Справа № 308/7959/25
Закарпатський апеляційний суд
02.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/318/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2025.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який та задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою до 09.08.2025 з раніше визначеним розміром застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорноголова Великоберезнянського району, громадянина України, солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 24.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030000102 про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
12.06.2025 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у зв'язку із закінченням строку дії запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого. Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказував на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна. Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом при обранні та продовженні відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, не змінились та не зменшились, а саме, з метою ухилення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду; продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Крім того, захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який або зменшення розміру застави, посилаючись на те, що ризики прокурором не доведені, оскільки ОСОБА_6 немає намірів переховуватися від суду, а тяжкість
-2-
злочину не є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи продовження вчинення злочину в якому обвинувачується. ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання на території Ужгородського району.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину. Також вказано, що ризики встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не змінилися, не зменшилися і не перестали існувати. Врахувавши наведене та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора, або ж застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_10 більш м'який запобіжний захід або зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає, що доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами. Також зазначає про безпідставне не визначення судом розміру застави при продовженні ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора та обвинуваченого, неявка яких з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали. Також приймається до уваги думка захисника-адвоката ОСОБА_5 про можливість розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисника який підтримав апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
За приписами до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
-3-
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим (позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років та з конфіскацією майна), дані про особу обвинуваченого (несудимий, має постійне місце проживання), відсутність обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій, у тому числі допиту свідків, які ще не допитані та дослідження доказів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про існування вказаних стороною обвинувачення передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від суду, продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
-4-
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких. Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, не продовжуватиме протиправну діяльність і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, - колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Колегія суддів уважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а відтак і про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 несудимий, має постійне місце проживання.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки суду про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованими та правильними. Саме цей запобіжний захід зможе запобігти настанню вищеописаних ризиків, забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Також стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 таких захворювань, які унеможливлюють тримання його під вартою.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та обставини, на які посилається сторона захисту, апеляційний суд вважає, що такі не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу не дає підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.
Тому, доводи апеляційної скарги, зокрема щодо наявності на утриманні дітей малолітнього віку, колегія суддів відхиляє як такі, що не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і не дають підстав для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, апеляційний суд враховує і те, що в матеріалах контрольного провадження відсутні відомості про те, що існують обставини, які унеможливлюють застосовування відносно ОСОБА_6 саме такого запобіжного заходу.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також порушувати процесуальні обов'язки іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
-5-
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою з урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, до 09.08.2025 включно.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів уважає, що застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід з врахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому діяння, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.
Крім того, всупереч доводів апеляційної скарги, постановляючи ухвалу про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано погодився із раніше визначеним ОСОБА_6 розміру застави - 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) грн, який на переконання апеляційного суду у разі його внесення буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з вказаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 . Разом з тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_6 . Тому, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про не визначення обвинуваченому розміру застави.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, немає, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не вказує як в апеляційній скарзі, так і не посилалася під час її розгляду.
-6-
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2025, щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді