ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1575/25
провадження № 1-кп/753/1273/25
"02" липня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024100020003961,за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, працюючого оброблювачем металу «Герольд майстер», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_7 , 18.09.2024 близько 16 години 51 хвилини, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві, по проїзній частині, яка примикає до головної дороги вулиці Бориспільська, зі сторони будинку № 19, в напрямку проїзної частини вулиці Бориспільська, на перехрещенні вказаних доріг, не переконався у безпечності перед початком свого руху, під час виконання маневру повороту праворуч в напрямку вулиці Поліська, не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_5 , який керував велосипедом марки «Аrdis - Либідь» та рухався по головній дорозі вулиці Бориспільська, зліва-направо по напрямку руху автомобіля, тим самим водій ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306 (далі - ПДР), а саме: п. 10.1- «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.10.2 - «виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає», внаслідок чого водій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.
Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянням велосипедисту ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке виразились у вигляді закритої травми лівого плеча: садна у ділянці лівого ліктя, перелому дистального епіметафізу лівої плечової кістки (зі зміщенням уламків).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину за обставин, встановлених в мотивувальній частині вироку, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, висловив щирий жаль з цього приводу та приніс свої вибачення потерпілому. Пояснив, що 18.09.2024 року він виїжджав з роботи з вул. Бориспільської 17-Б на головну дорогу по вул. Бориспільська. Через дерева та арку автомобіля він не побачив потерпілого, який рухався на велосипеді головною дорогою, і якого він, ОСОБА_8 , повинен був пропустити. Після ДТП він, ОСОБА_8 , одразу зупинився, але потерпілий відмовився від виклику швидкої допомоги та поліції, оскільки начебто все було нормально, він віддав потерпілому 1600 грн. без розписки, та поїхав додому. Ввечері у двір приїхала поліція, автомобіль забрали на евакуаторі. Зазначив, що зрозумів, що у такому випадку необхідно було викликати поліцію та медиків. Про наявність у потерпілого тілесного ушкодження дізнався на наступний день. Слідчий не дав номер телефону потерпілого, пославшись на те, що останній не бажає спілкуватись. Тоді він сам поїхав до ЛШМД. Також він пропонував потерпілому сплатити 70000 грн. - це всі гроші, які він може зібрати, але потерпілий не захотів примирятись.
За відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, які не оспорювали фактичні обставини справи, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України поясненнями обвинуваченого, вважає доведеною винність ОСОБА_7 у тому що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.
Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину, вчиненого з необережності, характер та ступінь суспільної небезпеки, відношення обвинуваченого до скоєного, який вину визнав в повному обсязі.
Судом також враховуються дані про особу обвинуваченого, який негативних характеристик не має, на спеціальних обліках не перебуває, має постійне проживання за місцем реєстрації, працює, раніше ні в чому осудному помічений не був.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття, а також, на підставі положень ч. 2 ст. 66 КК України, відповідно дояких при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті - вибачення перед потерпілим.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З огляду на викладене суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим так і іншими особами є призначення покарання у виді обмеження волі в межах, встановлених санкцією частини статті.
Також суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах, встановлених для даного виду покарання. При цьому будь-яких достовірних даних про те, що єдине джерело доходів обвинуваченого пов'язано з правом керування транспортними засобами до суду не подано.
При цьому, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним» («Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року). У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи, та особи винного, за наявності двох обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає, що ОСОБА_7 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд звертає увагу, що думка представника потерпілого, який наполягав на необхідності відбування обвинуваченим покарання реально, як і позиція сторони обвинувачення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, самі по собі не є вирішальними, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду. При цьому суд при призначенні покарання врахував не тільки позицію прокурора та потерпілого, а й обставини, визначені положеннями ст. ст. 50, 65, 75 КК України. Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 67 КК України, не відшкодування потерпілому заподіяної шкоди не може визнаватись обставиною, яка обтяжує покарання. Також, потерпілому роз'яснено його право звернутись з відповідним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
На тверде переконання суду, призначення покарання без звільнення від його відбування з випробуванням, вказуватиме, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено кримінальне правопорушення, воно сприймалося би, як грубо непропорційне, і як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, свідчило би про жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції.
Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави. Питання речових доказів підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік 8 місяців.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 3979 грн. 50 коп.
Арешт на автомобіль «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.09.2025 року - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортного засобу (м. Київ, вул. Хоткевича, 20-Б) - повернути ОСОБА_7 для подальшої передачі за належністю;
- велосипед марки «Ardis Либідь», який передано на зберігання ОСОБА_6 - залишити останньому;
- оптичний диск CD-R - залишити при матеріалах провадження Дарницької окружної прокуратури м. Києва.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, встановлених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя