єдиний унікальний номер справи 546/841/24
номер провадження 1-кп/546/18/25
02 липня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Решетилівка клопотання прокурора у об'єднаних кримінальних провадженнях № 12024170440000764, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2024 року, та № 12025170440000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Решетилівка Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей: дочок - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого у Виконавчому комітеті Решетилівської міської ради на посаді державного реєстратора з травня 2016 року наразі у відділі «Центр надання адміністративних послуг», військовозобов'язаного, маючого відстрочку від призову за мобілізацією до 25.08.2029 року, не депутата, не інваліда, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 365-2, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, -
В провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебувають матеріали вищезазначених кримінальних проваджень, які надійшли до суду 20.08.2024 та 05.02.2025 та ухвалою суду від 03.03.2025 об'єднані в одне кримінальне провадження.
01.07.2025 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому строком на 2 місяці строку дії обов'язків, покладених ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та продовжених і застосованих ухвалою суду від 29.05.2025.
Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були визначені під час обрання та продовження запобіжного заходу продовжують існувати. Томує обґрунтована необхідність забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків у цьому об'єднаному кримінальному провадженні. Також зазначив, що до закінчення обраного обвинуваченому строку запобіжного заходу неможливо завершити судовий розгляд, який на разі перебуває на стадії дослідження доказів, а свідки та обвинувачений згідно встановленого судом порядку ще не допитані. У клопотанні зазначає, що не продовження дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, покладених ухвалою слідчого судді та суду, строк дії яких встановлено до 28 липня 2025 року, унеможливить запобігти наявним ризикам, що негативно вплине на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, надав обґрунтування аналогічне викладеному у клопотанні. Окрім того, просив продовжити строк дії обов'язків з наступної дати після встановленого ухвалою суду від 29.05.2025 граничного строку їх дії.
Представники потерпілих Диканської селищної ради та ТОВ «АФ «ІМ.ДОВЖЕНКА» у судове засідання не з'явилися. Враховуючи думку інших учасників справи, суд прийшов до переконання, що їх неявка не перешкоджає розгляду поданого прокурором клопотання.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечив щодо клопотання прокурора про продовження строком на 2 місяці строку дії обов'язків. Пояснив, що добросовісно виконує свої процесуальні обов'язки, а також збирається у відпустку та бажає виїхати за межі області.
Захисник обвинуваченого заперечив щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому обов'язків. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Захисник зазначив, що ризиків, зазначених прокурором не існує, оскільки вони не доведені належними доказами, зокрема здійснення тиску та намагання спілкуватися з потерпілими і свідками. Зазначив, що обвинувачений добросовісно виконує процесуальні обов'язки та з огляду на європейську практику вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора. Також вважав, що початок строку дії продовження обов'язків повинен обраховуватися з моменту розгляду клопотання про їх продовження.
Заслухавши думку прокурора, учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи у межах заявленого клопотання, надавши їм оцінку, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Мета та підстави для застосування запобіжного заходу врегульовані нормами ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 179 КПК України та частиною 7 статті 194 КПК України передбачено, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.07.2024 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього виконання певних обов'язки, строком до 28 серпня 2024 року. Постановляючи зазначену ухвалу, слідчий суддя прийшов до переконання про доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Протягом судового провадження ухвалами суду продовжено відносно обвинуваченого строк дії обов'язків та встановлено додатковий обов'язок по запобіжному заходу у вигляді особистого зобов'язання. Постановляючи зазначені ухвали, суд прийшов до переконання про доведеність прокурором продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою суду від 29.05.2025 строк дії обов'язків продовжено на 2 місяці до 28.07.2025 включно, а саме: 1) прибувати до суду за кожною вимогою у встановлений час; 2) не відлучатися із Полтавської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватися від спілкування із представниками потерпілих, потерпілими та свідками.
Суд акцентує увагу на тому, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації у майбутньому.
Що стосується продовження існування ризику переховування від суду, який визначений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд звертає увагу на наступне.
Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.
Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також передбаченим покаранням за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 365-2, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, одне з яких за ч. 3 ст. 362 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а кримінальні правопорушення, передбачені статтею 365-2 КК України у відповідності до примітки ст. 45 КК України є корупційними.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до імперативних положень статей 69 та 75 КК України за вчинення корупційного злочину звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, не передбачено.
Також суд звертає увагу на прецедентну практику ЄСПЛ, згідно якої «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (справа «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року).
Зазначена вище обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування. Співставлення обвинуваченим можливих негативних наслідків для нього у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі можуть спонукати його до відповідних висновків, а тому цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та обвинувачений може здійснити спробу ухилятися від суду. Також суд враховує те, що в Україні з 24.02.2022 триває воєнний стан та загальна мобілізація, при цьому обвинувачений перебуває на військовому обліку та до 25.08.2029 року має відстрочку від призову за мобілізацією, у зв'язку з чим може здійснити спробу змінити місце свого проживання.
Таким чином, на цей час слід вважати доведеним продовження існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Що стосується продовження існування ризику, визначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від потерпілих та свідків, допитаних безпосередньо судом, враховуючи системне тлумачення норм ст.ст. 23, 95, 615 КПК України.
Суд акцентує увагу на тому, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків, дослідження письмових доказів та зазначений ризик може тривати протягом усього часу судового розгляду до виходу суду у нарадчу кімнату.
На переконання суду існує можливість ймовірності незаконного впливу у будь-який спосіб зі сторони обвинуваченого на свідків та потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань на підтвердження своєї версії захисту задля уникнення кримінальної відповідальності.
