальних послуг позивачем надано копії корінці нарядів на підключення/відключення будинку від теплопостачання, а на підтвердження заборгованості за наданими житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води - відповідний розрахунок.
Встановивши на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, а відповідач, будинок якої під'єднаний до мереж тепло-, водопостачання, є споживачем цих послуг, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, однак оплата спожитих послуг виконувалася нею неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, прийшов до обґрунтованого висновку про виникнення у позивача права на стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті комунальні послуги.
Як вбачається із матеріалів справи, у відповідачів перед позивачем наявна заборгованість яка станом на 31.01.2025 складає 131 112,18 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 292,71 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 78 558,65 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 417,42 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 053,45 грн.
Також наявна у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 58,24 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 58,24 грн, та з 01.11.2021 - заборгованість за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 277,79 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 1 395,68 грн.
Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 за № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 4 945,95 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 615,42 грн.
Оскільки відповідачі являються споживачами наданих позивачем послуг, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача за період з січня 2024 року по січень 2025 року інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, суд відзначає наступне.
На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 26 Закону передбачено відповідальність за неналежне виконання договору. У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат від суми заборгованості за житлово-комун альні послуги та пені підлягають задоволенню, оскільки нараховані правильно з урахуванням вимог постанови КМУ від 05.03.2022 №206 та на підставі чинного законодавства.
Відповідач у поданих до суду заявах посилаються на те, що вона не проживає у квартирі вже три роки, а тому не є споживачем наданих послуг.
Суд не приймає дане твердження відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Згідно п. 48 Правил надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, виконавець зобов'язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послугу та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.
Отже, споживач має право не сплачувати вартість комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Разом з тим, доказів на підтвердження того, що відповідач зверталася до позивача з повідомленням про непроживання її у квартирі, до суду надано не було.
Щодо твердження відповідача, що власником особового рахунку являється ОСОБА_2 , а тому саме вона є належним відповідачем у справі, то відповідно до чинного законодавства, відповідач, як зареєстрована у квартирі особа, є споживачем послуг за вищевказаною адресою. У тому разі, якщо з відповідача буде стягнуто грошові кошти за житлово-комунальні послуги, вона має право звернутися із регресною вимогою до осіб, які на її думку також користувалися житлом і, відповідно, несуть солідарну або часткову відповідальність за оплату таких послуг.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 175 028,45 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а всього 178 056,45 грн.
Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місце знаходження 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.07.2025.
Суддя М.О. Заставенко