Справа № 751/3844/25
Провадження №3/751/1492/25
25 червня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Діденко А.О.
при секретарі Рак Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
Згідно протоколу у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується, що 18.04.2025 0 18:52 в м. Чернігів, біля будинку по вул. Леоніда Пашина, 38 В, ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло та неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі ЧОПН у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху.
За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 прибув, винуватість у інкримінованому правопорушенні не визнав. Повідомив, що працівники поліції періодично зупиняють його та вимагають проходження огляду на стан наркотичного або алкогольного сп'яніння, на підтвердження чого надав копію висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння ЧОПНЛ від 10.06.2025, за змістом якого ОСОБА_1 є тверезим. Зазначив, що в наслідок неправомірних дій працівників поліції, а також наявного внаслідок контузії ушкодження нервової системи у нього виник конфлікт із працівниками поліції, який призвів до складення даного адміністративного протоколу. Вважає дії працівників поліції неправомірними, позаяк наркотичних, психотропних або сильнодіючих засобів він не вживав і будь-які ознаки наркотичного сп'яніння в нього були відсутні.
Дослідивши матеріали справи та усні пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як неодноразово зазначав суд у своїх рішеннях, виявлення в особи ознак наркотичного або алкогольного сп'яніння є функцією та повноваженням посадових осіб Національної поліції. У разі виявлення ознак наркотичного або алкогольного сп'яніння працівником поліції, такі ознаки повідомляються водію, і водій в силу пункту 2.5. Правил дорожнього руху зобов'язаний пройти огляд на визначення стану сп'яніння. Незгода водія з виявленими ознаками сп'яніння не звільняє водія від обов'язку проходження огляду.
Заразом у межах даної справи суд вбачає низку об'єктивних та виключних обставин, які змушують суд частково відступити від свого попереднього висновку та надати оцінку наявним у матеріалах справи доказам на предмет питання, чи дійсно в ОСОБА_1 існували ознаки наркотичного сп'яніння, та чи існували правові підстави для висловлення вимоги щодо проходження огляду з метою визначення стану наркотичного сп'яніння. Такими обставинами є:
1) З матеріалів справи вбачається те, що зупинка транспортних засобів під керуванням ОСОБА_1 здійснювалася працівниками поліції неодноразово. Цей факт вбачається із копії висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння ЧОПНЛ від 10.06.2025, за змістом якого ОСОБА_1 є тверезим. Також цей факт вбачається із зафіксованих на відеозаписі обставин спілкування із працівниками поліції, де обставини попередніх зупинок (однієї або двох - версії водія та працівників поліції різняться) визнаються учасниками події (див. фрагменти відеозапису з системним часом 18:52; 18:57; 19:07). Отже, з наведеного вбачається, що інкримінування ОСОБА_1 ознак стану сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) у 2025 році мало місце з боку працівників поліції як мінімум тричі.
При цьому, як свідчать дані вебпорталу «Судова влада України» щодо ОСОБА_1 наявні відомості про розгляд судами Чернігівської області лише однієї справи за ст. 130 КУпАП - а саме даної справи №751/3844/25. У інших же випадках протоколи у справах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 не складалися та на розгляд судів не передавалися.
Отже існують підстави вважати, що щодо ОСОБА_1 існує підвищена увага з боку працівників поліції.
2) З матеріалів відеозапису із бодікамер працівників поліції вбачається, що на час, коли мали місце інкриміновані ОСОБА_1 події, останній перебував у розшуку військовою службою правопорядку. Цей факт вбачається з повідомлення працівника поліції про такі обставини, що зафіксовано на записі бодікамери (системний час 18:57:55). Отже, зазначені обставини вимагають перевірки на предмет того, чи не було обумовлена зупинка та вимога проходження огляду щодо ОСОБА_1 не дійсною наявністю ознак наркотичного сп'яніння, а необхідністю його затримання з іншою метою.
При цьому суд зауважує, що в силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв, що підлягає врахуванню при оцінці правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, є з використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Попри те, що формально положення КАС України не є застосовними у межах справ за ст. 130 КУпАП, однак це не нівелює необхідності перевірки того, чи використовує суб'єкт владних повноважень свої повноваження саме з тією метою, якою вони надані законом.
У тому разі, якщо під час розгляду справи суд дійде висновку, що використання працівниками поліції повноважень, передбачених пунктом 2.5. Правил дорожнього руху та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, здійснювалося із метою іншою, аніж визначена даними нормативними документами, такі обставини зумовлюють недопустимість протоколу у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП як доказу, одержаного із порушенням закону, та безумовно зумовлюють необхідність закриття провадження за ст. 130 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
3) Як убачається з довідки від 03.03.2025 №816 вч НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_1 у періоди 2022, 2023, 2024 та 2025 років дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. Статус учасника бойових дій ОСОБА_1 підтверджується також посвідченням НОМЕР_3 .
Згідно із довідкою ВЛК №137 від 21.02.2025 ОСОБА_1 має помірно виражений посттравматичний стресовий розлад, хронічну двобічну сеневральну приглухуватість, і ці діагнози пов'язані із проходженням військової служби, у наслідок чого ОСОБА_1 придатний до проходження служби в окремих підрозділах (ТЦК та СП, Навчальних центрах тощо).
Наявність описаного діагнозу може перебувати у причинно-наслідковому зв'язку із неповною відповідністю поведінки ОСОБА_1 обстановці його зупинення працівниками поліції та спілкування із ними, а так само окремі прояви цього розладу могли бути помилково трактовані працівниками поліції як ознаки сп'яніння.
Повертаючись до обставин даної справи суд зауважує, що інкриміновані ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння мають спірний та непереконливий характер.
Так, на фрагменті відеозапису (час 18:56) працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість шкірного покриву обличчя.
Аналізуючи (в аспекті наведених вище особливих обставин даної справи) інкриміновані ознаки за наявними у матеріалах справи доказами, суд виходить із такого.
У першу чергу слід відзначити, що інкриміноване виражене тремтіння пальців рук не зафіксоване на наявному відеозаписі з бодікамер працівників поліції. При цьому на час відеофіксації має місце рівень освітлення вищий, аніж задовільний.
Щодо тверджень про неприродну бідність шкірного покриву якість відеозапису не дає однозначної відповіді на дане питання, однак у будь-якому разі прояви блідості шкіри обличчя не є настільки вираженими, які би дозволяли суду констатувати їх наявність саме як ознаки наркотичного сп'яніння.
Що ж до головної із наведених ознак - різко звужених зіниць, що не реагують на світло, суд зауважує таке.
Міозис - це фізіологічна реакція, коли зіниця звужується у відповідь на яскраве світло, щоб обмежити кількість світла, що потрапляє на сітківку. Іншими словами, звуження зіниць людини у прояв на яскраве світло є нормальною реакцією. При оцінці даної обставини як ознаки наркотичного сп'яніння має значення саме відсутність адекватної реакції зіниці на світло, що може бути проявом наркотичного сп'яніння, і призводить до аномального звуження зіниць під впливом опіоїдів, або їх аномального розширення під впливом психостимуляторів або канабіноідів.
З дослідженого відеозапису вбачається, що зіниці ОСОБА_1 дійсно в час запису є певною мірою звуженими, однак рівень освітлення на час запису (18:56) абсолютно не виключає їх звуження як нормальну реакцію на доволі яскраве сонячне освітлення на вулиці. Власне і реакція водія на дану репліку працівника поліції в цілому відповідає цьому поясненню, а саме він зауважує про те, що зіниці працівника поліції в даний час також є звуженими.
Під час подальших подій ОСОБА_1 викликав наряд працівників поліції у зв'язку із його переконанням про наявність протиправних дій працівників поліції. У ході виниклої суперечки працівники поліції з прибулого екіпажу проводять на прохання ОСОБА_1 тест із закриттям/відкриттям очей останнього для виявлення реакції на світло зіниць, і у ході такого тесту працівник поліції констатує реакцію зіниць ОСОБА_1 на світло (19:19:01) - зазначає «ну звужуються». Дана процедура здійснюється декілька разів (19:19:06), при цьому хоча працівники поліції не заперечують того, що зіниці ОСОБА_1 все ж реагують на зміну освітлення, на їх позицію щодо наявності ознаки наркотичного сп'яніння це ніяк не впливає.
Отже існують об'єктивні підстави для сумнів у тому, що на час відповідних подій в ОСОБА_1 дійсно існувала така ознака, як відсутність реакції надмірно звужених зіниць на світло.
Підсумовуючи наведене, наявні у матеріалах справи докази дають об'єктивну підстави для сумніві у тому, що на час інкримінованих подій в ОСОБА_1 дійсно існували ознаки наркотичного сп'яніння.
Згідно із вимогами розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, як затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейський виконує свої службові обов'язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб. Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Суд не може не зауважити на тому, що попри те, що статус учасника бойових дій не звільняє особу від відповідальності за порушення закону, однак і діяльність працівників поліції у тих соціальних реаліях, коли внаслідок агресії рф значна кількість людей має об'єктивні психологічні та фізичні травми, у тому числі отримані під час дійсного захисту Батьківщини зі зброєю в руках, повинна бути побудована в такий спосіб, аби можливі конфлікті ситуації вирішувалися із урахуванням специфічних потреб ветеранів війни. Ті підходи до спілкування, що застосовуються до цивільних осіб, не можуть бути повністю застосовані до учасників бойових дій, які отримали поранення та можливі поведінкові розлади під час виконання свого обов'язку. На думку суду, у межах даної справи поведінка працівників поліції таким вимогам не повною мірою відповідала, що є однією із безпосередніх причин поведінки ОСОБА_1 як такої, що також не повністю відповідає обстановці, однак узгоджується із наявними у нього діагнозами, що пов'язані із відсіччю агресії російської федерації.
Екіпаж патрульної поліції, який здійснював зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 демонструє ознаки упередженого ставлення до даної особи. Прибулий же на виклик ОСОБА_1 на місце подій другий екіпаж патрульної поліції у пасивній формі відмовляється приймати заяву щодо неправомірних, як на його думку, дій працівників поліції - «Ну пишіть… а я вам хіба забороняв щось писати? … а чого ви дьоргаєтеся? Ваша поведінка не відповідає обстановці…» (19:20:15), а далі надається відмовляти надати аркуш для написання заяви та попереджає про можливість складення адміністративного протоколу за завідомо неправдивий виклик спеціальної служби, чим демонструється зверхнє ставлення до його скарг на дії працівників патрульної поліції. При цьому, ОСОБА_1 повідомляє працівників поліції про наявність у нього контузії внаслідок бойових дій.
За змістом висновків ЄСПЛ у справах «Надточій проти України» та «Лучанінова проти України» на провадження у справах про адміністративні правопорушення за правилами КУпАП поширюються ті гарантії, що передбачені Конвенцією про захист прав та основоположних свобод для кримінального провадження.
Зміст принципу презумпції невинуватості як складової ширшого принципа верховенства права передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, а будь-які розумні сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведених вище обставин суд у межах розгляду даної справи дійшов висновку про те, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується за критерієм «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, зокрема наявність в останнього дійних ознак наркотичного сп'яніння, які би давали правову підставу працівникам поліції вимагати від нього проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння. Якість наявних доказів не дозволяє виключити будь-яку іншу розумну версію подій, окрім покладеної в основу адміністративних протоколів.
У своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
У даному випадку обов'язок доведення вини покладається на орган уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов'язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.
Відповідно до ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені достатніми належними та допустимими доказами.
За таких обставин, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 124, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Суддя: А.О. Діденко