Справа № 569/18280/24
14 лютого 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Діонісьєва Н.М., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за участі захисника Шевчука В.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Рівному про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого, АДРЕСА_1 , непрацюючого,
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
29.09.2024 року до Рівненського міського суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що 31.09.2024 близько 20:35 год в. м. Рівне по вул. Кн. Володимира, 111, водій ОСОБА_1 керував Т.З. Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху порушення мови) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою газоаналізатора Alcotest відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук В.С. підтримав подані ним письмові пояснення та додатково зазначив, що ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнає, оскільки даного правопорушення не вчиняв. Пояснив також суду, що жодним із наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, й відеозаписом обставин з місця події не підтверджено ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а також не підтверджено доводи працівників полії, що ОСОБА_1 дійсно здійснював керування транспортним засобом, оскільки відеозапис із нагрудної камери поліцейських таких дій не зафіксував. Також захисник зауважив, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи містять в собі критичні суперечності щодо часу та місця вчинення, виявлення та фіксації відповідного правопорушення.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши відеодокази та інші докази суд приходить до наступного:
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Згідно положень статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який засвідчує факт неправомірних дій та одним з основних джерел доказів, а отже, у ньому повинні бути викладені всі обставини вчиненого правопорушення, а також інші дані необхідні для розгляду справи по суті.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) для кримінального провадження на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Зокрема, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення закріплені у статті 256 КУпАП та регламентовані у пункті 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 (далі - Інструкція). Зокрема, даною інструкцією передбачено, що у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Суд звертає увагу, що у досліджуваному протоколі зазначені обставини щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 описані не у відповідності з реальними обставинами справи. Саме те, що у протоколі зазначений не точний час вчинення правопорушення та неповно відображено суть вчиненого правопорушення, а саме протокол складено 31.08.2024 р., однак у розділі 7 протоколу «Місце скоєння та суть порушення, опис установлених даних:» вказується що «01.10.2023 р. 20:35 м. Рівне, вул. Кн. Володимира 111, 31.09.2024 близько 20:35 год в. м. Рівне по вул. Кн. Володимира, 111, водій ОСОБА_1 керував Т.З. Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху порушення мови) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки Т.З, за допомогою газоаналізатора Alcotest чим порушив п. 2.5. ПДР Відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів».
В ході дослідження матеріалів справи, зокрема відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, судом було встановлено, що ОСОБА_1 лише знаходився біля зачиненого та припаркованого транспортного засобу, вів розмову з працівником поліції, щодо необхідності проходження процедури огляду на стан наркотичного сп'яніння. Відомостей із зображенням процесу саме керування транспортним засобом, такий відеозапис не містить.
Водночас, як слідує із матеріалів справи про адміністративне правопорушення свідком вчиненого правопорушення є ОСОБА_2 . Однак, суд звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній підпис свідка ОСОБА_2 , що свідчить на порушення п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395.
Крім того, свідок ОСОБА_2 вказує, що порушення мало місце по вул. Млинівській, в той же час до протоколу внесено відомості про виявлення порушення по вул. Кн. Володимира, 111, що свідчить про розбіжність між поясненнями наданими свідком у матеріалах справи та відомостями внесеними до протоколу про адміністративне правопорушення між собою.
В судовому засіданні, судом неодноразово здійснювався виклик даного свідка для з'ясування обставин правопорушення та з метою усунення виявлених розбіжностей. Однак, свідок ОСОБА_2 незважаючи на неодноразові виклики суду, до судового засідання не прибув.
У зв'язку із чим суд критично оцінює такі письмові пояснення такого свідка, оскільки за наявності істотних суперечностей, що містяться у таких поясненнях іншим матеріалам справи, та без можливості безпосередньо допитати такого свідка, такі пояснення як докази існування правопорушення є неприйнятним для суду.
Відтак, наведені у протоколі суперечності, щодо точної дати, часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, свідчать про його невідповідність вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395 та ст. 254 КУпАП, що дає підстави стверджувати про його недопустимість як відповідного доказу вчинення правопорушення.
Відповідно до, вимог ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, які повинні визнаватися недопустимими.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій, щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015р., заява №29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013р., заява №12167/04).
За ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
А тому, з огляду на викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 38, 130, 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженапротягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненськогоапеляційного суду через Рівненськийміський суд.
Суддя Рівненського міського суду Н.М.Діонісьєва