Справа № 308/4326/23
Закарпатський апеляційний суд
01.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Суботи М. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/300/23 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Суботи М. І. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 057758 від 08.03.2023 та постанови судді від 11.04.2023 вбачається, що 08.03.2023 о 19 год 10 хв у м. Мукачеві по вул. І. Франка, 33, водій ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився 08.03.2023 о 22 год 26 хв за адресою с. Баранинці, вул. Гагаріна, 101 АЗС «ОККО», чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Субота М. І. просить постанову суду від 11.04.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з'ясування фактичних обставин справи. Посилається на те, що у матеріалах відео фіксації не міститься доказів, що саме ОСОБА_1 , керуючи належним йому транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не перебував за кермом автомобіля, тобто він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейський не висловив вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, а також не вручив останньому направлення на проходження такого
-2-
огляду, що свідчить про те, що поліцейським не дотримано вимог щодо направлення водія для огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення вимог п. 2.5 ПДР України та склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На думку апелянта у протокол внесено завідомо неправдиві відомості, які не підтверджені жодними доказами та не відповідають дійсності, оскільки час складання протоколу - 08.03.2023 о 11 год 15 хв, а у графі «місце скоєння адміністративного правопорушення» зазначено, що 08.03.2023 о 19 год 10 хв у м. Мукачево по вул. Івана Франка, 33 водій ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, перебував із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Окрім того, захисник вказує на те, що пояснення свідка ОСОБА_3 підлягали перевірці, оскільки відбираючи пояснення інспектор Хоміцький І. І. не попередив свідка про кримінальну відповідальність за неправді свідчення, а допитаний під час судового розгляду в якості свідка інспектор ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_1 не перебував за кермом, але він керувався припущенням, оскільки поблизу не було іншої особи, що могла керувати транспортним засобом. Окрім того, суд у порушення ст. 268 КУпАП розглянув справу без участі ОСОБА_1 та не допитав його щодо обставин справи, залишивши поза увагою той факт, що ОСОБА_1 не прибув у судове засідання з поважних причин, оскільки перебував безпосередньо у зоні бойових дій на захист України.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Суботи М. І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи
-3-
іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що водій ОСОБА_1 08.03.2023 о 19 год 10 хв у м. Мукачеві по вул. І. Франка, 33, будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився 08.03.2023 о 22 год 26 хв за адресою с. Баранинці, вул. Гагаріна, 101, АЗС «ОККО», чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 та його захисником вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 057758 від 08.03.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, як за допомогою приладу «Драгер» так і в медичному закладі; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 057757 від 08.03.2023 складеним за ст. 124 КУпАП; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068192 від 08.03.2023, складеним за ст. 122-4 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , рапортом поліцейського Хоміцького І. б/н від 08.03.2023, з якого вбачається, що він у складі екіпажу патрульної поліції отримав виклик за адресою с. Баранинці, вул. Гагаріна, 101, АЗС «ОККО». Прибувши на місце виклику, черговий екіпаж виявив транспортний засіб марки «Opel Vivaro» д.н.з. НОМЕР_1 та його водія, а саме - ОСОБА_1 . У подальшому в останнього були встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, однак на пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився
-4-
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 057758 від 08.03.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, в той же час ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень по суті адміністративного правопорушення та від підписання протоколу, а також отримання його копії, про що в протоколі наявні відповідні відмітки.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Хоміцьким І. І. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 057758 від 08.03.2023 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після виявлення його працівниками поліції на підставі орієнтування внаслідок вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд оглянув відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема: останній відмовився пройти огляд на місці зупинки за допомогою технічного приладу та у медичному закладі. Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 , в тому числі і про те, що за кермом автомобіля перебувала інша особа, а не він, працівникам поліції останній не висловлював, вказані доводи було ним висловлено лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
-5-
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються зібраними доказами у справі у їх сукупності, які повністю узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що згідно наявного в матеріалах справи відеозапису підтверджується, що власником транспортного засобу марки «Opel Vivaro» д.н.з. НОМЕР_1 являється ОСОБА_1 , також на відеозаписі зафіксовані пояснення ОСОБА_1 про те, що до АЗС «ОККО» у с. Баранинці він приїхав з Мукачева особисто. Ці обставини стверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 , який бачив, як 08.03.2023 близько 20 год 30 хв на АЗС «ОККО» в с. Баранинці заїхав автомобіль марки «Opel Vivaro» д.н.з. НОМЕР_1 , з механічними пошкодженнями, з якого вийшов водій чоловічої статі, як згодом з'ясувалось - ОСОБА_1 .
Висновок про те, що згаданим автомобілем керував саме ОСОБА_1 обумовлюється також змістом розмови між правопорушником та інспектором, коли на прохання інспектора надати посвідчення учасника бойових дій правопорушник вказав на те, що його донька може привезти означений документ, бо при собі відповідного документу не має.
Також на відео файлі під чітко зафіксовані неодноразові пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснення наслідків відмови від проходження такого огляду; окрім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що проходження огляду може здійснюватися на місці або у медичному закладі, однак навіть після пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря, ОСОБА_1 відмовився, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Працівники патрульної поліції неодноразово зверталися до ОСОБА_1 з приводу необхідності пройти огляд на стан сп'яніння і цих обставин останній не міг не розуміти, а також те, що звернення поліцейських було категоричною вимогою з огляду на те, що йому повідомили про наслідки його відмови.
Окрім того, доводи захисника про відсутність у матеріалах справи письмового направлення водія до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння з огляду на дані відеозапису, не спростовують висновків про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та значення для встановлення наявності чи відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення не мають.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист, оскільки розглянув справу без його участі, апеляційний суд не бере до уваги та визнає такими, що жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляді цієї категорії справи не є обов'язковою і, відповідно, розгляд справи без участі правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 реалізував свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, під час апеляційного розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що захисник заперечував щодо розгляду справи без участі ОСОБА_1 , як і відсутні заяви про відкладення судового засідання через неявку останнього.
-6-
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що розбіжності у часі складання протоколу з часом вчинення правопорушення, про які зазначено в апеляційній скарзі, є нічим іншим як технічні описки й ці обставини жодним чином не впливають та не свідчать про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в
-7-
межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Суботи М. І. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2023 щодо ОСОБА_5 ,-без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя