Справа № 454/2522/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О. А.
Провадження № 22-ц/811/3380/24 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
19 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Салати Я.І.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа Острівська сільська рада Сокальського району про визнання права власності на частку у спірному будинковолодінні та з інших суміжних питань,-
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 : третя особа Острівська сільська рада Сокальського району про визнання права власності на частку у спірному будинковолодінні та з інших суміжних питань.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням виконкому Борятинської сільської ради №23 від 22 квітня 1976 року його дідові ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво нового житлового будинку на власній присадибній ділянці в с. Добрячин Сокальського району.
У 1977 році розпочалося будівництво цього нового будинку.
Участь у будівництві будинку приймали майже всі члени сім'ї: дідо, батьки- фізично і матеріально, він - фізично. Не брала участь тільки сестра ОСОБА_3 , оскільки на той час мала лише 13 років.
07 травня 1980 року помирає його дідо.
На час смерті діда, у період з 1977 року по 1980 років, було проведено такі роботи по будівництву будинку як-от: земельні роботи, залито фундамент, вимуровано підвал та цегляну коробку, виготовлена покрівля.
З 1980 року подальше будівництво будинку здійснювалося ним та його батьками, бо, на той час, він вже повернувся з армії, працював на шахті і своєю працею допомагав батькам.
Основні будівельні роботи проводилися до 1989 року, після цього - допоміжні.
19 липня 1995 року помирає їхня з ОСОБА_3 мама, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько.
У період після смерті діда та до смерті батька (1980-2001 роки) ним та батьками було проведено такі будівельні роботи по будівництву цього будинку: побудовано сарай та гараж, здійснено два перекриття між поверхами (рейсове, керамзитове), зроблено перекриття над підвалом, встановлені цегляні перегородки між кімнатами, поштукатурено стіни, виготовлено і встановлено вікна, двері, підлога, підвіконники, встановлено бетонні сходи між поверхами і підвалом, здійснена покраска вікон, дверей, підвіконників, встановлено опалення, підведено газ, створено мережу каналізації, побудовано септик, встановлені водостічні труби, побудовано прибудову до сараю, встановлені віконні зливи.
Після смерті батьків і по даний час (2001-2016 р) тільки за рахунок його коштів та праці було проведено ряд інших будівельних робіт по цьому будинку: побудована веранда, облаштовано зовнішній водопровід з насосом, проведено заміну вікон і дверей, встановлено ламінат на підлогу та керамічну плитку на стіни і підлогу, проведено сантехнічні роботи, прокладено металопластикові труби на утеплення і воду, встановлено газовий двоконтурний котел, проведено оздоблювальні роботи та зовнішнє оздоблення.
Після смерті діда, 17 травня 1990 року рішенням Сокальського райвиконкому №135 «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків» було доручено виконкому Остівської сільської ради видати його батькові свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення 30 травня 1991 року батькові було видано свідоцтво про право власності на весь будинок в цілому.
Ще до своєї смерті батько - ОСОБА_5 21 квітня 1999 року склав в його користь заповіт, згідно якого все належне йому майно, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку для обслуговування цього будинку заповів йому.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 січня 2004 року встановлено юридичний факт прийняття ним спадщини після смерті батька на підставі цього заповіту.
На підставі даного рішення суду, та заповіту батька 09 лютого 2004 року державним нотаріусом Сокальської ДНК йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказаний будинок, та проведено реєстрацію права власності на нього.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_3 : визнано недійсним рішення виконавчого комітету Сокальської районної ради №135 від 17 травня 1990 року «Про оформлення права власності на реєстрацію житлових будинків» в частині оформлення права власності ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 та в частині доручення виконкому Остірвської сільської ради видати свідоцтво на право власності на житловий будинок ОСОБА_5 ; визнано недійсним видане на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 30 травня 1991 року; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 лютого 2004 року зареєстроване в реєстрі за №291, спадкова справа №845, що стосується спірного спадкового майна, також реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на частку спірного житлового будинку.
На підставі даного рішення суду ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
На даний час Сокальським районним судом Львівської області розглядається цивільна справа №454/2215/14-ц за позовом ОСОБА_3 до нього про поділ зазначеного житлового будинку в натурі та інших вимог.
Він не згідний що частка ОСОБА_3 у цьому будинковолодінні складає 1/2 оскільки вона мала право успадкувати1/2 майна діда, яке було на день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а таким фактично було недобудоване будівництво.
Саме ним після смерті діда були здійснені найбільші покращення у спірному будинковолодінні тому вважав, що його частка має бути більшою ніж 1/2 за рахунок проведених ним будівельних робіт, за рахунок покращення кількісних та якісних показників будинковолодіння та витрачених коштів.
З врахуванням зазначених обставин позивач просив:
визнати за ним право власності на частку у спірному будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок проведених будівельних робіт та покращення його кількісних та якісних показників власною працею і коштами, які не можливо виокремити, із визначенням такої частки, та зміною у зв'язку з цим (зменшенням) часток у цьому будинковолодінні ОСОБА_3 та скасувати у зв'язку з цим реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку у цьому будинковолодінні.
Для визначення його та відповідачки частки у цьому будинковолодінні просив призначити судово-технічну експертизу (т.1 а.с.2-4).
Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08 серпня 2024 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 : третя особа Острівська сільська рада Сокальського району про визнання права власності на частку у спірному будинковолодінні та з інших суміжних питань - відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач постійно тут проживав і вкладав свої кошти і працю в доведення будинку до стану придатного хоча б частково для проживання, а відповідачка проживала окремо і цим не займалась взагалі, чого і сама не заперечує по справі, в тому числі свідоцтво про право власності на частину у цьому будиковолодінні отримала через багато років після смерті спадкодавця - діда.
Вказує, що з метою визначення їх грошового розміру та з'ясування інших обставин, які мають значення по справі, в тому числі для з'ясування проценту готовності будинковолодіння на момент смерті діда і батька, призначалася судова будівельно-технічна експертиза, яка до кінця так і не була проведена з причин незалежних від нього, оскільки всі необхідні документи, які витребувались експертом, були надані їхньою стороною, а саме завірена копія інвентарної справи, яку вимагав експерт.
Просив призначити по справі додаткову будівельно-технічно експертизу в тій же експертній установі, в якій призначав суд першої інстанції ухвалою від 8 лютого 2017р. 08 лютого 2019 року з повторною постановкою питань, на які експертами не була надана відповідь з причин, вказаних вище але за дослідження яких - позивачем здійснена оплата, скасувати рішення Сокальського районного суду від 8 серпня 2024р та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному об'ємі з врахуванням експертного висновку, який буде отримано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом та матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Борятинської сільської ради №23 від 22 квітня 1976 року ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво нового житлового двоповерхового будинку на власній присадибній ділянці у с. Добрячин Сокальського району Львівської області.
На підставі вказаного рішення видано свідоцтво на забудову садиби сільських населених пунктах с. Добрячин в межах існуючої присадиби ОСОБА_1 .
Відповідно до заповіту від 14 березня 1973 року ОСОБА_1 на випадок своєї смерті залишив заповіт, яким усе своє майно і двоповерховий будинок який знаходиться в с. Добрячин і належить йому на праві особистої власності згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах урср, виданого Сокальським райвиконкомом Львівської області у 1979 році за №115 і надвірні споруди заповів у рівних частинах своїм онукам: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_1 будівництво будинку продовжили батьки сторін - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
У квітні 1990 року виконком Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області своїм рішенням №29 погодився з висновком Червоноградського МБТІ щодо реєстрації права власності на спірний будинок та вирішив звернутися з відповідним клопотанням до виконкому Сокальської районної ради.
Рішенням Сокальської районної ради від 17 травня 1990 року №135 надано доручення Острівській сільській раді видати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 .
30 травня 1991 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності на спірний будинок.
21 квітня 1999 року ОСОБА_5 складено заповіт, яким усе своє майно заповів своєму сину - ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
У березні 2005 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , Сокальської районної ради, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Солотви С.П., Сокальської державної нотаріальної контори, ДКП «Червоноградське МБТІ», Острівської сільської ради, про визнання недійсним: заповіту та виданих на його підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на частину житлового будинку та частину земельної ділянки, визнання недійсним рішення виконкому Сокалььської районної ради №135 від 17 травня 1990 року.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2008 року у справі №2-152/2008р позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Сокальської районної ради №135 від 17 травня 1990 року «Про оформлення права власності на реєстрацію житлових будинків» в частині оформлення права власності ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 та в частині доручення виконкому Остірвської сільської ради видати свідоцтво на право власності на житловий будинок ОСОБА_5 ; визнано недійсним видане на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 30 травня 1991 року; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 лютого 2004 року зареєстроване в реєстрі за №291, спадкова справа №845, що стосується спірного спадкового майна, також реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку спірного житлового будинку.
Вказане рішення суду від 05 серпня 2008 року залишено без змін апеляційним (02 березня 2009 року) і касаційним судом (22 вересня 2010 року).
Як зазначено у мотивувальній частині Ухвали Верховного Суду України від 22 вересня 2010 року «визнаючи за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного будинку, суди правильно виходили із того, що право власності на спірний будинок належало діду сторін ОСОБА_1 , який 14 березня 1978 року склав заповіт і усе своє майно в рівних частках заповів своїм онукам ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 )
Після смерті у 1980 році ОСОБА_1 відкрилася спадщина. На день смерті ОСОБА_5 його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були зареєстровані і проживали у будинку, який будував дід, т ому вони згідно з вимогами ст.549 ЦК урср прийняли спадщину, оскільки фактично вступили в управління спадковим майном.
На день відкриття спадщини ОСОБА_3 була неповнолітньою, тому її інтереси представляли її батьки, які здійснювали добудову спірного будинку, знаючи що здійснюють таке будівництво в інтересах дітей, який цей будинок належить на праві власності в порядку спадкування після смерті свого діда».
На підставі цього рішення ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Острівська сільська рада Сокальського району Львівської області, правонаступником якої є Червоноградська міська рада Червоноградського району Львівської області, про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на землю та припинення права власності (справа №454/2215/14-ц).
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року (яка в касаційному порядку вже не переглядалася) виділено ОСОБА_3 в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, згідно першого варіанту розподілу будинковолодіння за висновком експертизи від 22 січня 2015 року, складеного ТзОВ «Інвестиційна група «Захід», а саме:
9-коридор зі сходовою кліткою пл.6.7 кв.м;
10 - коридор зі сходовою кліткою пл. 13.5 кв.м
11 - коридор пл. 7.6 кв.м
12 - кухня пл. 11.0 кв.м
13 - кладова пл.0.7 кв.м
14 - житлова кімната пл. 22.6 кв.м
15 - житлова кімната пл. 16.5 кв.м
16 - житлова кімната пл. 15.6 кв.м
17 - санвузол суміщений пл.. 3.6 кв.м
Загальна площа другого поверху 97.8 кв.м, а також господарські будівлі - 1/2 сараю «Б», гараж «В», ворота «2» та огорожу «1».
Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, згідно першого варіанту розподілу будинковолодіння за висновком експертизи від 22.01.2015 року, складеного ТзОВ «Інвестиційна група «Захід», а саме:
1-коридор пл. 4.5 кв.м
2-коридор пл. 7.6 кв.м
3-кухня площею 11.0 кв.м
4-санвузол суміщений пл. 3.6 кв.м
5-кладова пл. 0.7 кв.м
6-житлова кімната пл. 22.8 кв.м
7-житлова кімната пл. 16.4 кв.м
8-житлова кімната пл. 15.2 кв.м
Загальна площа першого поверху 81.8 кв.м, а також господарські споруди: 1/2 сараю «Б», літню кухню «Г» з прибудовою до неї «г», сарай «Ж», і погріб на вулиці «Д».
Колодязь «К» залишити у спільному користуванні.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за збільшення частки позивачки у житловому будинку, що виділяється в натурі ОСОБА_3 в розмірі 39605.00 грн.
ОСОБА_3 слід провести наступні будівельні роботи: влаштувати один пройом та одну перегородку без втручання у несучі конструкції спірного будинку.
ОСОБА_1 слід провести наступні будівельні роботи: закласти один пройом у несучій конструкції; влаштувати одну перегородку, один пройом і демонтувати одну перегородку без втручання у несучі конструкції будинку.
Отже, за рішенням судів які набрали законної сили за сторонами по справі визнано право власності по 1/2 спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки для його обслуговування та проведено реальний розподіл.