А тому продовження існування ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, зокрема корупційних, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , на думку суду дають підстави дійти висновку, що продовжують існувати з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
Окрім того, суд звертає увагу, що більш м'якого запобіжного заходу, аніж особисте зобов'язання, нормами чинного КПК України не передбачено.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні корупційних правопорушень та несанкціонованому знищенні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, з метою приховати раніше вчинені корупційні злочини, суд вважає, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, тому суд повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не заперечуючи того факту, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, має міцні та сталі соціальні зв'язки, наявність постійного місця проживання та роботи, під час досудового розслідування та судового провадження виконував процесуальні обов'язки належним чином, суд вважає, що вказані обставини не спростовують існування зазначених прокурором ризиків саме на стадії судового провадження, які визнані судом доведеними, та не свідчать про недоцільність продовження, покладених на обвинуваченого обов'язків.
Також судом враховується й те, що на час вирішення даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження перебуває на стадії дослідження письмових доказів, яка не завершена, та судом ще допитані свідки та обвинувачений згідно визначеного обсягу доказів та встановленого порядку їх дослідження.
Щодо доводів захисника про порушення запобіжним заходом прав обвинуваченого у світлі європейської практики, суд зазначає, що на обвинуваченого судом покладені певні обов'язки за частиною п'ятою статті 194 КПК України, що не є проявом порушення прав людини.
Також суд повторює, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії.
При цьому суд вважає, що обвинувачений наразі має об'єктивну можливість здійснити спробу уникнення від суду та тиску на потерпілих і свідків, тобто реалізувати ризики, визначені п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у майбутньому.
Окрім того, суд повторно акцентує увагу на тому, що більш м'якого запобіжного заходу, аніж особисте зобов'язання, нормами чинного КПК України не передбачено.
Доводи обвинуваченого про те, що він буде перебувати у відпустці та має намір виїздити за межі області, не можуть бути розцінені судом, як достатні для відмови у задоволення клопотання прокурора. Окрім того, обвинувачений достовірно обізнаний із порядком вирішення питання отримання дозволу суду для виїзду за межі Полтавської області, оскільки неодноразово подавав суду відповідні клопотання.
При цьому, суд погоджується з доводами обвинуваченого та його захисника про дисципліновану та відповідальну поведінку обвинуваченого під час розгляду справи. Разом з цим, суд зазначає, що така поведінка є проявом виконання покладених судом обов'язків на обвинуваченого.
Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на конкретні обставини, особу обвинуваченого, на суспільну небезпечність діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суд прийшов до переконання, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню та продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого зможе забезпечити його належну поведінку у кримінальному проваджені.
Ухвалою суду від 29.05.2025 строк дії обов'язків продовжено на 2 місяці до 28 липня 2025 року включно.
Доводи захисника про те, що початок строку дії продовження обов'язків повинен обраховуватися з моменту розгляду клопотання про їх продовження, судом не беруться до уваги, оскільки згідно системного тлумачення норм КПК України вбачається, що строк дії ухвали про обрання або продовження запобіжного заходу обраховується з моменту постановлення ухвали виключно що стосується обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з цим, норми КПК України не містять жодних застережень щодо порядку обрахунку початку продовження строку дії вже покладених на обвинуваченого обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а визначають лише межі такого строку.
Так, ч. 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
З огляду на телеологічне буквальне тлумачення змісту другого речення ч. 7 ст. 194 КПК України, а саме « ….цей строк може бути продовжений….», суд приходить до переконання, що продовження строку обов'язків, який вже було визначено судом, починається саме з дати закінчення вже визначеного судом строку дії попередніх обов'язків.
Ухвалою суду від 29.05.2025 строк дії обов'язків продовжено на 2 місяці до 28 липня 2025 року включно. Тобто, саме з 29 липня 2025 року вони б припинили свою дію. Однак, враховуючи те, що суд прийшов до переконання про необхідність продовження строку дії обов'язків, визначених в останній ухвалі від 29.05.2025, то й строк їх продовження необхідно обраховувати з 29 липня 2025 року.
Продовжуючи строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків, суд також виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, не становить порушення прав людини, а отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
При визначенні дати призначення наступного судового засідання судом враховується період перебування головуючого судді у щорічній тарифній відпустці з 14.07.2025 по 01.08.2025 включно та графік призначених до розгляду інших судових справ.
Керуючись ст. ст. 176-179, 193, 194, 196, 199, 205, 206, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків по запобіжному заходу у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк два місяці, тобто починаючи з 29 липня 2025 року до 28 вересня 2025 року включно, а саме:
1) прибувати до суду за кожною вимогою у встановлений час;
2) не відлучатися із Полтавської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.
4) утримуватися від спілкування із представником потерпілого Диканської селищної ради ОСОБА_11 , представником потерпілого ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» ОСОБА_12 , потерпілим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 ;
5) утримуватися від спілкування із свідками, а саме - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ;
6) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_26 щодо всіх обставин даного кримінального провадження, дозволивши спілкуватися у межах службових відносин, оскільки свідок ОСОБА_26 є керівником обвинуваченого ОСОБА_6 за місцем роботи у Відділі «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Решетилівської міської ради;
7) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_27 щодо всіх обставин даного кримінального провадження, дозволивши спілкуватися у межах службових відносин, оскільки свідок ОСОБА_27 є державним реєстратором та працює разом з обвинуваченим ОСОБА_6 у Відділі «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Решетилівської міської ради.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням обвинуваченим особистого зобов'язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Відкласти судове засідання на 13:30 год 14 серпня 2025 року, викликавши учасників кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 02 липня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1