Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5867/25
Номер провадження 1-кс/711/1521/25
27 червня 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000391 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщане Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який не є особою з інвалідністю, розлученого, непрацюючого, раніше несудимого (ст. 89 КК України), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000391 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 строком на 60 діб без права внесення застави.
В обґрунтування клопотання зазначено, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250000000391 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 15.03.2025, точний час та дату органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з корисливих мотивів та з метою свого незаконного збагачення, із погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я особи, в умовах воєнного стану, систематично пред'являли незаконні вимоги про передачу їм грошових коштів та отримали такі від ОСОБА_7 , за наступних обставин.
Так, 15.03.2025, точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 разом та за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою знаходячись на СТО «Знак якості», за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Дібровська, 29, куди попередньо ОСОБА_5 доставив ОСОБА_7 на власному автомобілі, де усвідомлюючи протиправність своїх дій, пред'явили у рішучій формі, протиправну майнову вимогу ОСОБА_7 , яка виразилася у вимаганні грошових коштів в сумі 2000 доларів США, за «простій», відсутність на робочому місці в СТО «Знак якості», погрожуючи, при цьому, у разі невиконання вимоги, заподіяння тілесних ушкоджень стосовно останнього, при цьому ОСОБА_5 застосував до потерпілого фізичну силу, що виразилось у нанесенні йому удару зворотньою стороною руки в область голови потерпілого, а також невстановлена під час досудового розслідування особа нанесла потерпілому кілька ударів в область живота, ребер, ніг кулаками та колінами.
20.05.2025 близько 16 год. 20 хв. ОСОБА_5 разом та за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою, знаходячись на СТО «Знак якості», за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Дібровська, 29, куди попередньо ОСОБА_5 доставив ОСОБА_7 на власному автомобілі, де усвідомлюючи протиправність своїх дій повторно, пред'явили у рішучій формі, безпідставну, протиправну вимогу передачі грошових коштів ОСОБА_7 , за «простій», відсутність на робочому місті в СТО «Знак якості», при цьому ОСОБА_5 застосував до потерпілого фізичну силу, що виразилось у нанесенні йому двох ударів руками в область голови та одного удару кулаком в область живота.
25.06.2025 близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_5 шляхом телефонного дзвінка умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно пред'явив, у рішучій формі, протиправну майнову вимогу ОСОБА_7 , яка виразилась у вимаганні грошових коштів в сумі 3 000 грн., погрожуючи, при цьому, у разі невиконання вимоги, заподіяння тілесних ушкоджень стосовно останнього.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи реальність погроз ОСОБА_5 та невстановленої під час досудового розслідування особи, сприймаючи погрози вказаних осіб як реальні, побоюючись за своє здоров'я, 25.06.2025, близько 16 год. 45 хв., знаходячись поблизу будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , передав грошові кошти в сумі 3 000 грн. ОСОБА_5 .
Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме - вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
25.06.2025 о 15 год. 50 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26.06.2025 останнього повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.04.2025, показами потерпілого ОСОБА_7 від 09.05.2025, 17.06.2025, 25.06.2025, протоколами за результатами проведення НСРД № 3262/14/45-2025 від 26.05.2025, №3261/14/45-2025 від 26.05.2025, №3260/14/45-2025 від 26.05.2025, №3310/14/45-2025 від 28.05.2025, № 3309/14/45-2025 від 28.05.2025, протокол видачі предметів від 25.06.2025, протокол огляду покупця та вручення грошей від 25.06.2025, протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 25.06.2025, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 25.06.2025, протоколом обшуку від 25.06.2025.
Санкцією ч. 4 ст. 189 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ініціатор клопотання вказує, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, тому враховуючи тяжкість покарання, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж, на цей час, в ході досудового розслідування не встановлено повного кола підозрюваних, не встановлено та не допитано всіх свідків події, у зв'язку з чим ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, шляхом підкупу, погроз, шантажу та ін., зокрема здійснювати вплив на інших, наразі невстановлених в ході досудового розслідування осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Також ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_7 , так як вони проживають в одному населеному пункті - м. Золотоноша, та який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно нього, тому підозрюваний може схиляти його до дачі завідомо неправдивих показань та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, враховуючи те, що на цей час не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру, перебуваючи на волі він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин злочину та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим підозрюваний умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, декілька разів зустрічався із потерпілим ОСОБА_7 , де здійснював протиправні дії відносно нього та в ході кількох зустрічей потерпілий отримав побої, що вказує на те, що така його діяльність носила тривалий та цілеспрямований характер та підозрюваний може продовжити свою незаконну діяльність, що вказує на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При врахуванні ризику продовження злочинної діяльності, орган досудового розслідування вважає за необхідне врахувати, що ОСОБА_5 не є працевлаштованим та не має законного систематичного джерела доходу.
Виходячи з усього вище перерахованого, слідчий приходиться до висновку, що жоден із м'якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, ініціатор клопотання вважає за необхідне застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_5 виключно у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваного покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного з особами, які можуть набути статусу свідків та інших наразі не встановлених в ході досудового розслідування осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь чи продовження вчиняти протиправні дії, в яких він підозрюється.
Виходячи з усього вище перерахованого, жоден із м'якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти наведеним вище ризикам, тому тримання під вартою ОСОБА_5 повністю виправдовується інтересами суспільства, які в даному випадку переважають інтереси підозрюваного щодо забезпечення поваги до особистої свободи.
Разом з цим, при обранні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, сторона обвинувачення вважає за доцільне, з урахуванням корисливих мотивів вчинення кримінального правопорушення, визначити підозрюваному заставу, яка буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у останньої бажання перешкоджати розслідуванню у кримінальному провадженні і вважає, що максимальний розмір застави, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК, в повній мірі зможе забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, покладених на нього обов'язків.
У вказаному випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків.
Крім того, орган досудового розслідування вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України; утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з потерпілим ОСОБА_7 та свідками у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.
Таким чином, запобігти вищезазначеним ризикам не можливо за допомогою більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, без права внесення застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, з огляду на обставини викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначив, що з урахуванням зібраних на даний час доказів, в тому числі за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Тобто, у вимаганні передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. На переконання сторони обвинувачення існують ризики, які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а саме ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до нього у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. перебуваючи на волі останній особисто чи через третіх осіб, шляхом вмовлянь до зміни наданих ними показів, з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на заявника ОСОБА_7 , з яким вони проживають в одному населеному пункті та підозрюваний обізнаний про місце його проживання. Оскільки на даний час не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру, перебуваючи на волі він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин злочину та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, враховуючи характер кримінально-протиправних дій, інкримінованих в провину ОСОБА_5 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється. Зазначене підтверджується матеріалами НСРД, в яких зафіксовано, що підозрюваний умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, декілька разів під час зустрічей із потерпілим ОСОБА_7 здійснював протиправні дії відносно нього та в ході кількох зустрічей потерпілий отримав побої, що вказує на те, що така діяльність підозрюваного носила тривалий та цілеспрямований характер та підозрюваний може продовжити свою незаконну діяльність, що вказує на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На підставі викладеного, прокурор вважав, що саме тримання під вартою підозрюваного зможе запобігти вказаним ризикам та відповідатиме меті кримінального провадження, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, без права внесення застави
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри та не доведеність існування ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. На його думку, саме інший учасник кримінального правопорушення може впливати на свідків та потерпілого, а не його підзахисний, який співпрацює зі слідством. Роль цієї особи була значно більшою, ніж ОСОБА_5 , однак та особа на волі, а його підзахисний тримається під вартою. Просив врахувати, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання та на його утриманні перебуває малолітня дитини. З урахуванням зазначеного, просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також просив врахувати, що він має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та документи надані стороною захисту слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250000000391 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
25.06.2025 ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26.06.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме - вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.04.2025, показами потерпілого ОСОБА_7 від 09.05.2025, 17.06.2025, 25.06.2025, протоколами за результатами проведення НСРД № 3262/14/45-2025 від 26.05.2025, №3261/14/45-2025 від 26.05.2025, №3260/14/45-2025 від 26.05.2025, №3310/14/45-2025 від 28.05.2025, № 3309/14/45-2025 від 28.05.2025, протокол видачі предметів від 25.06.2025, протокол огляду покупця та вручення грошей від 25.06.2025, протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 25.06.2025, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 25.06.2025, протоколом обшуку від 25.06.2025.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокат дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним. Крім того, позиція сторони захисту, фактично не виключає можливість застосування до ОСОБА_5 , який є підозрюваним, запобіжного заходу, відповідно до ст. 176 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_10 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований ОСОБА_5 в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, малолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше несудимий, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_7 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_7 . При цьому, слід враховувати, що підозрюваний та свідок проживають в одному населеною пункті та ОСОБА_5 обізнаний про його місце проживання. Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно нього із застосуванням погроз фізичною розправою. Отже, наведене свідчить про те, що підозрюваний може впливати на заявника у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ним своїх показань, щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який полягає у незаконній вимозі передачі майна з погрозою насильства над потерпілим, не має заробітку та постійного джерела доходу, не вживає заходів для пошуку працевлаштування чи постановлення на облік в центр зайнятості як особа, що шукає роботу, що в сукупності може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
В той же час, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і є лише його припущенням, з огляду на його необґрунтованість.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров'я, сімейний стан, наявність в нього на утриманні малолітньої дитини та інші обставини наведені стороною захисту.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваної таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (мету, спосіб, засоби вчинення, його тривалість та участь підозрюваного у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо можливого переховування від слівдства та суду, спілкування підозрюваного зі свідком ОСОБА_7 , який є заявником, у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь. При цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваного, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого ще не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право та вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. З огляду на сімейний стан підозрюваного, наявність в нього утриманців та необхідності їх матеріально забезпечувати, слідчий суддя вважає, що вимога сторони обвинувачення про не встановлення розміру застави, заявлена в клопотанні, не підлягає задоволенню.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує положення ч. 4 ст. 182 КПК України, якими визначено, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2025 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний офіційно не працевлаштований, розлучений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_8 2013 року народження, та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув'язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 25.06.2025, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.06.2025. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 23.08.2025 включно.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000391 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - задоволити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 23.08.2025 включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 25.06.2025.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12025250000000391, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2025.
Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;
- не відлучатися із с. Піщане Золотоніського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з потерпілим ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за його участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.08.2025 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 23 серпня 2025 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1