У справі що переглядається (№454/2522/16-ц) ОСОБА_1 вважає, що його частка у спільному з ОСОБА_3 будинковолодінні є більшою ніж 1/2 за рахунок проведених ним будівельних робіт у період з 1980 року по квітень 2001 року та з квітня 2001 року по 2016 рік.
У зв'язку з тим в суді першої інстанції згідно ухвал суду від 08 лютого 2017 року та 08 лютого 2019 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні запитання:
1.яка готовність та вартість будинковолодіння (будинку з господарськими будівлями, спорудами) по АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи.
2.який процент готовності і вартість даного будинковолодіння була станом на момент смерті діда - ІНФОРМАЦІЯ_4 та на момент смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 в цінах на момент проведення експертизи, і який процент готовності цього буцдинковолодіння на вказані дати 07 травня 1980р та 27 квітня 2001 року) від готовності будинковолодіння на момент проведення експертизи.
3.який процент вартості вказаного будинковолодіння станом на 07 травня 1980 року та 27 квітня 2001 року, від вартості будинковолодіння на момент проведення експертизи.
4.який процент від готовності будинковолодіння на момент проведення експертизи становлять покращення кількісних та якісних показників цього будинковолодіння, здійснених після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка вартість цих покращень на момент проведення експертизи (т.1 а.с.146-149; 192-193).
Згідно висновку науково дослідного інституту судових експертиз та права від 07 листопада 2019 року №407/19 готовність будинковолодіння становить 100%. Вартість будинковолодіння (будинку з господарськими будівлями, спорудами) по АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи становить 704 408 гривень.
У зв'язку з невиконанням клопотання експерта від 25 липня 2019 року за вихідним листом №0725/1 в частині не надання додаткових матеріалів, а саме: оригіналу або відповідно завіреної копії Інвентантаризаційної справи на будинковолодіння по АДРЕСА_1 провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок по 2,3,4 питанню - неможливо (т.1 а.с.198-221).
Свідок ОСОБА_7 в суді першої інстанції зазначив, що раніше проживав по АДРЕСА_1 та являвся сусідом позивача. В своїх показав зазначив, що допомагав з ремонтами позивачеві, а саме перекриття між поверхами, ремонтні роботи на першому поверсі, положена бруківка. Відповідачку по справі там не бачив.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, надав покази аналогічні ОСОБА_9 .
У той же час, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в суді першої інстанції надали покази в яких зазначили, що батьки будували хату для двох дітей, а також Відповідачка допомагала батькам по хаті та також робила свій вклад у будівництво будинку.
З врахуванням встановлених обставин та судових рішень між цими ж сторонами по справах №№2-152/2008р та №454/2215/14-ц які станом на 08 серпня 2024 року набрали законної сили та відсутності доказів того, що частка ОСОБА_1 у спільному з ОСОБА_3 є більшою ніж 1/2 за рахунок проведених ним особисто будівельних робіт після смерті батьків - ІНФОРМАЦІЯ_5 (померла мама сторін ОСОБА_6 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (помер батько сторін ОСОБА_5 ), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю вимог.
Однак це не позбавляє права позивача ОСОБА_1 звернутися з іншим позовом в суд щодо відшкодування йому затрачених ним коштів на проведення ремонту житлового будинку та господарських будівель з відповідачки ОСОБА_3 за час проживання в даному будинку, однак це є інші позовні вимоги, які не охоплюються даним позовом.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бордюк М.Й. разом з апеляційною скаргою подав клопотання про призначення по справі додаткової будівельно-технічної експертизи на розгляд якої поставити питання зазначені в ухвалах суду першої інстанції від 08 лютого 2017 року та від 08 лютого 2019 року відповіді на які не було надано експертом у висновку науково - дослідного інституту судових експертиз та права від 07 листопада 2019 року №407/19 (питання 2,3,4).
Згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 19 червня 2025 року у задоволенні даного клопотання відмовлено з тих підстав, що судово-будівельна експертиза мала бути проведена в суді першої інстанції на стадії підготовчого провадження, розгляд даної справи триває майже 9 років, а спір між сторонами про частки у будинковолодінні з 2005 року і вже вирішений за рішенням судів. Призначення додаткової будівельно-технічної експертизи у даній справі зумовить її зупинення та необґрунтоване продовження спору.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.