Ухвала від 02.07.2025 по справі 466/1550/22

Справа № 466/1550/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/614/25 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2025 року, -

встановила:

на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2020140000000030 22 січня 2020 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 28, п.п.6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, ч.5 ст. 185 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.5 ст. 185 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2025 року, зокрема, задоволено клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_11 та продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 24 червня 2025 року по 22 серпня 2025 року включно.

Своє рішення суд мотивував тим, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченим запобіжного заходу - не зменшилися і не перестали існувати.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких покликаються на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону щодо розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу.

Вважають обраний їм запобіжний захід надто суворим, а тривале тримання під вартою за відсутності актуальних ризиків - незаконним.

Просять скасувати ухвалу Шевченківського районного суд м. Львова від 23 червня 2025 року та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, або ж визначити розмір застави згідно вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України.

Перевіривши матеріали судового провадження, і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Так, порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотань прокурора, з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.

Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики заявлені у клопотаннях, які також слугували підставою для обрання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились.

Отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційних скарг, виправданим є подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з врахуванням тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинувачених та мотивів прокурора, оскільки недостатнім є застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, про що вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, в тому числі і цілодобового домашнього арешту.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною актуальність вищезазначених ризиків, та приходить до висновку, що протиправна поведінка обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і надалі має свій раціональний зміст та високий ступінь імовірності.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що серйозність пред'явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

А відтак, на думку колегії суддів, прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі “Летельє проти Франції»).

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави забезпечить виконання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду є законною і не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2025 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4