Справа № 308/5402/23
Закарпатський апеляційний суд
01.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/504/23, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Шкорки І. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01(один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 095482 від 21.03.2023 та постанови судді від 24.04.2023 вбачається, що 20.03.2023 о 23 год 11 хв водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Академіка Корольова, 4 в м. Ужгороді, з ознаками наркотичного сп'яніння: підвищена жвавість ходи, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відео реєстратор поліцейського. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Шкорка І. М. просить постанову судді від 24.04.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з'ясування фактичних обставин справи. Судом всупереч вимог ст. 268 КУпАП справу розглянуто у відсутності ОСОБА_1 , без належного сповіщення про час і місце судового розгляду. Окрім того, ОСОБА_1 не визнає того факту, що він порушив вимоги ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновки суду про доведеність його вини є передчасними. Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови від 24.04.2023, оскільки ОСОБА_1 присутнім під час розгляду справи не був і копію постанови не отримав.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що ОСОБА_1 та його захисник-
-2-
адвокат Шкорка І. М. належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника-адвоката Шкорки І. М., а саме: 06.09.2023, 27.12.2023, 21.03.2024, 18.06.2024, 20.11.2024, 13.03.2025.
Апеляційний суд зауважує, що клопотання сторони захисту про необхідність відкладення розгляду справи щодо ОСОБА_1 обґрунтовані неможливістю захисника-адвоката Шкорки І. М. приймати участь у розгляді справи, в тому числі, через перебування у відпустці, зайнятістю в інших судових провадженнях, були підтверджені належними доказами. Також слід констатувати, що апеляційний розгляд відкладався також з метою забезпечення реалізації права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами справи, чим скористалась сторона захисту, оскілки відповідні умови для реалізації їй вказаного права апеляційним судом були створені.
Також апеляційний суд враховує і те, що відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
До того ж ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки апеляційний розгляд справи неодноразово, протягом більш ніж двох років відкладався виключно за клопотаннями захисника-адвоката Шкорки І. М.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М. враховуються також вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому будь-яких відомостей про отримання ним копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи не міститься.
-3-
Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 та його захиснику своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду від 24.04.2023, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку із чим, клопотання захисника про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу
-4-
або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 20.03.2023 о 23 год 11 хв водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Академіка Корольова, 4 в м. Ужгороді, з ознаками наркотичного сп'яніння: підвищена жвавість ходи, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відео реєстратор поліцейського. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 095482 від 21.03.2023 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; розпискою ОСОБА_1 про залишення транспортного засобу за адресою м. Ужгород, вул. А. Корольова, 4; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6709904 від 21.03.2023, додатками у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
При розгляді справи, апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак наркотичного сп'яніння, окрім інших, віднесено: підвищена жвавість ходи, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло , тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Всупереч доводів апеляційної скарги, у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Рубіш І. І. був упередженим при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 і, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
-5-
Крім того, апеляційний суд оглянув відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Крім того, з метою належного та об'єктивного з'ясування обставин справи, апеляційним судом за клопотанням сторони захисту вживались заходи щодо виклику поліцейського який склав щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, проте указаний поліцейський не з'явився до апеляційного суду з невідомих причин, не надавши будь-яких доказів у підтвердження поважності причин неявки.
Посилання адвоката Шкорки І. М. у поданій в інтересах ОСОБА_1 апеляційній скарзі на те, що судом при прийнятті рішення порушено право на захист та інші процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки із матеріалів судової справи та постанови суду вбачається, що вимоги закону щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що факт розгляду справи без участі правопорушника не являється підставою для скасування чи зміни судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, до того ж факт розгляду справи без участі останнього враховано апеляційним судом як одну з підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Судом першої інстанції також, з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), Європейський Суд вказав на те, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
-6-
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09. 06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого адміністративного правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Шкорки І. М. задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що захисником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Шкорки І. М. задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2023.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Шкорки І. М. в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2023, щодо останнього,- без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя