Справа № 752/10949/25
Провадження № 2/752/6505/25
Іменем України
02 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -
Комунальне підприємство органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенергія» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 травня 2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем з надання комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 до 31 жовтня 2021 є виконавцем з надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021, у зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем з надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Будинок АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок квартира АДРЕСА_2 за зазначеною адресою під'єднана до внутрішьо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем наданих послуг. Проте відповідач своєчасно не сплачує за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість.
Повідомляє, що позивач діє на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, опублікованому 28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085).
Крім того позивач зазначає, що 11 жовтня 2018 між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київтеплоенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Надання послуг відповідачу здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго» та в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511). Факт відсутності письмового договору про надання таких послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача:
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 788,13 грн;, інфляційну складову у розмірі 1905,43 грн, 3% річних у розмірі 479,29 грн;
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 5394,47 грн;, інфляційну складову у розмірі 803,78 грн, 3% річних у розмірі 202,18 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 91 589,17 грн.; інфляційну складову боргу 13 646,79 грн.; 3% річних 3410,13 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 13 161,42 грн.; інфляційну складову боргу 1961,05 грн.; 3% річних 493,28 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 65 906,36 грн; інфляційну складову боргу 7543,07 грн.; 3% річних 1823,18 грн., пеню у розмірі 2218,21 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 5559,24 грн ; інфляційну складову боргу 719,60 грн.; 3% річних 175,41 грн., пеню у розмірі 213,42 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 712,80 грн;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 83,93 грн;
заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 22,32 грн.
Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста від 07 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви разом з копіями доданих документів, направлялась за зареєстрованою адресою місця проживання.
03.06.2025 конверт адресований відповідачу повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом. У встановлений строк відзиву на позов не подав.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.11.2023 № 7340/7381, предметом діяльності КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», крім іншого, є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії (п.2.2).
Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року Комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 по 31 жовтня 2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго», на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення і постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).
На підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а отже є споживачем послуг, які надаються позивачем за вказаною адресою.
Відомості про те, що відповідач не споживає надані житлово-комунальні послуги та/або відмовлявся від них у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Перелік житлово-комунальних послуг наведений у пункті 1 частини 1 статті 5 вищевказаного Закону, до котрих, зокрема, належить послуга з управління багатоквартирним будинком та включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року за № 45 визначається, що власник та наймач (орендар) квартири, з-поміж іншого, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії» встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Згідно з ч. 6 ст. 19, ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 р. № 1198 передбачено, що споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг закріплений у статті 162 ЖК України.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку.
Приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку, є спільним майном багатоквартирного будинку.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною.
За рахунок тепловиділення розподільчих трубопроводів, що розташовані у підвалах чи інших приміщеннях МЗК створюються нормальні умови для функціонування мереж водопостачання та водовідведення та інших інженерних комунікацій.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Так, за приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У Постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору чи іншого документу про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17, де було сформовано висновок щодо застосування норм права (пункт 79).
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунки заборгованості, які не спростовані відповідачем. Контррозрахунку з посиланням на відповідні докази, який давав би підстави стверджувати зворотне, відповідачем суду не надано, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Разом з тим, пред'являючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості починаючи з травня 2016 року, позивач залишив поза увагою той факт, що відповідач ОСОБА_1 досягнув повноліття лише ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює стягнення з нього заборгованості як користувача квартирою АДРЕСА_4 до вказаної дати.
Відповідно до ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.
При цьому, згідно з п. 99.2 ст. 99 Податкового Кодексу України грошові зобов'язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Таким чином, оскільки в період з травня 2016 року по 11 січня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 не досягнув повноліття, як наслідок не набув повної цивільної дієздатності, суд не вбачає правових підстав для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за вказаний період, а також нарахованих на вказану заборгованість інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки грошові зобов'язання відповідача за період до 12 січня 2024 року повинні були виконуватись законними представниками (батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття ним цивільної дієздатності в повному обсязі.
Доказів того, що вказана квартира перейшла відповідачу в спадок чи набута ним з інших правових підстав, які можуть покладати обов'язок на набувача такого майна сплатити заборгованість попереднього власника, матеріали справи не містять.
Отже, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь КП «Київтеплоенерго»:
заборгованість за спожиті з 12 січня 2024 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 30 684,08 грн та пеня у розмірі 2 103,35 грн;
заборгованість за спожиті з 12 січня 2024 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 1775,36 грн та пеня у розмірі 203,43 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 534,30 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 306,02 грн;
Крім того, звертаючись до суду з позовом, КП «Київтеплоенерго» просило суд стягнути з відповідача інфляційну складову та 3 проценти річних, нарахованих на суму боргу.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Як вбачається із матеріалів справи, сплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, а відтак, початок періоду прострочення за кожним щомісячним платежем припадає на 21 число кожного наступного місяця.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
На відміну від інфляційних збитків розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 , за таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних в межах заявлених вимог за період до вказаної дати з відповідача не підлягають стягненню.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню в такому порядку та розмірі, а саме підлягають стягненню з ОСОБА_1 :
інфляційні втрати у розмірі 4 892,26 грн, 3% річних у розмірі 1 119,83 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 30 684,08 грнза спожиті з 12 січня 2024 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі;
інфляційні втрати у розмірі 283,01 грн, 3% річних у розмірі 64,78 грн, нараховані на суму боргу 1 775,36 грн за спожиті з 12 січня 2024 рокупослуги з постачання гарячої води.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, що документально підтверджено. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір за подання позову в сумі 3 482,22 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову частково (18,07%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 629,25 грн,
Керуючись, ст.ст. 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, ЦПК України, суд -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
заборгованість за спожиті з 12 січня 2024 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 30 684,08 грн, пеню у розмірі 2 103,35 грн;
заборгованість за спожиті з 12 січня 2024 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 1775,36 грн, пеню у розмірі 203,43 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 534,30 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 306,02 грн;
інфляційну складову в розмірі 4892,26 грн, 3% річних у розмірі 1119,83 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 30 684,08 грнза спожиті з 12 січня 2024 року послуги з постачання теплової енергії;
інфляційну складову в розмірі 283,01 грн., 3% річних у розмірі 64,78 грн. нараховані на суму боргу 1775,36 грн за спожиті з 12 січня 2024 рокупослуги з постачання гарячої води, а всього стягнути 41 966 (сорок одну тисячу дев'ятсот шістдесят шість) гривень 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 629 (шістсот двадцять дев'ять) гривень 25 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001,м. Київ, площа І.Франка, 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складений 02 липня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк