Справа № 569/8719/25
24 червня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену на дату звільнення заробітну плату (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку) у розмірі 62878,23 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 01 березня 2025 року та по дату ухвалення судового рішення, але не більше ніж за шість місяців, витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 7000 грн.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що з 31 грудня 2022 року та по 28 лютого 2025 року працювала в ТОВ «Волинь-паливо». Наказом № 61-к/р від 20 лютого 2025 року її було звільнено з роботи за п1.ст.36 КЗпП України, проте заробітну плату та всі суми, належні при звільненні, відповідачем виплачено не було. В зв'язку з наявною заборгованістю була змушена 17 березня 2025 року звернутися за захистом порушених прав на гарячу урядову лінію. Під час проведення посадовими особами міжрегіонального правління Державної служби з питань праці перевірки у ТОВ "Волинь-паливо" було з'ясовано, що на підприємстві є заборгованість із виплати заробітної плати, а також не виплачені кошти при звільнення, в тому числі компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Останню заробітну плату відповідачем їй виплачено за жовтень 2024 року. Відповідно до поданої відповідачем звітності за період з 01 листопада 2024 року по 28 лютого 2025 року ТОВ "Волинь-паливо" заборгувало їй по заробітній платі та всіх сумах, належних при звільненні, 62878,23 грн.
Ухвалою від 07 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 06 червня 2025 року суд витребував у відповідача довідку про розмір заборгованості по заробітній платі та за всіма виплатами, які належать ОСОБА_1 при звільненні; довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням.
У заяві від 24 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 просить розгляд справи проводити без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документа. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 31 грудня 2022 року прийнята на посаду оператора заправних станції АЗС № 45 Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-паливо". Наказом № 61-к/р від 20 лютого 2025 року позивач звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п1.ст.36 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (записи № 19, 20).
За інформацією ТОВ "Волинь-паливо" з особового рахунка працівника ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2024 року по 28 лютого 2025 року, заборгованість із заробітної плати нарахована в сумі 62878,23 грн, до видачі (з вирахуванням податку та військового збору) - 48959,74 грн.
Під час проведення посадовими особами Міжрегіонального управління заходу державного контролю у формі перевірки у ТОВ «Волинь-паливо» було з'ясовано, що на підприємстві є заборгованість із виплати заробітної плати, чим порушено вимогу ч.1 ст.10 Закону № 2136, а також не виплачені кошти при звільненні, в тому числі компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, чим порушено вимоги абз.4 ч.1 ст.12 Закону № 2136, про що свідчить лист Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 3Х/3.2/335-3В-25 від 15 квітня 2025 року.
Відповідно до статті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст.115 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За приписами ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
В день звільнення 28 лютого 2025 року відповідач не провів розрахунку з позивачем і письмово не повідомив останню про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Станом на 24 червня 2025 року в матеріалах справи відсутні докази проведення повного розрахунку з позивачем.
Позивач суму заборгованості по заробітній платі (62878,23 грн) визначила, виходячи з розміру нарахованої відповідачем заробтної плати, відомості про яку містилися в її особистому кабінеті на порталі Пенсійного фонду України.
За особовим рахунком працівника ОСОБА_1 , наданим відповідачем, розмір нарахованої позивачу заробітної сплати становить 62878,23 грн, розмір заробітної плати, яка підлягає виплаті (видачі на руки) - 48959,74 грн.
З огляду на те, що відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування до бюджету) податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати є відповідач (роботодавець), з ТОВ "Волинь-паливо" належить стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі (з вирахуванням податків і зборів) в сумі 48959,74 грн, а отже, позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі належить задовольнити частково.
Оскільки відповідач не виплатив позивачу належні при звільненні суми у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, наявні підстави для застосування встановленої ст.117 КЗпП України відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі -Порядок).
Згідно з п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Розмір середньоденного заробітку позивача становить 597,24 грн, відповідно до особового рахунку працівника, наданого відповідачем. Кількість робочих днів за період затримки розрахунку при звільненні з 01 березня 2025 року до 24 червня 2025 року (дата ухвалення рішення) становить 82 (21 робочий день у березні 2025 року, 22 робочих дні у квітні 2025 року, 22 робочих дні у травні 2025 року та 17 робочих днів у червні 2025 року).
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 48973,68 грн (82 робочі дні х 597,24 грн).
Оскільки справляння і сплата податків та зборів є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без віднімання сум податків та зборів (підлягають нарахуванню та сплаті податковим агентом під час виконання судового рішення).
За встановлених у справі обставин з відповідача належить стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 48959,74 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48973,68 грн (сума визначена без утримання податків і зборів).
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн, від сплати якого позивач звільнена.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 01 травня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Пилипчук Л.М., акт наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 06 червня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000 грн.
Враховуючи, що позов задоволено частково, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5460 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 353, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 48959 (сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 74 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48973 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн 68 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо» на користь ОСОБА_1 5460 (п'ять тисяч чотириста шістдесят) грн у відшкодування судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо» в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп судового збору.
Рішення в частині присудження виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі :
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-паливо», місцезнаходження: 43020, м.Луцьк, вул.Електроапаратна, буд.3; код ЄДРПОУ 44861952.
Суддя