Справа № 607/8751/24Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/594/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
25 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін: відповідача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Янчишина В.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/8751/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,
у квітні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до ТОВ “Керуюча компанія “Будсервіс», ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної сумісної власності. На підставі договору від 10.12.2007 у даній квартирі встановлена автономна система теплопостачання. 14.02.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомунерго» Тернопільської міської ради з письмовою заявою, з приводу демонтажу транзитного стояка централізованого опалення, який проходить через її квартиру. 13.04.2023 року у відповідь на дане звернення КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР зазначило, що у відповідності до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в склад яких в тому числі входить обслуговування внутрішньо будинкової системи централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_2 здійснює ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс». В подальшому, позивач звернулась із заявою про демонтаж стояка транзитного опалення до ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс». 16.02.2023 року менеджером ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» проведено обстеження стояка у квартирі АДРЕСА_3 , що належить позивачам та квартирі АДРЕСА_4 , що належить відповідачу ОСОБА_1 , та знаходиться над квартирою АДРЕСА_3 , за результатами якого встановлено відсутність «стояка опалення» у квартирі АДРЕСА_4 . 22.06.2023 року слюсар-сантехнік ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», демонтував стояк в квартирі АДРЕСА_3 . Однак, 18.10.2023 року під час запуску центрального спалення відбулось затоплення квартири позивачів, в зв'язку з чим їм було завдано матеріальної шкоди. Також позивачі зазнали страждань та і переживань, у зв'язку із затопленням квартири.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.10.2024 затверджено мирову угоду, укладену між сторонами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представником ТзОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» в особі Тернопільської філії ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» Сахнюк Я.О. Провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТзОВ “Керуюча компанія “Будсервіс» про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди закрито.
13.09.2024 року позивачі подали до суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якій просили стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 19345 грн, моральну шкоду у розмірі 21845 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 19345 грн та моральну шкоду у розмірі 21845 грн, та судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 19345 грн, моральну шкоду в розмірі 3200 грн, а також судовий збір в розмірі 1325,78 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 19345 грн, моральну шкоду в розмірі 3200 грн, а також судовий збір в розмірі 1325,78 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Янчишин В.Й. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року та прийняти нове, який відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги на той факт, що у відповідача відсутнє зобов'язання про відшкодування шкоди перед позивачами, оскільки у її діях відсутня протиправна поведінка, а тим самим, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, яка завдана позивачам.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавача, а викликана якимись іншими обставинами.
На підтвердження наявності вини відповідача у залитті квартири і відповідно завдання цим матеріальної шкоди, позивачі посилається на наявність Актів обстеження про залиття квартири від 18.10.2023 року та від 19.10.2023 року. Проте, дані Акти складено за відсутності самого відповідача, що позбавило її можливості подання доказів на їх спростування. Даний факт підтверджується відсутність підпису ОСОБА_1 на вказаних актах.
Суд першої інстанції при ухвалені рішення взяв до уваги інформацію з Акта обстеження про залиття квартири від 19.10.2023 року, у якому зазначено «…перед початком робіт 22.06.2023р. слюсар ОСОБА_4 піднявся в квартиру АДРЕСА_4 , щоб перевіритись про відсутність стояка центрального опалення. Візуально в квартирі АДРЕСА_4 стояка центрального опалення не виявлено, мешканка квартири АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 під час обстеження вкотре сказала, що ніякого стояка у її квартирі немає». Проте, дані твердження є лише припущенням, оскільки не підтверджуються ніяким доказом. Власне цим робітник хоче спростувати свою неналежно виконану роботу.
Разом із цим, позивачами не надано доказів, що залиття квартири відбулось з вини саме відповідача, і як наслідок, на нього має бути покладена відповідальність за спричинену шкоду, оскільки Акти обстеження не відповідають вимогам «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом № 76 від 17.05.2005 року, у зв'язку з чим не можуть бути належними та достатніми доказами в обґрунтування заявлених вимог.
