Номер провадження: 11-кп/819/343/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/6771/25 Доповідач ОСОБА_2
01.07.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08.05.2025, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, м. Ватутіне, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
продовжено строк тримання під вартою до 06.07.2025 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025230000000197 від 11.04.2025, щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.05.2025 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 06.07.2025 включно.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в який просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з реальним позбавленням волі з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Захисник ОСОБА_7 вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення не вчиняв, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Також вказує на те, що прокурор Жмеринської окружної прокуратури Винницької області ОСОБА_9 не мав процесуальних повноважень, оскільки на стадії після початку досудового розслідування не був включений до групи прокурорів та не здійснював процесуального нагляду на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду на підготовчому судовому засіданні обвинувального акта щодо ОСОБА_8 .
Сторона захисту вважає, що підозра і обвинувачення є мінімально формально обґрунтованими.
Крім того, підозра і обвинувальний акт є необґрунтованими, а самі по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення не можуть бути єдиною підставою для застосування та продовження тримання під вартою.
Суд, розглядаючи дане клопотання, зобов'язаний був перевірити не тільки обґрунтованість обвинувачення, а і наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вказує, що прокурором не виконано вимоги ст.178 КПК України, а саме не враховано обставини, передбачені цією статтею.
Також вважає, що прокурором не було доведено та підтвердження належними та допустимими доказами озвучені ризики, відповідно вони є виключно припущеннями та не можуть враховуватися судом при вирішені поставленого питання.
Крім того прокурором не доведено, а судом не здійснено належної правової оцінки того, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити мету його застосування, що зобов'язує суд змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м'який.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 посилається на упередженість суду та порушення його процесуальних прав, зокрема, безпосередню участь в судовому засіданні, а не в режимі відеоконференції. Також суд проігнорував те, що він є ветераном військової служби, є учасником АТО та ООС, є тимчасово переміщеною собою з тимчасово окупованої території АР Крим. Вважає, що судом було порушено процедуру розгляду, оскільки стороною обвинувачення не було обґрунтовано ризиків та підстави для продовження строку тримання під вартою щодо нього.
Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід у виді застави чи домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.
Порядок розгляду даної категорії справ визначений положеннями ст.422-1 КПК України.
Відповідно до частини четвертої вказаної статті розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи позицію сторони захисту, яка просила забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні, судом апеляційної інстанції здійснено заходи щодо розгляду апеляційної скарги за участю ОСОБА_8 .
Зокрема, судом здійснено запити до відповідних державних органів та установ щодо можливості етапування ув'язнених, зокрема, ОСОБА_8 до апеляційного суду.
Відповідно до відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/8/2-2011 від 21 жовтня 2023 року перебування осіб узятих під варту в органах та установах Державної пенітенціарної служби, які розміщені в Херсонській області та перебувають під вогневим впливом із застосуванням в тому числі ракетних атак з боку російських військ, можливе лише за умови відсутності ворожого впливу та стабілізації ситуації, яка дозволить повноцінно забезпечити права та особисту безпеку осіб, узятих під варту.
Згідно відповіді начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2023 року, на території м. Херсона розташована ДУ «Північна виправна колонія (№90)», однак відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22 грудня 2022 року №309, Херсонська територіальна громада входить до переліку громад на території яких ведуться бойові дії.
Наразі залишається великий ризик потрапляння ворожих обстрілів по території установи та безпосередньо по відділеннях чи камерних приміщеннях, які призначені для тримання засуджених та ув'язнених. Тому перебування на даний час в Північній виправній колонії (№90) засуджених та осіб узятих під варту, в умовах гострої фази збройного конфлікту, наражатиме їх життя та здоров'я на небезпеку. Їх направлення до зазначеної установи, можливе лише за умови відсутності ворожого впливу та стабілізації ситуації, яка дозволить повноцінно забезпечити права та максимально зберегти особисту безпеку засуджених та осіб, узятих під варту.
Згідно відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/8/2-2055 від 30 жовтня 2023 року, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не наділена повноваженнями здійснювати, відповідно до чинного законодавства безпосереднє конвоювання з органів та установ Державної пенітенціарної служби, які розміщені в місті Миколаїв та Миколаївській області до приміщень Херсонського апеляційного суду осіб, узятих під варту.
Згідно відповіді начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області №3181/01/7-2023 від 06 листопада 2023 року, рота конвойної служби ГУНП в Херсонській області не здійснює конвоювання затриманих і взятих під варту до Херсонського апеляційного суду.
Згідно відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/8/2-2266 від 13 листопада 2023 року, конвоювання підсудних із установ попереднього ув'язнення до приміщень Херсонського апеляційного суду та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України можливе за умови повноцінного функціонування на території м. Херсон органів та установ Державної пенітенціарної служби. Однак відповідно до листа Херсонської обласної військової адміністрації від 07 листопада 2023 року, місцевість, де розташовані установи для попереднього ув'язнення та виконання покарань, наразі не вважаються безпечними і на яких можливо повноцінно забезпечити права та особисту безпеку осіб, узятих під варту.
З відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/9/2-1771 від 05 травня 2025 року випливає, що на даний час центральний район міста Херсона, в якому територіально розташована будівля судової установи перебуває під постійним вогневим впливом безпілотних систем російських військ. У разі здійснення конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на судове засідання до зони активних бойових дій, яка наразі не вважається безпечною, неможливо забезпечити право зазначених осіб на особисту безпеку та запобігти загрозам життю та здоров'ю, як на маршруті конвоювання, так і в будівлі судової установи.
Беручи до уваги зміст вказаних відповідей, вирішуючи питання щодо можливості безпосередньої участі обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні Херсонського апеляційного суду, суд враховує також наступне.
Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У справі «Кац та інші проти України» (Заява N 29971/04) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що особи, які тримаються під вартою, перебувають в уразливому становищі, і органи влади несуть відповідальність за поводження з такими особами.
Згідно з ч.2 ст.336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Системне тлумачення вказаної норми процесуального закону свідчить про імперативність приписів щодо права обвинуваченого на безпосередню участь у судовому розгляді. Однак цією ж нормою визначено, що таке право може бути обмежене в умовах воєнного стану та у зв'язку з відповідними перешкодами, обумовленими ним.
Зазначене кореспондується із усталеною судовою практикою Верховного Суду.
Зокрема у висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 415/1698/12-к (провадження № 51-4999 кмо 20), касаційний суд зазначив, що з урахуванням положень ч.2 ст.336 КПК, які кореспондуються з вимогами ст.85-3 КПК 1960 року, прийняття судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, який заявив клопотання про безпосередню участь у судовому розгляді, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану, згідно приписів ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи, що Херсонська міська територіальна громада, на території якої знаходиться Херсонський апеляційний суд, віднесена до переліку громад, де ведуться бойові дії, при цьому згідно відповідей військової частини НОМЕР_1 здійснення конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на судове засідання до зони активних бойових дій, яка наразі не вважається безпечною, неможливо забезпечити право зазначених осіб на особисту безпеку та запобігти загрозам життю та здоров'ю, як на маршруті конвоювання, так і в будівлі судової установи.
З огляду на те, що місто Херсон періодично піддається ракетним та артилерійським обстрілам, перебуває під постійним вогневим впливом безпілотних систем російських військ, з метою забезпечення безпеки обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що в даному випадку, в умовах воєнного стану участь обвинуваченого в судовому засіданні як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді в режимі відеоконференції належним чином забезпечить реалізацію обвинуваченим його процесуальних прав.
Також, апеляційний суд враховує, що така участь обвинуваченого в судовому засіданні не перешкоджає безпосередньому отриманню обвинуваченим належної правової допомоги, оскільки захисник ОСОБА_7 бере безпосередню участь в апеляційному розгляді провадження, як і обвинувачений ОСОБА_8 . Зважаючи на вищевикладене, зазначені вище підстави стали перешкодою для забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому розгляді як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді та відповідно його доставки до зали суду.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, на сьогодні не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Тому доводи апелянтів з цього приводу є неприйнятними.
Що ж до доводів сторони захисту про те, що прокурор Жмеринської окружної прокуратури Винницької області ОСОБА_9 не мав процесуальних повноважень, є такими, що суперечать встановленим обставинам справи.
Так, пунктом 15 ч.1 ст.3 КПК України надане визначення прокурору у кримінальному провадженні як особи, яка обіймає посаду, передбачену ст.17 Закону України «Про прокуратуру», та діє в межах своїх повноважень.
Відповідно до ч.1, 3 ст.37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КПК України керівник органу прокуратури це Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.
З огляду на вказані положення Закону, перший заступник керівника обласної прокуратури може визначати групу прокурорів у кримінальному провадженні, а також за наявності певних визначених обставин покладати повноваження прокурора на іншого прокурора у кримінальному провадженні.
На підставі досліджених документів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова про заміну складу групи прокурорів від 02.05.2025 складена уповноваженою особою та відповідає вимогам закону. Порушень законодавства або прав обвинуваченого при включенні вказаного прокурора до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні допущено не було.
Обставини, на які ж посилається захисник не вказують на будь-які обґрунтовані підстави, які б могли поставити під сумнів як повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, так і його професійну компетентність.
Що ж до інших доводів апеляційних скарг, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Перевіркою матеріалів установлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд взяв до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, дані про особу ОСОБА_8 , відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого; вік та стан його здоров'я, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, та зробив висновок про те, що стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
За таких обставин, суд обґрунтовано продовжив строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з урахуванням даних про його особу, тяжкості кримінального правопорушення (злочину), який йому інкримінується, та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст.176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки наведені вище обставини в своїй сукупності вказують на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою і не припинили існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Що ж до питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , то як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані ризики на цей момент є реальними та не зменшилися.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, суд врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, спрямованого проти національної безпеки України, а тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.
Отже, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Зокрема, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, у даному випадку не зможе запобігти ризикам незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинуваченого, вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.
Обставини, на які посилаються як захисник ОСОБА_7 , так і обвинувачений ОСОБА_8 , не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого та надавали б можливість змінити йому запобіжний захід, як про це ставить питання сторона захисту, оскільки ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даному етапі судового розгляду кримінального провадження не зменшились.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою щодо нього.
З огляду на викладене, твердження сторони захисту про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
На думку колегії суддів, продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, суд бере до уваги той факт, що за правилами ч.6 ст.176 КПК України щодо ОСОБА_8 можливе застосування запобіжного заходу виключно у виді тримання під вартою.
Інші обставини, на які посилається сторона захисту в своїх апеляційних скаргах, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 належить залишити без задоволення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08.05.2025 про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 06.07.2025 року включно - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4