Дата документу 01.07.2025Справа № 554/6905/25
Провадження № 3/554/1135/2025
«01» липня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Запорізької області, громадянина України, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - невідомий,
за ч.1 ст. 164 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії №ГП001126 від 29.04.2025, ОСОБА_1 29.04.2025 року об 11 годині 01 хвилини здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів в транспортному засобі Mersedes-Benz, д/н НОМЕР_1 без реєстрації як суб?єкта господарської діяльності та без оформлення ліцензії на даний вид господарської діяльності.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, від його представника - адвоката Яковенка О.С. надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі, у зв?язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовано тим, що транспортний засіб під керування ОСОБА_1 був зупинений працівниками відділу державного нагляду у Полтавській області. У салоні перебували пасажири. Під час спілкування ОСОБА_1 повідомив, що він перевозить своїх знайомих на безоплатній основі. Пасажири підтвердили цю обставину. Однак працівники служби безпеки на транспорті не відібрали у пасажирів письмових пояснень, тому що вони свідчили на користь ОСОБА_1 . А потім вони здійснили огляд транспортного засобу і виявили візитівку, яку долучили до протоколу. ОСОБА_1 пояснив, що візитівка виготовлена як намір у майбутньому здійснювати підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів. Таким чином, будь яких належних допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів з метою отримання прибутку не представлено. Свідків, які б ці підтвердили немає, факту їх перебування в автомобілі, як і будь яких готівкових чи безготівкових розрахунків, що вказували б на отримання доходу від господарської діяльності, також не зафіксовано.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення,клопотання про закриття провадження, суд приходить до наступних висновків:
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП до протоколу додано фото ТЗ АР4587ІХ, д/н НОМЕР_2 , копію посвідчення водія ОСОБА_1 , копію товарно-транспортної накладної, копію візитівки, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відеозапис з місця події.
Надавши оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення, а також надані до нього докази не є належними, достовірними та достатніми, котрі дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Вказана норма КУпАП є бланкетною та відсилає для встановлення її змісту до інших нормативних актів.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст.3 ГК України)
Згідно з ч.1, 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 164 КУпАП.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. При цьому, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Частиною 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємницьку діяльність» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, поняття «підприємницька діяльність» («підприємництво») є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».
З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, необхідно встановити всі характерні ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність. При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.
Разом з тим, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більш разівта мета здійснення - отримання прибутку.
Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Додане до протоколу фото, на якому зображено ТЗ, копія товарно-транспортної накладної, копія візитівки, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не є належними та достатніми доказами на підтвердження здійснення ОСОБА_1 пасажирських перевезень.
Досліджений судом відеозапис, долучений до протоколу, містить лише факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mersedes-Benz, д/н НОМЕР_1 , зупинку вказаного транспортного засобу працівниками відділу державного нагляду у Полтавській області. Під час спілкування ОСОБА_1 неодноразово повідомив, що він не займається перевезеннями пасажирів, а підвозив своїх знайомих на безоплатній основі.
Жодних письмових пояснень від пасажирів вказаного транспортного засобу до протоколу долучено не було.
Вилучена під час огляду транспортного засобу візитівка не свідчить про факт здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 з перевезення пасажирів.З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що візитівка виготовлена як намір у майбутньому здійснювати підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів.
Будь-яких готівкових чи безготівкових розрахунків, що вказували б на отримання ОСОБА_1 доходу від господарської діяльності до матеріла справи не долучено.
Жодних інших доказів, окрім тих, що досліджені судом, на підтвердження здійснення пасажирських перевезень ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 29.04.2025 року об 11 годині 01 хвилини перевозив пасажирів в транспортному засобі Mersedes-Benz, д/н НОМЕР_1 з метою отримання прибутку не надано.
Свідки, які б підтвердили цю обставину відсутні, факт їх перебування в автомобілі, яким керував ОСОБА_1 , жодним чином не підтверджує обставини, викладені в протоколі.
Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження здійснення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, діяльності, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року), на власний ризик, з метою отримання прибутку, тобто відсутні ознаки здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
За таких обставин, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Пункт 3 частини 1 статті 284 КУпАП передбачає, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) може винести постанову про закриття справи.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження по вказаній справі слід закрити.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, ч.1 ст. 164, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави впродовж 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Шевченківського районного
суду міста Полтави: А.В. Сметаніна