По-перше, Акт обстеження від 18.10.2023 року, який взяв до уваги суд першої інстанції, містить лише факт залиття квартири АДРЕСА_3 , власниками якої є позивачі, наявність причини залиття квартири не вказано.
По-друге, як і Акт від 18.10.2023 року, так і від 19.10.2023 року, складено не повною комісією, яка передбачена законом. Передусім, відсутній майстер технічної ділянки та майстер ремонтної ділянки.
Згідно з позицією судової палати у цивільних справах Верховного Суду, викладеної 07.02.2019 по справі № 639/101/17, обов'язок доведення факту залиття квартири покладено на позивача, який до матеріалів справи обов'язково має додати акт комісії, що відповідає нормам чинного законодавства, в якому повинні міститися не тільки факт залиття, а також його причина.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведене, можна зробити висновок, що Акти обстеження про залиття квартири від 18.10.2023 року та від 19.10.2023 року не є належними та допустимими доказами, а тому і рішення суду не може на них ґрунтуватися.
Окрім того, позивачами додано такий доказ, як Звіт з оцінки вартості пошкодженого рухомого майна і ремонтно-відновлюваних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, рішення суду також не може на ньому ґрунтуватися, оскільки даний доказ не є належним, адже експерт, який складав даний звіт не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
З огляду на викладене, якщо у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу, то такий висновок є недопустимим доказом (Постанова КГС ВС від 04.11.2020 у справі № 904/684/18).
Інших доказів неправомірності дій Відповідача щодо залиття належної позивачам квартири матеріали справи не містять.
Дослідивши вищенаведене, можна дійти висновку, що так, з актів комісії дійсно вбачається, що затоплення мало місце, однак не було встановлено вини відповідача в ньому.
Враховуючи те, що обов'язковою умовою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду є причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, судом не встановлено, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачам завдана шкода, а також доказів причин її виникнення.
Проте, аналіз Актів про затоплення дозволяє дійти висновку про те, що невиконання обов'язку ТОВ “КК “Будсервіс», як управителя будинку по утримання внутрішньобудинкової мережі, призвело до заподіяння шкоди позивачем.
Таким чином, такі дії ТОВ «КК «Будсервіс» знаходяться в прямому причинному зв'язку із заподіюваною позивачам шкодою, а тому відповідач не є належним суб'єктом, який має відновити порушене право позивачів.
Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишина В.Й., до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Янчишин В.Й. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судових повісток на поштову адресу, однак повістки повернулись на адресу Тернопільського апеляційного суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05.11.2002 № НОМЕР_1 , є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачам на праві спільної сумісної власності (а.с. 12).
На підставі договору від 10.12.2007 у даній квартирі встановлена автономна система теплопостачання (а.с. 14-15).
14.02.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомунерго» Тернопільської міської ради з письмовою заявою, з приводу демонтажу транзитного стояка централізованого опалення, який проходить через її квартиру (а.с. 16).
13.04.2023 року у відповідь на дане звернення КП «Тернопільміськтеплокомунерго» ТМР зазначило, що у відповідності до “Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в склад яких в тому числі входить обслуговування внутрішньо будинкової системи централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_5 здійснює ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» (а.с. 17).
ОСОБА_2 звернулась із заявою про демонтаж стояка транзитного опалення до ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» (а.с. 18).
16.02.2023 року менеджером ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» проведено обстеження стояка у квартирі АДРЕСА_3 , що належить позивачам та квартирі АДРЕСА_4 , що належить відповідачу ОСОБА_1 , та знаходиться над квартирою АДРЕСА_3 , за результатами якого встановлено відсутність «стояка опалення» у квартирі АДРЕСА_4 .
22.06.2023 року слюсар-сантехнік ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», демонтував стояк в квартирі АДРЕСА_3 (квартира позивачів).
18.10.2023 року під час запуску центрального опалення відбулось затоплення квартири.
За наслідками залиття квартири АДРЕСА_2 , яка належить позивачам, комісією в складі головного інженера ТФ ТОВ «Єврокомунсервіс» Аверкова С.В., менеджера ТФ ТОВ «КК «Будсервіс» Вегери М.Я., в присутності власниці квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 складено два акти щодо залиття квартири від 18.10.2023 року та від 19.10.2023 року, затверджені директором ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», з яких вбачається, що затоплення квартири АДРЕСА_2 відбулося 18.10.2023 року під час запуску центрального опалення відбулось, причиною якого стало приховання та надання неправдивої інформації про наявність стояка центрального опалення у квартирі АДРЕСА_4 , який був зашитий в ніші фальш стіною. Відповідно до технічних умов № 20599 від 29.10.2010 року, виданих КП «Тернопільміськтеплокомунерго» ТМР, гр. ОСОБА_1 було порушено п. 6 “Стояки існуючої системи опалення», згідно якого стояки існуючої системи опалення залишаються відкритими та не переносяться, не залишаються в ніші. Також в акті від 19.10.2023 вказаною комісією при обстеженні квартири АДРЕСА_2 виявлено: «... затоплено стелі у спальній кімнаті, яка зроблена із гіпсокартону (вигнута дугою), на стіні біля демонтованого стояка відклеїлись шпалери, по всій кімнаті розійшлись шви на шпалерах, вздулася ламінатна підлога, матрац мокрий, два комоди та шафа купе-ніжки з фанери розбухли, ламелі ліжка намокли, ніжки парти розбухли» (а.с. 19-20).
Згідно із Звіту з оцінки вартості пошкодженого рухомого майна і ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 18.10.2023р., виготовленого на замовлення позивача, вартість пошкодженого рухомого майна і ремонтно-відновлювальних робіт необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: м. Тернопіль на дату оцінки 18.10.2023р. складає 77380 грн без ПДВ (а.с. 22-57).
Задовольняючи частково позовні вимоги, в частині відшкодування відповідачем ОСОБА_1 позивачам матеріальних збитків, суд першої інстанції виходив з того, що причиною залиття квартири позивачів є приховання та надання неправдивої інформації про наявність стояка центрального опалення у квартирі АДРЕСА_4 , що належить відповідачу по справі, тому на ОСОБА_1 має бути покладений обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду.
Стягуючи з відповідача на користь позивачів моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок залиття квартири позивачам була заподіяна моральна шкода, оскільки вони були позбавлені сталого життя, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 , характер та обсяг душевних страждань, пережитому нервовому стресі, необхідності здійснення ремонту квартири, суд дійшов висновку, що сума в 3200 грн. кожному буде достатньою грошовою компенсацією завданої моральної шкоди.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
У ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, умовою покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану позивачу, є наявність вини останньої у спричиненні вказаної шкоди.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Частина 2 статті 383 ЦК України визначає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
У відповідності до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно зі ст. ст. 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Пунктом 12 “Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21серпня 2019 № 830, передбачено, що обов'язок щодо забезпечення готовності до надання послуги внутрішньобудинкових систем, що розташовані в будівлі (зокрема багатоквартирному будинку), приміщенні, споруді і призначені для надання послуги, покладається на власника такої будівлі (співвласників багатоквартирного будинку), приміщення, споруди, якщо зазначений обов'язок не покладено на управителя, виконавця за індивідуальним договором (із здійсненням обслуговування і проведенням поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання) чи іншу особу відповідно до договору.
Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та з метою виконання рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 № 974 між ТОВ “КК “Будсервіс» (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_5 (співвласник) в особі начальника управління житлового-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Соколовського О.І. укладено договір № 903у про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) від 01.11.2021 (а.с. 82-84). Отже ТОВ “КК “Будсервіс» є управителем будинку АДРЕСА_5 .
Пунктом 8 даного Договору передбачено, що управитель зобов'язаний своєчасно проводити підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період. Управитель несе відповідальність за шкоду заподіяну майну, правам та законним інтересам співвласників внаслідок невиконання або неналежного виконання управителем своїх обов'язків (п. 19 Договору).
В паспорті готовності до роботи в опалювальний період 2022/2023 будинку АДРЕСА_5 , складеного комісією ТФ ТОВ “КК “Будсервіс», що стан мереж центрального опалення (забезпечення всіх приміщень) задовільний (а.с. 91).
13 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» про демонтаж стояка транзитного опалення (а.с.18).
22.06.2023 року слюсар-сантехнік ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», демонтував стояк в квартирі АДРЕСА_2 , відрізавши його від транзитного стояка, який йшов до квартири АДРЕСА_4 у вказаному будинку, що підтвердили в судовому засіданні і представник позивачів, і не заперечив представник ТФ ТОВ “КК “Будсервіс».
18.10.2023 року під час запуску центрального опалення відбулось затоплення квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується актом від 19.10.2023, в якому вказано, що комісією при обстеженні квартири АДРЕСА_2 виявлено: «... затоплено стелі у спальній кімнаті, яка зроблена із гіпсокартону (вигнута дугою), на стіні біля демонтованого стояка відклеїлись шпалери, по всій кімнаті розійшлись шви на шпалерах, вздулася ламінатна підлога, матрац мокрий, два комоди та шафа купе-ніжки з фанери розбухли, ламелі ліжка намокли, ніжки парти розбухли» (а.с.19).
З акту від 18.10.2023 вбачається, що причиною затоплення квартири АДРЕСА_2 під час запуску центрального опалення стало приховання та надання неправдивої інформації про наявність стояка центрального опалення у квартирі АДРЕСА_4 , який був зашитий в ніші фальш стіною. Відповідно до технічних умов № 20599 від 29.10.2010 року, виданих КП «Тернопільміськтеплокомунерго» ТМР, гр. ОСОБА_1 було порушено п. 6 “Стояки існуючої системи опалення», згідно якого стояки існуючої системи опалення залишаються відкритими та не переносяться, не залишаються в ніші.
Проте в матеріалах справи не знайшли свого підтвердження посилання в акті від 18.10.2023 року на те, що “16.02.2023 року менеджером ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» проведено обстеження стояка у квартирі АДРЕСА_3 , що належить позивачам і в квартирі АДРЕСА_4 , що належить відповідачу ОСОБА_1 , яка знаходиться над квартирою АДРЕСА_3 , за результатами якого встановлено відсутність «стояка опалення» у квартирі АДРЕСА_4 та те, що “перед початком робіт 22.06.2023 слюсар-сантехнік ОСОБА_4 піднявся в квартиру АДРЕСА_4 , щоб перевірити відсутність стояка центрального опалення. Візуально в квартирі АДРЕСА_4 стояка центрального опалення не виявлено, мешканка квартири АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 під час обстеження сказала, що ніякого стояка у її квартирі немає».
Як пояснила в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 , що дані твердження в акті від 18.10.2023 є лише припущеннями, оскільки з початку повномасштабного вторгнення ворога до України вона переселилася до доньки, яка проживає за іншою адресою, і до її квартири жодного разу не приходили ні менеджер ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», ні слюсар-сантехнік ОСОБА_4 , відповідно з цього приводу не складалися жодні акти, а з актом від 18.10.2023 її ніхто не ознайомлював, про що свідчить відсутність її підпису на даному акті.
Крім цього, відповідач ОСОБА_1 в суді ствердила, що стояк центрального опалення у не є, оскільки будинок повністю не від'єднаний від центрального теплопостачання, вона його не приховує і жодної ніші чи фальш стіни нею не здійснювалося.
Враховуючи вказані обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні докази на підтвердження позовних вимог, які б свідчили про наявність вини в діях відповідача, або наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 та залиттям квартири позивача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Враховуючи вищевикладені апеляційним судом висновки, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 5814 грн., який підлягає стягненню з позивачів на користь відповідача, з кожного по 2907 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений нею судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2907 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений нею судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2907 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 01 липня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома