Справа № 301/2418/13-ц
Іменем України
24 червня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
за участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2025 року, постановлену суддею Даруда І.А., в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України
встановив:
У лютому 2025 року приватний виконавець Роман Р.М. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Подання мотивує тим, що на виконанні у приватного виконавця Романа Р. М. знаходиться ВП №61010019 з виконання виконавчого листа №301/2418/13-ц виданий 31.08.2015 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/4083/74/39062/ від 23.05.2008 в сумі 683 104.00 грн, в тому числі 532 323,25 грн - заборгованість за кредитом, 56 078,89 грн - заборгованість за відсотками, 94 701,86 грн - пеня за прострочку кредиту та відсотків, та 3 441,00 грн в повернення витрат по оплаті судового збору.
За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.
12.12.2019 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження АТ «Укрпоштою», боржникові відправлено згідно з трек-номером № 0500074772300 АТ «Укрпоштою» та вручено особисто.
Рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавцем на адресу боржника, АТ «Укрпоштою» надсилалися виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, зокрема: №02-01/17929 від 11.11.2024, який згідно з електронним кабінетом АТ «Укрпошти» вручено особисто боржникові, однак ОСОБА_1 на виклик не з'явився, про причини неявки не повідомив та №02-01/18443 від 26.11.2024, який згідно електронного кабінету АТ «Укрпошти» вручено особисто боржникові.
29.05.2021, 23.07.2021, 25.11.2021, 15.12.2022, 08.11.2024 винесено постанови про накладення арешту на майно боржника для забезпечення реального виконання рішення та направлено електронним обміном в банківські установи, а також, було направлено вимоги в банк, про надання інформації про стан рахунків боржника, згідно відповідей, коштів на які можна звернути стягнення, в достатньому обсязі, не виявлено. На виявлених рахунках боржника недостатньо коштів для задоволення вимог стягувана.
Згідно відповідей з ДФС встановлено, що боржник працював у ФОП ОСОБА_2 , а тому 27.03.2020 винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника та направлено до роботодавця ОСОБА_2 , згідно якого лист роботодавець отримав але відрахування не проводив, незважаючи на те, що в постанові чітко зазначено про відповідальність роботодавця за відмову утримання коштів з боржника і не надання відомостей.
Згідно відповіді з ДФС від 17.08.2020 боржник звільнився з місця роботи, що лише вказує на те, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Крім цього, встановлено, що боржник повторно офіційно працевлаштувався на роботу у ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з чим 24.07.2023 винесено повторно постанову про звернення стягнення на доходи боржника та направлено до роботодавця ОСОБА_2 АТ Укрпоштою, лист роботодавець отримав але відрахування станом на 05.02.2025 не проводив.
Згідно інформації наданої ПФУ в системі АСВП, встановлено, що боржник отримує пенсію в Хустському об'єднаному управлінні ПФУ, проте відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію, у зв'язку з чим звернення стягнення на пенсію неможливе.
Під час виконання рішення суду виконавцем при перевірці майнового стану боржника, а саме наданих відповідей з МВС в системі АСВП встановлено, що за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби.
Згідно відповідей з ДПСУ в системі АСВП 05.02.2025 встановлено, що боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав та перетинає державний кордон та має два паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
В ході проведення перевірки майнового стану боржника та згідно витягу з ДРРП на нерухоме майно 05.02.2025 встановлено, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке боржником передано в іпотеку.
Як зауважує приватний виконавець, вичерпано всі заходи, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання виконавчого листа, всі заходи виявилися безрезультатними.
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.
На підставі наведеного, приватний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу боржника ОСОБА_1 до виконання зобов'язань покладених на нього згідно виконавчого листа №301/2418/13-ц виданого 31.08.2015.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2025 року подання приватного виконавця задоволено частково.
Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України, шляхом заборони перетинати державний кордон, без вилучення паспортного документа, що надає право виїзду за межі України, до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого листа №301/2418/13-ц, що виданий 31.08.2015 на підставі рішення Іршавського районного суду Закарпатської області №301/2418/13-ц від 16.10.2013.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання про обмеження виїзду боржника за кордон. Оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що даною ухвалою порушується його конституційне право на вільне пересування. Він є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні неповнолітнього сина та непрацюючу дружину. Отримує пенсію 2 361 грн. Наразі підробляє далекобійником, вирушає у закордонні рейси для заробітку на утримання сім'ї.
Судом першої інстанції не враховано, що сторону виконавчого провадження замінено з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Цикл Фінанс».
Суд не надав належного обґрунтування щодо необхідності застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон. Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт ухиляння від виконання зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Роман Р.М., зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для скасування такої немає.
Зазначає, що боржник не виконує рішення суду протягом тривалого часу та ухиляється від виконання зобов'язань. На рахунках боржника недостатньо коштів для задоволення вимог стягувача, що підтверджує необхідність обмежувальних заходів.
ОСОБА_1 не надав декларацію про доходи та майно, не з'явився на виклики виконавця, що свідчить про його ухилення від виконання зобов'язань.
Неправильне зазначення судом стягувача не змінює того факту, що підстави для обмеження права виїзду за кордон наявні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційним судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Романа Р. М. знаходиться ВП №61010019 з виконання виконавчого листа № 301/2418/13-ц виданого 31.08.2015 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/4083/74/39062/ від 23.05.2008 в сумі 683 104 грн. в тому числі 532 323,25 грн. - заборгованість за кредитом, 56 078,89 грн. - заборгованість за відсотками, 94 701,86 грн. - пеня за прострочку кредиту та відсотків, та 3 441,00 грн. в повернення витрат по оплаті судового збору (а.с.15-20).
За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.
Приватним виконавцем на адресу боржника надсилалися виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, а саме (а.с.24-29):
- №02-01/17929 від 11.11.2024, трек-номер 0504090592376, який згідно з електронним кабінетом АТ «Укрпошти» вручено особисто боржникові, однак ОСОБА_3 на виклик не з'явився, про причини неявки не повідомив;
- №02-01/18443 від 26.11.2024 року, трек номер №0505202107596, який згідно електронного кабінету АТ "Укрпошти вручено особисто боржникові (копії додаються), однак ОСОБА_1 на виклик не з'явився, про причини неявки не повідомив.
29.05.2021, 23.07.2021, 25.11.2021, 15.12.2022, 08.11.2024 для забезпечення реального виконання рішення та направлено електронним обміном в банківські установи, а також, було направлено вимоги в банк, про надання інформації про стан рахунків боржника, згідно відповідей, коштів на які можна звернути стягнення, в достатньому обсязі, не виявлено. На виявлених рахунках боржника недостатньо коштів для задоволення вимог стягувача (а.с.30-65).
Згідно відповідей з ДФС (Державної податкової служби України №: 77918218 від 14.04.2020р., №: 79416321 від 07.05.2020 р.), встановлено, що боржник працював у фізичної особи підприємця РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , керуючись ст.ст. 68, 69, 70 ЗУ «Про виконавче провадження» 27.03.2020року винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника та направлено до роботодавця ОСОБА_2 , АТ Укрпоштою-трек номер 0500087890085, згідно якого лист роботодавець отримав але відрахування не проводив, незважаючи на те, що в постанові чітко зазначено про відповідальність роботодавця за відмову утримання коштів з боржника і не надання відомостей (а.с.67-68).
Згідно відповіді з ДФС (Державної податкової служби України №: 84974576 від 17.08.2020р.) боржник звільнився з місця роботи, що лише вказує на те, що боржник умисно ухиляється від виконання Рішення суду (а.с.69).
Згідно наступних відповідей з ДФС (Державної податкової служби України №: 102490425 від 07.05.2021, №: 110677628 від 10.08.2021, №: 121214068 від 03.11.2021, №: 136787997 від 18.02.2022, 169461236 від 24.07.2023, №: 194457258 від 04.03.2024) встановлено, що боржник знову офіційно працевлаштувався на роботу у ФОП РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у зв'язку з чим керуючись ст.ст. 68, 69, 70 ЗУ «Про виконавче провадження» 24.07.2023 року винесено повторно постанову про звернення стягнення на доходи боржника та направлено до роботодавця ОСОБА_2 АТ Укрпоштою, трек номер 0504591671462, згідно якого лист роботодавець отримав але відрахування станом на 05.02.2025 не провадив, незважаючи на те, що в постанові чітко зазначено про відповідальність роботодавця за відмову утримання коштів з боржника і не надання відомостей (а.с.74-81).
Згідно інформації наданої Пенсійним фондом України в системі АСВП №: 1065301478 від 21-09-2020р., №: 1068593449 від 27-01-2021, №: 1067788663 від 23-12- 2020., №: 1070948370 від 16-04-2021р« №: 1075375845 від 15-09-2021, № 185538421 від 20.12.2023р., № 194457253 від 04.03.2024р., встановлено, що боржник отримує пенсію в Хустському об'єднаному управлінні ПФУ (а.с.86-92).
Також, як вбачається з наданих доказів, під час виконання рішення суду виконавцем при перевірці майнового стану боржника, а саме наданих відповідей з МВС в системі АСВП №: 77918222 від 14.04.2020р., №: 83111835 від 13.07.2020, №: 88255967 від 16.10.2020, №: 94041505 від 13.01.2021 №: 100138727 від 01.04.2021, №: 106832545 від 26.06.2021р, №: 112434141 від 29.08.2021р., №: 128978370 від 03.01.2022, №: 147462092 від 05.10.2022 №: 169461242 від 24.07.2023р. встановлено, що за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби (а.с.93-102).
Згідно відповідей з Державної прикордонної служби України в системі АСВП №: 61010019 249424774 від 05.02.2025 р. встановлено, що боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав та перетинає державний кордон та має два паспорта громадянина України для виїзду за кордон номер - НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с.103-132).
В ході проведення перевірки майнового стану боржника та згідно витягу з ДРРП на нерухоме майно 411566954 від 05.02.20250 встановлено, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який боржником передано в іпотеку (а.с.133-134).
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Так, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
В свою чергу, порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України визначено уст. 441 ЦПК України, відповідно до якої питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Отже, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі чи частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично невиконання таких може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Іншими словами, ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі умисні діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі вчинення виконавчих дій. У зв'язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження, зазначене може бути підставою для відповідного реагування виконавця, зокрема, звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно з нормами ЦПК України та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Скориставшись наданими йому законом повноваженнями, приватний виконавець Роман Р.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 як боржника у праві виїзду за межі України до виконання останньою своїх зобов'язань, покладених на нього виконавчими з примусового виконання виконавчого листа № 301/2418/13 від 31.08.2015.
Та в ході апеляційного розгляду приватним виконавцем Роман Р.М. повідомлено апеляційний суд, що божником ОСОБА_1 свої зобов'язання виконано в повному обсязі.
Вказане підтверджується наданою ним постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2025 року.
З огляду на те, що під час апеляційного розгляду боржник виконав покладені на нього рішенням суду обов'язки щодо сплати заборгованості, тому ухвала суду першої інстанції від 12.02.2025 року підлягає скасуванню та в задоволенні подання приватного виконавця Роман Р.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України слід відмовити, так як відсутні на цей момент правові підстави.
Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2025 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України скасувати та ухвалити в даній справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 права виїзду за межі України.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: