Справа № 569/11654/17
1-кс/569/4713/25
25 червня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду
Рівненської області - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м.Рівне скаргу представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження від 31.03.2025 року, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05.07.2017р,
Адвокат ОСОБА_7 , що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на постанову старшого слідчого СВ Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 від 28.06.2024 року.
В скарзі зазначає, що підчас розгляду у Рівненському міському суді Рівненської області головуюча суддя скарги на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №42017180000000104, яка була подана адвокатом ОСОБА_6 представником потерпілої ОСОБА_5 судового засідання «05» червня 2021 року о 10год. 30 хв., було встановлено, що слідчим Третього слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_10 подано до суду копію постанови про закриття кримінального провадження №42017180000000104 від 05.07.2017р., про існування якої потерпілій ОСОБА_5 та її представнику стало відомо підчас даного судового засідання.
Тобто, постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104, представник потерпілої (скаржника) отримав «05» червня 2025 року під час судового засідання у Рівненському міському суді, що підтверджується розпискою представника потерпілої у матеріалах справи по розгляду скарги на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №42017180000000104. З огляду на це, строк на оскарження постанови не пропущено, а останнім днем для оскарження даної постанови є «16» червня 2025 року.
«31»березня 2025року Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_11 постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05.07.2017р.(Додаток №1), за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, по факту службової недбалості працівників дізнання та працівників органів прокуратури Рівненської області, під час здійснення досудового розслідування у кримінальній справі за № 56/39-01 по обвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 142, п.п. «а», «ж» ст. 93 КК України (в редакції 1960р.).
Відповідно до частини 1 ст. 304 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Зі змісту постанови вбачається, що підставою для закриття даного кримінального провадження,залишається таж сама, це неможливість встановлення відповідальних службових осіб які в той час здійснювали розслідування по факту вбивства гр. ОСОБА_13 ,та те, щов ході проведення розслідування не підтверджено той факт, що інтересам ОСОБА_5 заподіяно шкоду, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є для неї істотною шкодою, в діях працівників дізнання та працівників органів прокуратури Рівненської області, під час здійснення досудового розслідування у кримінальній справі за №56/39-01 по обвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 142, п.п. «а», «ж» ст.. 93 КК України 1960р., відсутній склад кримінального правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 367 КК України.
Вважає, що дана постанова про закриття кримінального провадження від 31березня 2025р., внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05.07.2017р. не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Дане кримінальне провадження №42017180000000104 уже не одноразово закривалось останній раз це була постанова про закриття кримінального провадження від «02» січня 2023 року, з тих же підстав, а саме, не можливість встановлення винних осіб та не завдання істотної шкоди. Дане постанова була скасована ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 09.02.2024 року.
Відносно того, що в ході проведення органом досудового розслідування не підтверджено той факт, що інтересам ОСОБА_5 заподіяно шкоду, вважаю таке твердження таким, що не відповідає дійсності.
В березні 2001 року було вбито ОСОБА_13 , згідно вироку колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 22.05.2008р. ОСОБА_14 , визнано винним та засуджено за ч.3 ст. 142 п.п. «а», «ж» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року).
Однак, підчас проведення слідчих дії в даній кримінальній справі №56/39-01, обвинувачений ОСОБА_14 дав свідчення про те що вбивство ОСОБА_13 він вчинив разом із не встановленою особою на ім'я « ОСОБА_15 », дані покази від дав 08 квітня 2006 року підчас проведення відтворення обстановки та обставин події, про що свідчить протокол відтворення обстановки та обставин події від 08.04.2006р.та протокол перегляду відеозапису від 08.04.2006р., складений начальником слідчого відділу прокуратури Рівненської області старшим радником юстиції ОСОБА_16 .Дана слідча дія була зафіксована на відеокасеті «СОНІ».
Згідно, листа №06/397 вих.-08 від 16.05.2008 прокуратури Рівненської області, стало відомо, що відеокасета «СОНІ» діаметром 8 мм., на яку фіксувалось слідчу дію із застосуванням відеозапису, а саме відтворення обстановки і обставин події з обвинуваченим ОСОБА_14 у прокуратурі області не збереглась при невідомих обставинах.
З даного приводу «22» травня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області винесено окрему ухвалу та ухвалено «про вище на ведене довести до відома начальника УМВС України в Рівненській області та прокурора Рівненської області для вжиття заходів і відповідного реагування».
Також, в прокуратурі Рівненської області підчас досудового розслідування зникли:1) том 1 сторінка 61 «куля» якою було вбито мого сина ОСОБА_13 ; 2) том 1 сторінка 15 речові докази, що були вилучені у ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зникли в ході розслідування;3) том 1 сторінка 17 знищення наглядового провадження шляхом спалення за зверненням ОСОБА_12 ;4) том 1 сторінка 174 протокол обшуку в дома у потерпілої ОСОБА_5 , шукали зброю та наркотики, в той момент коло мій син «мертвий» лежав дома; 4)том 2 сторінка 64-65 «речові докази з місця події»; 5) том 1 сторінка 101 «речові докази по акту прийому-передачі»; які вилучив слідчий Рівненської обласної прокуратури Бігун, через що не можливо виконати виконання рішення по виконавчим листамз відшкодування завданої ОСОБА_5 .. Оскільки, дані речові докази маю велике значення для подальшого розслідування іншому вбивці мого сина, яке на сьогоднішній день знаходиться на розслідуванні у головному управління Рівненської обласні поліції кримінальне провадження №12013190080000072.
Крім того, том 1 сторінка 203 свідчить про те що речові докази котрі були знищені 16.01.2019 року і належали ОСОБА_19 , а не ОСОБА_13 , а відповідно речі ОСОБА_13 мають бути повернуті потерпілій ОСОБА_5 , оскільки, доказів знищення їх на сьогоднішній день не існує.
Том 2 сторінка 2, слідчий відкриває кримінальне провадження з грубим порушенням закону, своєю халатністю та безвідповідальністю, та вказують « ОСОБА_20 , АДРЕСА_1 », даної особи та адреси не існує, а я поданій адресі не проживала та не проживаю.
Том 2 сторінка 6, у справі знаходиться «відео диск» з невідомої кримінальної справи чим введено суд в оману, висловлено не повагу до суду, та мене як потерпілої, при ознайомленні з матеріалами справи 04.04.2023року встановлено, що відбулася заміна цифрових носіїв, із заміною їх відео файлів.
Усі речові докази які були вилучені у ОСОБА_5 в будинку слідчі обласної прокуратури знешкодили чим порушили ч.2,3,7 ст.100 КПК України, яка вказує, що речові докази не можуть бути знищені до закінчення розгляду справи або за заявою потерпілою, а продовження розслідування даної справи знаходиться Рівненській обласній поліції кримінальне провадження №12013190080000072.
В проведенні очних ставок та інших слідчих дій, мені як потерпілій було відмовлено, і навіть на виконання ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «10» листопада 2022 року, жодних належних слідчих дій так і не було проведено, винних осіб які причетні до зникнення речових доказів та відео касети «СОНІ» так і не встановлено.
Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_11 здійснював жодного розслідування, жодних слідчих дійпісля винесення ухвали слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області від 09.02.2024 року, а відповідно вбачається і подальше не бажання по розкриттю даного кримінального правопорушення.
Оскільки, вбивством сина ОСОБА_5 їй як матері було завдано значної шкоди, яку не можливо визначити, оскільки, я на знаю як можна оцінити життя людини, а також, зв'язку із тривалим проведенням досудового слідства та халатним відношення до своїх посадових обов'язків працівників органів дізнання, що стосується знищення та знешкодження речових доказів, на яких було чітко відображено всі обставини вбивства, в результаті сильного душевного хвилювання, вона отримала постійні нервові стреси, і як результат інвалідність ІІІ групи.
Дана відеокасета «СОНІ» діаметром 8 мм, має дуже велике значення для кримінального провадження №12013190080000072 котре знаходиться в головному управлінні Національної поліції в Рівненській області і по якому і наданий час іде досудове розслідування, де ОСОБА_12 чітко вказує, що «вбивали двоє».
Слідчим повністю було позбавлено права потерпілої та її представника на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42017180000000104, цілком і повністю ігнорувалися заяви та клопотання потерпілої (в тому числі, про необхідність проведення одночасного допиту ОСОБА_16 із ОСОБА_5 ),клопотань та адвокатських запитів її представника.
Підтвердженням чого є лист відповідь №33226-25/х/14-01-03-34000/2025 від 17.05.2025р. відмовлено у надані можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та не вказано про його закриття ще 31.03.2025 року, що є грубим порушення прав потерпілого ОСОБА_5 .
Позбавлення можливості на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05.07.2017р. старший слідчий Третього слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_21 порушив права ОСОБА_5 визначені Конституцією України та іншими законами.
Із закриттям кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05.07.2017р.старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_21 порушив права ОСОБА_5 визначені Конституцією України та іншими законами, по проведенню належного досудового розслідування та встановлення винних осіб по факту службової недбалості працівників дізнання та працівників органів прокуратури Рівненської області, під час здійснення досудового розслідування у кримінальній справі за № 56/39-01 по обвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 142, п.п. «а», «ж» ст. 93 КК України 1960.
Відповідно до п. 2,3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю у разі встановлення відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, або ж, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Вважаю, що висновок слідчого про відсутність складу правопорушення не ґрунтується на нормах закону. Крім того, вважаю, що слідчим при проведені не всі можливі слідчі дії, внаслідок чого винесення постанови про закриття кримінального провадження об'єктивно є передчасним. Оскільки, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05.07.2017р., за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, по факту службової недбалості працівників дізнання та працівників органів прокуратури Рівненської області, під час здійснення досудового розслідування у кримінальній справі за № 56/39-01 по обвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 142, п.п. «а», «ж» ст. 93 КК України (в редакції 1960р.), що у подальшому потягнуло за собою тривале проведення досудового розслідування по даному провадженні та по кримінальному провадженні №12013190080000072 котре знаходиться в головному управлінні Національної поліції в Рівненській області.
Факт службової недбалості встановлено колегією суддів апеляційного суду Рівненської області відповідно до винесеної окремої ухвали від 22.05.2008 року, на підставі якої 05.07.2017р. було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017180000000104, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України. А також, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_22 від «04» жовтня 2019 року, ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «10» листопада 2022 року де було зазначено про необхідність проведення всіх слідчих дій, які так і не були здійсненні.
Вважає, що старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_21 при винесенні постанови про закриття кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05липня 2017року, не врахував та не виконав припису статті 2 КПК України, зокрема,щодо «повного та неупередженого розслідування», також не було проведено і допитано інших працівників органів дізнання та прокуратури, з метою здійснення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження за №42017180000000104 від 05.07.2017р., оскільки, винних у «знищенні» чи «знешкодженні'речових доказів так і не встановлено, чим грубо порушено закріплений в Конституції України та ст.ст. 8, 9 КПК України принцип верховенства права та законності, авідповідно не встановлено та покарано винних осіб, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, по факту службової недбалості працівників дізнання та працівників органів прокуратури Рівненської області.
Просить суд постанову про закриття кримінального провадження від «31» березня 2025 року, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05липня 2017року - скасувати.
Зобов'язати Третій слідчий відділ слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому виконати ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від «09» лютого 2024року в кримінальному провадженні №42017180000000104 від 05 липня 2017року та здійснити всі належні процесуальні дії з метою встановлення винних осіб .
Зобов'язати Третій слідчий відділ слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому розглянути та задовільни клопотання потерпілої про проведення одночасного допиту із ОСОБА_16 в кримінальному провадженні №42017180000000104 від 05 липня 2017року.
В судовому засіданні потерпіла - ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_6 вимоги скарги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні заперечили з приводу задоволення скарги. Пояснили, що скарга не обґрунтована та безпідставна.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши факти, які викладені в скарзі, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Зі змісту ч.2 ст. 307 КПК України вбачається, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію;3) зобов'язання вчинити певну дію;4) відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч.5 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР у м. Хмельницькому здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42017180000000104 від 05.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
31 березня 2025 року старшим слідчий в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - ТУ ДБР у м. Хмельницькому) підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , винесено постанову з якої вбачається, що кримінальне провадження № 42017180000000104 від 05.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину.
В обґрунтуванні свої постанови від 31 березня 2025 року слідчим зазначено, що в матеріалах кримінально провадження № 12013190080000072 від 12.02.2013 за ч. 2 ст. 187 КК України наявний протокол відтворення обстановки та обставин події від 08.04.2006 проведений за участі обвинуваченого ОСОБА_14 , так вказана слідча дія проводилася начальником слідчого відділу прокуратури Рівненської області ОСОБА_16 за участі двох понятих: ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , захисника ОСОБА_25 та спеціаліста НДЕКЦ УМВС в Рівненській області ОСОБА_26 та крім того у відповідності ст. 85-2 КПК України, дана слідча дія фіксувалася на відеокамеру «СОНІ» та відеокасету «СОНІ».
Також , слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР у м. Хмельницькому за вих. №14-01-03/136/22 від 02.12.2022 надано доручення в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України оперативному відділу в м. Рівному ТУ ДБР у м. Хмельницькому, та відповідно до отриманої відповіді вих. №14-02-03/369/22 від 30.12.2022, встановлено, що в ході виконання доручення встановити осіб, які можуть бути причетні до вчинення будь - яких протиправних дій досліджуваних у даному кримінальному провадженні не виявилося можливим, так як з моменту ймовірного вчинення кримінального правопорушення, пройшов значний проміжок часу, а саме більше 20 років.
Встановити нових свідків обставин подій, окрім уже тих з якими проводилися слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні не виявилося можливим. Поряд з тим, у ході виконання доручення, встановлено, що всі можливі свідки були допитані та опрацьовані відразу після початку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Станом на момент організації проведення слідчих (розшукових) дій вичерпані усі можливі заходи спрямовані на встановлення нових можливих свідків чи підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Так, службова недбалість - невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, та ті ж самі дії, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Об'єктивна сторона службової недбалості характеризується:
1) діянням, яке полягає у не виконанні або не належному виконанні службових обов'язків через несумлінне ставлення до них;
2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересамчи тяжких наслідків;
3) причиним зв'язком між вчиненим діянням та наслідками.
Службова недбалість може виявлятися у формі:
а) бездіяльності, коли суб'єктповністю не виконує покладені на нього службові обов'язки
б) дії, коли покладені на нього службові обов'язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповіднодо закону та умов, щосклалися, абовідповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.
Вказівка закону на не виконання чи неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них характеризує перш за все об'єктивну сторону вчиненого і свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала реальну можливість виконати покладені на неї службові обов'язки належним чином, тобто могла діяти так, як того вимагають інтереси служби.
Тому для наявності об'єктивної сторонни службової недбалості необхідно встановити:
а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом;
б) які сааме обов'язки, в якому обсязі та порядку вона повинна булла виконувати у відповідних умовах;
в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов'язки в умовах, що склалися;
г) у чому сааме виявилися допущені особою порушення службових обов'язків і які наслідки вони спричинили;
ґ) чи перебували службові порушення у причинному зв'язку з тими наслідками, що настали.
Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння службової особи обов'язково повинно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи виконала неналежним чином, входили в коло її службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона службової недбалості найчастіше виявляється в необережній формі вини як щододіяння, так і щодо його наслідків. Можлива й змішана форма вини - умисел до діяння і необережна вина до наслідків. Не виключається службова недбалість і тоді, коли умисне порушення службових обов'язків призводить до наслідків, спричинення яких службова особа хоча й не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Суб'єктом злочину за ст. 367 КК може бути будь-яка службова особа, тобто така, яка здійснює службову діяльність як у публічній, так і в приватній сфері.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 367 КК України службова недбалість, є злочином з матеріальним складом.
Крім того, фактичне настання саме істотної шкоди необхідне для визнання наявності кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, закінченим, адже склад його за своєю конструкцією є матеріальним.
Отже, законодавець визначив, що службова недбалість є злочином з матеріальним складом, звідки випливає, що для визнання його закінченим, обов'язковим є настання суспільно-небезпечних наслідків від злочинного діяння службової особи.
Такими наслідками, відповідно до ч. 1 ст. 367 КК України, визнається шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
Серед обставин, які підлягають доказуванню, п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, визначено вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Істотна шкода може бути інкримінована підозрюваному (обвинуваченому) лише за наявності причинного зв'язку між злочинним діянням та настанням зазначених наслідків, що стороною обвинувачення також повинно бути доведено.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» №1261-VII від 13.04.2014 змінено п. 3 примітки до ст.364 КК України, а саме: «Істотна у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України вважається такою, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».
За таких обставин, з прийняттям вказаного Закону, шкода, завдана діями, передбаченими, у тому числі ч. 1 ст. 367 КК України, повинна носити виключно матеріальний характер, а саме - яка в сто і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
З огляду на роз'яснення Верховного суду України (Постанова від 27.10.2016 року) істотною в розумінні ст. ст. 364, 364-1, 365, 365-2, 367 Кримінального кодексу України, на даний час, може бути майнова шкода, або прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування, тобто істотною шкодою може рахуватись будь-яка за своїм характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого законодавцем розміру, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, ст. 367 КК України передбачає виключно майнову шкоду від кримінального правопорушення. Зазначені обставини в сукупності, за умови відсутності факту доведеної матеріальної шкоди, виключають можливість повідомлення службовій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
У ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні під час здійснення слідчих та процесуальних дій не встановлено об'єктивної сторони кримінального правопорушення у діях працівників дізнання та працівників прокуратури Рівненської області, які здійснювали розслідування кримінальної справи № 56/39-11, по обвинуваченню ОСОБА_14 , а саме - відсутні наслідки у вигляді істотної шкоди, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а також об'єктивної сторони кримінального правопорушення.
На даному етапі досудового слідства, слідчим фактично вжито вичерпних заходів для з'ясування істини у вказаному кримінальному провадженні.
Узагальнюючи наведене, виникає обґрунтований сумнів у вчиненні працівниками дізнання та працівниками прокуратури Рівненської областівищевказаного злочину, оскільки за результатом вивчення всіх обставин, а також отриманих за результатами проведення слідчих та процесуальних дій, відомості щодо вчинення ними злочинних дій, які охоплюються диспозицією ч.1 ст. 367 КК України, не підтверджені.
Так, системний аналіз ст.ст. 84, 86, 99 КПК України (далі - Кодекс) дозволяє зробити висновок, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставах яких слідчий встановлюють відсутність або наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні під час здійснення слідчих та процесуальних дій не встановлено факт як вчинення самого суспільно-небезпечного діяння так і настання суспільно-небезпечних наслідків матеріального/морального характеру.
Тому, провівши повне, всебічне і неупереджене дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, та на цих підставах оцінюючи кожний вищевказаний зібраний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходжу до висновку, що ними повністю спростовуються обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати зазначених осіб у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, оскільки факт такої підозри ґрунтується виключно на доводах, які викладені у заяві та допиті ОСОБА_5 на початковій стадії досудового розслідування та її показаннях, однак які спростовуються результатами проведених вищевказаних процесуальних та слідчих дій, перелік яких міститься у вказаній постанові, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України та ч.ч. 3, 4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Узагальнюючи наведене слід зробити висновок, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні на основі дослідження всіх обставин та здійснення повного комплексу слідчих (процесуальних) дій, встановлено відсутність фактичних відомостей щодо вчинення зазначеними особами злочинів, а отже безсумнівних обставин, які є достатніми для повідомлення цим службовим особами про підозру у вчиненні злочину, під час досудового розслідування не виявлено.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, констатовано факт відсутності у діяннях працівників дізнання та працівників прокуратури Рівненської областіскладу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
У кримінальному провадженні повідомлення про підозру не вручалося.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до вимог КПК України, особа, тобто працівники дізнання та працівники прокуратури Рівненської області, мають право на розгляд провадження проти неї у найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Відповідно, постанова слідчого про закриття кримінального провадження є засобом встановлення правової визначеності щодо статусу особи, діяльність/бездіяльність якої є предметом дослідження у кримінальному провадженні, а відтак фактично і переслідуванні, а тому у сукупності остаточність висновку сторони обвинувачення про відмову здійснювати подальше досудове розслідування має бути гарантована в необхідних межах. У цьому аспекті важливим є з'ясування правових стандартів, що мають бути дотримані для забезпечення остаточності вирішення питання щодо ймовірних підстав висунутого проти особи обвинувачення.
Остаточність вирішення питань в рішенні слідчого про закриття кримінального провадження хоча й не підпадає під дію принципу «resjudicata» (остаточності судового рішення), втім є предметом охорони в контексті заборони проведення тривалого розслідування фактично з одних тих самих підстав. Адже неодноразове закриття (або зупинення) кримінального провадження та його відновлення негативно впливає на права та законні інтереси осіб, оскільки вони перебувають в стані невизначеності щодо долі кримінального провадження проти них.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що метою статті 4 Протоколу № 7 є заборона повторення кримінального провадження, яке було завершено остаточним рішенням (рішення у справі «Сергій Золотухін проти Росії»).
Заборона повторного розслідування як механізм забезпечення правила «nonbisinidem» унормована національним законодавцем, зокрема, у спосіб закріплення в якості обставин, що унеможливлюють проведення досудового розслідування з одних і тих самих підстав впродовж тривалого часу.
Сказане ще раз підтверджує той факт, що рішення про закриття кримінального провадження визнається таким, що остаточно вирішує питання кримінального переслідування, не лише доктринально, а й на законодавчому рівні.
З огляду на сутність та підсумковий характер рішення про закриття кримінального провадження в загальній динаміці кримінального процесу, особливе значення набуває забезпечення його своєчасності, законності та обґрунтованості. Інші негативні наслідки настають при навмисному затягуванні провадження стороною обвинувачення із його закриттям у разі наявності для цього підстав, передбачених законом.
У розрізі вищевикладеного, аналізуючи зібрані докази, є достатні підстави вважати, що у цьому випадку прийняття правильного та своєчасного рішення про закриття кримінального провадження за умови відсутності підстав чи недоцільності здійснення подальшого кримінального переслідування конкретної особи слугує важливим фактором з точки зору забезпечення права такої особи на ефективний захист та своєчасне вирішення обвинувачення проти неї в контексті загального права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 КЗПЛ: завершення досудового розслідування у цей спосіб вносить правову визначеність щодо стану осіб, стосовно яких здійснювалось переслідування.
Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження, за умови яке має місце у цьому кримінальному провадженні: своєчасність, об'єктивність, повнота розслідування, існує для того, щоб у вищевказаний спосіб забезпечити дієвість засад кримінального судочинства, у тому числі у розрізі визначення правового статуту осіб, уникнення зайвих витрат часу та зусиль сторін кримінального провадження задля дослідження одних і тих самих обставин, які були предметом дослідження, тобто не є необхідним проведення будь-яких процесуальних слідчих дій, ціль яких не виправдовується кримінальних судочинством.
Слід врахувати і правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пригунов та інші проти України», відповідно до якої зобов'язання провести розслідування не є обов'язком досягнення результатів, а отже не кожне розслідування обов'язково має бути успішним або дійти до висновку, який співпадає із викладом подій скаржника, а навпаки має бути здатним до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб.
Додаткові заходи та можливості збирати докази у кримінальному провадженні вже вичерпано.
Разом з тим, у діях працівників дізнання та працівників прокуратури Рівненської області, наявні ознаки порушенням трудової дисципліни, а саме дисциплінарного проступку, що виразилося у неналежному виконанні з вини працівників покладених на них трудових обов'язків, що виразилося у незбереженні відеокасети «СОНІ» діаметром 8 мм. та речових доказів. Так, Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 р. у справі № 554/9493/17 вказав, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Ці строки є преклюзивними, тому накладене з порушенням строків стягнення є неправомірним. На момент винесення вказаної постанови, з моменту скерування голові Рівненського апеляційного суду ОСОБА_27 кримінальної справи № 56/39-01 (02.10.2006) пройшло більше 16 років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Форма такого закриття кримінального провадження застосовується у тому випадку, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, тобто подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок: а) відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення (об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторін); б) непричетності особи до кримінального правопорушення. Тобто, саме ці обставини і мають місце у вказаному вище випадку.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 40 Кодексу, слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 Кодексу, слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстави, зокрема передбаченої пунктом 2 частини 1 цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Слідчий суддя вважає, що висновки слідчого стосовно необхідності закрити кримінальне провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідають вимогам закону та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно ч.3 ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим кодексом.
Оскаржувана постанова, відповідає зазначеним вимогам, а також вимогам ст.110 КПК України.
Твердження заявника про однобічність розслідування є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах кримінально-процесуального законодавства України.
В ході вивчення матеріалів кримінального провадження, встановлено, що органом досудового розслідування проведено повне та об'єктивне досудове розслідування та доводи заявника перевірені в повному обсязі.
Враховуючи вище наведене, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні скарги представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303,307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження від 31.03.2025 року, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017180000000104 від 05.07.2017р. - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів до Рівненського апеляційного суду.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_28