Справа № 462/684/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/1142/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
02 липня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: стягувача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 20 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , за участі: старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби в м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерcтва юстиції (м. Львів) Мацьківа Андрія Олеговича, стягувача ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження права на виїзд за кордон,-
ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
В обгрунтування заяви покликався на те, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року, було ухвалено стягнути з нього на користь ОСОБА_1 , матеріальні збитки в розмірі 131 964, 58 грн. За вказаним рішенням суду, було відкрито виконавче провадження, та внаслідок невиконання ним рішення суду, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року, судом постановлено тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі території України. Так, підстави його обмеження у виїзді за межі території України станом на дату подання заяви відпали та перестали існувати, оскільки вказане рішення було виконано на 50 540,78 грн., що становить 38% від первинного боргу. Відрахування з його доходу державним виконавцем грошових коштів на його переконання свідчить про те, що він не ухиляється від виконання свого обов'язку, а навпаки добросовісно його виконує. Крім того, в нього на праві власності відсутнє майно та транспортні засоби, єдиним джерелом доходу є заробітна плата, а тому, в нього відсутні інші можливості виконувати рішення суду. Враховуючи вищевикладене, залишення в силі тимчасового обмеження його у виїзді, - є таким що порушує його основоположні права і свободи.
Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , за участі: старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби в м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерcтва юстиції (м. Львів) Мацьківа Андрія Олеговича, стягувача ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження права на виїзд за кордон, - відмовлено за безпідставністю.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 .
Вважає, що при постановленні ухвали не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому вона є незаконною та необґрунтованою.
Покликається на те, що оскільки обставини, які слугували підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України, повністю відпали та перестали існувати, він в порядку ч. 5 ст. 441 ЦПК України подав заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Систематичне щомісячне відрахування грошових коштів на виконання рішення суду свідчить про те, що він не ухиляється від своїх обов?язків, а навпаки, добросовісно їх виконує, не приховує свого доходу, не змінює місце проживання та місце праці. У нього на праві приватної власності відсутнє майно та транспортні засоби, єдиним доходом є заробітна плата в ТОВ «СМАК ЗДОРОВ?Я», а тому у нього відсутні інші способи та можливості для виконання рішення суду.
Стверджує, що він не мав наміру ухилятись від виконання рішення суду або ухилятись від виконання вимог старшого державного виконавця, оскільки йому не було відомо про факт відкриття виконавчого провадження, а також про виклик державного виконавця та інші -вимоги стосовно надання інформації та документів, оскільки усі документи виконавчого провадження направлялись за адресою: АДРЕСА_1 , в цей час, як він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Як тільки стало відомо про виклик державного виконавця він одразу зявився та надав йому всю необхідну інформацію.
Вважає, що законом встановлена можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Однак, матеріали справи не містять жодного доказу умисного ухилення його від виконання зобов'язань та невідомо, які саме дії боржника підтверджують таке ухилення.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення стягувача - ОСОБА_1 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження права на виїзд за кордон, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зобов'язання, яке стягнуто судовим рішенням та яке перебуває на примусовому виконанні не виконано, тому виїзд за кордон унеможливить виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням на ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Судом встановлено, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду заподіяну внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу в розмірі 131 964 грн 58 коп., а також судові витрати.
Згідно постанови старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби в м. Львові, 05 лютого 2021 року, за вказаним рішенням відкрито виконавче провадження №64345666.
Суду було також надано платіжні інструкції на оплату ОСОБА_2 , виплати 20% від заробітної плати, згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату у виконавчому провадженні №64345666 від 06 травня 2021 року на загальну суму 12 691,5 грн. Крім того, суду надано виписку за рахунками за період з 01 березня 2022 року по 02 грудня 2024 року.
Матеріали справи також містять накази ТОВ «Смак здоров'я» про прийняття рішення щодо призначення застрахованій особі страхової виплати за 14 листопада 2024 року,08 листопада 2024 року,06 листопада 2024 року, 17 жовтня 2024 року, 04 жовтня 2024 року,16 вересня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 13 серпня 2024 року
З огляду на викладене, судом встановлено, що фактично рішення суду не виконане, оскільки боржником не сплачено заборгованість в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб як найскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України по суті це забезпечувальний захід виконання судового рішення про стягнення суми боргу.
Закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду фізичної особи боржника здійснюється у разі погашення суми боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв'язку з якою було застосовано таке обмеження
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника, тобто до зазначеної заяви боржником повинні бути долучені належні, обґрунтовані та достатні докази на підтвердження наявності відповідних підстав для скасування таких заходів забезпечення виконання судового рішення.
Судовим розглядом справи встановлено, що жодних відомостей на підтвердження вжиття певних заходів спрямованих на виконання наявних зобов'язань за виконавчим листом ОСОБА_2 , на які останній посилається в заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, до суду не надано.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 ..
Безпідставними є покликання апелянта на те, що законом встановлена можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання, оскільки визнання боржником наявності в нього непогашеної заборгованості, яку він не виконує з лютого 2021 року , з дня видачі виконавчого документу, є діями направленими на ухилення від виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості, а виїзд за межі країни, може призвести до невиконання боржником рішення суду.
Крім того, колегія суддів також ураховує і те, що апелянтом сплачено 50 540,78 грн від загальної суми боргу в розмірі 131 964,58 грн., що становить 38% від загальної суми, що свідчить про тривале та неповне виконання зобов'язань перед стягувачем.
Отже підстава для обмеження у праві виїзду за межі України продовжує існувати, оскільки заборгованість по сплаті боргу погашена неповністю, а встановлене тимчасове обмеження може бути скасоване лише у разі виконання рішення боржником у повному обсязі чи закінчення виконавчого провадження з інших підстав, передбачених ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 дублюють доводи заяви останнього у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи свідчать лише про позицію боржника у цій справі, які він підтримує, і не спростовують обставин, встановлених судом першої інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали у цій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях.
Судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
На підставі аналізу наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що продовжує існувати потреба у подальшому застосуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання ним зобов'язань, покладених судовим рішенням, зазначений захід залишається пропорційним меті його застосування та сприятиме стягненню боргу на користь стягувача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 02.07.2025 року.
Головуючий: О.М. Ванівський
Судді: Н.О. Шеремета
Р.П. Цяцяк