КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/7441/24
Провадження № 1-кп/552/428/25
02.07.2025 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника потерпілої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175430000382 від 01.09.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
31.08.2024, близько 16 год 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи біля гаражних приміщень, що по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшовши до потерпілої ОСОБА_7 , яка здійснювала відеозйомку на мобільний телефон, та наніс їй правою рукою один удар по її лівій руці, у якій потерпіла тримала свій мобільний телефон.
Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_4 наніс потерпілій один удар правою рукою, пальці якої були стиснуті в кулак, у обличчя в ділянку правого ока, від чого потерпіла відчула запаморочення.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 сів за кермо свого автомобіля Шкода Фабія, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , почав рух автомобілем та вдарив ОСОБА_7 передньою лівою частиною бампера та капота у ділянку задньої поверхні правої гомілки і стегна, від чого потерпіла різко відскочила в сторону.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: параорбітальної гематоми справа, яка кваліфікується згідно висновку експерта як ЛЕГКЕ тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; синців шкіри (підшкірних гематом) середньої третини правого стегна, середньої третини правої гомілки та ділянки V-го пальця лівої кисті, які кваліфікуються згідно висновку експерта, як легкі тілесні ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не визнав. Зазначив, що саме потерпіла з її чоловіком були ініціаторами конфлікту, а він від них втікав, він перший руки не простягав. Коли почув, як біжить її чоловік, то пригнувся. В той день саме його побили, в нього на шиї залишились подряпини від нігтів потерпілої. Він лише намагався захиститись він нападу потерпілої та її чоловіка, відштовхуючись, потім хотів погнатись за ними, але вирішив цього не робити, тому сів в автомобіль і поїхав. В поліцію не звертався, бо пожалів їх. За медичною допомогою не звертався. Через 2 місяці дізнався, що відносно нього є кримінальна справа за ст. 125 КК України.
Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо невизнання своєї вини у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України, його вина повністю підтверджується наступними доказами.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 повідомила суду, що 31.08.2024 близько 16.00 год вони разом зі своїм чоловіком під'їхали до їхнього гаражу за адресою: АДРЕСА_2 . Там стояли дві автівки, одна навпроти гаражу, автівка обвинуваченого стояла праворуч. Також обвинувачений ОСОБА_4 відгородив прямий в'їзд до їхнього гаражу трубами, щоб ставити свою машину, вкопав стовпчики в землю, а там у них завжди була клумба з квітами. Коли вони під'їхали, чоловік звернувся до обвинуваченого та запитав його, коли він прибере цю надбудову. Вона вийшла з машини і стояла спиною до автівки, де сидів обвинувачений ОСОБА_4 , взагалі з ним не спілкувалася. Потім вона почула як обвинувачений їй сказав: "Іди сюди, ти мені покришки пошкрябала". Коли обернулася, то побачила, що обвинувачений ОСОБА_4 сидить біля переднього колеса своєї машини, кличе її та знімає на відео. Вона у відповідь теж почала знімати його на свій телефон. Потім обвинувачений піднявся, під лівою рукою у нього була собачка, під правою мобільний телефон. Він підійшов до неї, переклав телефон у ліву руку та вибив своєю правою рукою мобільний телефон з її руки, телефон випав, вона нахилилася, щоб його підняти та спробувала владнати конфлікт. Потім обвинувачений ОСОБА_4 вдарив її кулаком правої руки в обличчя, на руці у нього був одягнений перстень з кастетом, удар був дуже сильний, вона хитнулася. Коли підбіг чоловік, щоб захистити її, обвинувачений ОСОБА_4 і на нього накинувся, тому вона штовхала обвинуваченого. В подальшому, коли вона підняла телефон, він уже вскочив в машину і хотів поїхати та декілька разів наїхав їй на ноги (газував, тормозив), тому що вона стояла на його шляху, оскільки збирала свої речі (телефон та уламки окулярів), які попадали на землю після удару. Коли вона відійшла, обвинувачений ОСОБА_4 виїхав, потім зупинився та знімав на телефон. Чоловік викликав швидку медичну допомогу та поліцію. З місця події її забрала швидка медична допомога, повезла до травмпункту у 1-у МКЛ м.Полтави. Лікувалася у травматолога амбулаторно. Лікарняний оформила одразу, на лікарняному була приблизно до 16 вересня 2024 року. На обличчі, з правої сторони, у неї була гематома, синій ніс, також бути синці і гематоми на ногах, на литках, нижче коліна, більше на правій нозі. Ліки купувала за призначенням лікаря. Обвинувачений ОСОБА_4 вибачення у неї не просив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що 31.08.2024 близько 16.00 год він разом з дружиною під'їхали до гаражу, біля нього стояла автівка, з якої виходив обвинувачений ОСОБА_4 . Він його запитав, коли обвинувачений буде прибирати металеві стовпчики, які він самовільно вкопав у землю біля їхнього гаражу. У відповідь обвинувачений ОСОБА_4 почав агресивно спілкуватися з його дружиною, сказав, що буде знімати на телефон, тоді і дружина повідомила, що також буде його знімати. В подальшому побачив, як обвинувачений ОСОБА_4 правою рукою вибив телефон з руки його дружини, у зв'язку із чим вона попросила його викликати поліцію. Потім обвинувачений ОСОБА_4 вдарив дружину в обличчя рукою, стиснутою в кулах, і він підбіг, щоб припинити дану ситуацію та відштовхнув один раз обвинуваченого, але той продовжував агресувати. Дружина намагалась захищатись руками, жодних ударів обвинуваченому не наносила. Після другого удару дружина присіла, у неї запаморочилась голова. Потім обвинувачений ОСОБА_4 сів у свій автомобіль та почав їхати, та здійснив декілька разів наїзд по ногах його дружини. Коли викликав поліцію, то побачив, що в жінки почала текти кров з носа, та він попросив поліцейських викликати також швидку медичну допомогу. Потім приїхала швидка медична допомога та відвезла дружину до лікарні. А він поїхав в поліцію писати заяву. Земля біля їхнього гаражу перебуває в оренді кооперативу "Авіатор", він запитував голову кооперативу, той сказав, що жодного дозволу вкопувати металеві стовпчики обвинуваченому ОСОБА_4 не надавав. Тому він спиляв ці стовпчики.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що 31.08.2024 близько 16.00 год, під час несення чергування разом із своїм напарником ОСОБА_10 , на його службовий планшет надійшло повідомлення «Інші тілесні ушкодження». Приїхавши на місце події за адресою: вул. Петра Юрченка, 24, поряд з гаражем побачив потерпілу ОСОБА_7 з її чоловіком, які повідомили, що в них із сусідом відбувся конфлікт через металеві стовпчики. Потім потерпіла ОСОБА_7 попросила, щоб патрульна поліція їй допомогла, що робити в такій ситуації. Нападника на той момент на місці події не було. Потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що це їхній сусід та що раніше в них виникали конфлікти, але до бійки не доходило.Чоловік потерпілої на початок конфлікту був у машині. Під час спілкування із заявницею він бачив у неї під правим оком невеликий синець та почервоніння. Потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що під час конфлікту із сусідом вона дістала свій мобільний телефон, щоб все зафіксувати, та коли наблизилась до свого сусіда, то останній наніс їй удар кулаком в праве око. Потім вони із чоловіком показали їм відео конфлікту, з якого вбачалося, що між ними була сварка на підвищених тонах, з використанням ненормативної лексики з обох сторін. По приїзду швидкої зрозуміли, що потерпілій буде надана медична допомога та поїхали з місця події.
Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що в них біля будинку розподілені місця для парковки автомобілів, вони із чоловіком вирішили зробити накриття, щоб машина не намокла, але сусідам дуже мішали ті стопчики, влітку 2024 року вони стукали по колесах їхньої машини. В кінці серпня вони із чоловіком збиралися їхати в село, але вона щось забула вдома і пішла до квартири та почула, що на вулиці відбувається якась сварка. Виглянувши у вікно, побачила, що стояв чоловік потерпілої, а її чоловік з собакою на руках присідав біля їхньої машини, ніби як ховався. В правій руці у нього була їхня собака Міккі, в лівій руці його мобільний телефон. Cамих ударів вона не бачила. Коли вийшла на вулицю, то її чоловік вже виїжджав до дороги, чоловік потерпілої стояв біля зеленого гаражу та розмовляв по телефону, потерпіла стояла в джинсових штанах, капрі, в неї не було розбите обличчя. Сівши в авто, побачила, що в її чоловіка пошкрябане обличчя та шия. В поліцію вони не зверталися, бо спішили в село. За медичнгю допомогою не зверталися, лікувалися самостійно вдома, обробляли подряпини перекисом водню. По дорозі в село чоловік пояснив, що знову почався конфлікт через стопчики, він сказав їм, спилювати їх не буде, якщо хочуть, то нехай самі спилюють. Зазначила, що потерпіла із своїм чоловіком давно чіпляються до їхньої родини, ця жінка постійно кричить та махає руками, раніше вже нападали на її чоловіка, потерпілій дуже не подобається, коли з нею спілкуються та не дивляться їй в очі, через це і почалася вся потасовка, і її чоловік поїхав від них на машині, щоб припинити конфлікт.
Крім того, вина ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, підтверджується також наступними оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами:
-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024175430000382 (а.с.146);
- рапортом старшого інспектора чергового Відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_12 від 31.08.2024 про те, що зі служби 102 із травмпункту 1 МКЛ м.Полтави надійшло повідомлення про те, що 31.08.2024 о 16:05 год, за адресою Київський район, м.Полтава, вулиця Петра Юрченка, 24, в авіамістечку, біля гаражів, відомий чоловік напав на заявника та його жінку, застосував до них фізичну силу, попередньо відбувся конфлікт через самозахват простору біля гаража (а.с.147);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.08.2024 (а.с.148-149);
- довідкою №13067 від 31.08.2024 з травмпункту 1-ї МКЛ м. Полтави, виданою ОСОБА_7 , відповідно до якої у потерпілої встановлено діагноз: забій м'яких тканин голови, гематоми виличної ділянки справа, забій п'ятого пальця лівої кисті, з диском (а.с.150-151);
- карткою виїзду швидкої медичної допомоги №544 від 31.08.2024 за фактом виклику щодо ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.154-155);
- викопіровкою з журналу реєстрації амбулаторних хворих за 2024 рік № 13, відповідно до якого 31.08.2024 потерпіла ОСОБА_7 зверталась за медичної допомогою1-ї МКЛ м. Полтави (а.с.157-164);
- висновком судово-медичного експерта №861 від 03.10.2024, згідно якого у потерпілої ОСОБА_7 , з урахуванням даних наданої медичної документації, встановлені тілесні ушкодження у вигляді: параорбітальної гематоми справа, яка кваліфікується згідно висновку експерта як ЛЕГКЕ тілесне ушкодження, що СПРИЧИНИЛО короткочасний розлад здоров'я; синців шкіри (підшкірних гематом) середньої третини правого стегна, середньої третини правої гомілки та ділянки V-го пальця лівої кисті, які кваліфікуються згідно висновку експерта, як легкі тілесні ушкодження (а.с.165-167);
- складеним дізнавачем СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 протоколом огляду місця події від 15.10.2024 р. з фототаблицею, проведеного по вул. Петра Юрченка, 24 в м. Полтава (а.с.171-173);
- складеним дізнавачем СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 15.10.2024, в ході якого остання показала механізм їх спричинення, повідомивши детально де, коли, за яких обставин та як саме вони наносилися (а.с.174-179);
- додатковим висновком судово-медичного експерта №1032 від 21.10.2024, згідно якого покази потерпілої, дані нею в ході проведення слідчого експерименту, не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень, вони могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних потерпілою під час проходження судово-медичної експертизи (а.с.180-181);
- складеним дізнавачем СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 15.10.2024, в ході якого свідок відтворив обставини події (а.с.182-187);
- висновком додаткової судово-медичної експертизи №1033 від 21.10.2024, відповідно до якого покази свідка ОСОБА_8 , дані ним в ході проведення слідчого експерименту, не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , вони могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних під час проходження судово-медичної експертизи (а.с.188-189);
- складеним дізнавачем СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 протоколом огляду цифрового носія та інформації, що міститься на ньому, від 17.10.2024, а саме відеозапису з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , на якому зафіксовано момент спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 (а.с.190-194);
- відповіддю з департаменту Управління патрульної поліції в Полтавській області від 24.09.2024, відповідно до якої 31.08.2024 реагування на виклик за адресою: АДРЕСА_2 щодо факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 здійснювали патрульні поліцейські УПП в Полтавській області ДПП ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , з диском, на якому міститься відеозапис з нагрудних камер працівників УПП в Полтавській області (а.с.195-196);
- складеним дізнавачем СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 протоколом огляду цифрового носія та інформації, що міститься на ньому, від 19.10.2024, а саме відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції від 31.20.2024, які фіксували подію після прибуття на виклик за адресою: м. Полтава, вулиця Петра Юрченка, буд. 24 (а.с.197-201).
Всі вищеперелічені докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Суд не бере до уваги наданий в судовому засіданні стороною захисту оптичний носій (CD-диск) з фотофіксацією та відеозаписами подій 07 липня, 09 липня та 31 серпня 2024 року за адресою: вул. Петра Юрченка, 24 у м.Полтаві з телефона обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки фотозображення та відеозаписи, які містяться на ньому, жодним чином не спростовують факту умисного спричинення обвинуваченим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 .
Отже, суд не вбачає підстав для визнання дій обвинуваченого ОСОБА_4 як виправданих, допустимих чи таких, що вчинені у стані необхідної оборони.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи покарання за скоєне, суд керується положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є кримінальним проступком, особу винного, який відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню доньку.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України, судом не встановлені.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, враховуючи відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, відношення обвинуваченого до скоєного, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, беручи до уваги думку прокурора, захисника, потерпілого та його представника, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні ОСОБА_4 покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, у вигляді штрафу в межах санкції статті.
В ході розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, вартості витрат на лікування в розмірі 2 256,53 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 гривень.
Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 та її представник цивільний позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у ньому .
Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав частково в частині матеріальної шкоди в розмірі 2 256,53 грн, в частині моральної шкоди просив відмовити.
Захисник заперечувала проти задоволення цивільного позову.
Прокурор просила цивільний позов задовольнити.
Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.
Окрім того, у кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В обґрунтування суми матеріальної шкоди зазначено, що потерпілій було спричинено матеріальну шкоду в сумі 2 256,53 грн, яка складає вартість витрат на лікування. Суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки підтверджені чеками на придбання ліків (а.с.33-34).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає в стражданні або приниженні, які людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
У відповідності зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року, в якому зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправдана лише шляхом констатації Судом факту порушення. Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
В обгрунтування суми моральної шкоди у позові зазначено, що потерпілій ОСОБА_7 завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного фізіологічного та громадського життя, та в порушенні природніх стосунків з оточуючими її людьми. Це пов'язано з тим, що до настання випадку потерпіла працювала на посаді завідувача кафедри технологій корекцйної та інклюзивної освіти, логопедії та реабілітології Навчально-наукового інституту спеціальної та інклюзивної освіти Полтавського національного педагогічного універсетету імені В.Г.Короленка. Крім того, потерпіла має матір похилого віку, що перебуває на її утриманні, та потребує її уваги та допомоги. Факт каліцтва унеможливлював виконання нею трудових функцій, спілкування, окрім того, потерпіла є особою з інвалідністю. Після вказаної трагедії потерпіла не могла ефективно, як раніше, вирішувати питання, що пов'язані з виконанням трудових обов'язків, та побутові питання своєї сім'ї. Крім того, потерпіла вимушена була вести закритий спосіб життя, рідко виходити з дому, у неї погіршився стан психічного здоров'я, що має вираження у погіршенні сну, нападків страху, агресії, стала занижена самооцінка потерпілої як особистості.
Суд вважає, що з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , який визнаний судом винним у спричиненні потерпілій ОСОБА_7 умисних легких тілесних ушкоджень, потерпілій була завдана моральна шкода, яка полягає у суттєвому погіршенні стану здоров'я та у фізичних і душевних стражданнях, заподіяних незаконними діями обвинуваченого.
При визначенні розміру відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості, і, враховуючи матеріали справи, з яких не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який зазначений у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених нею розмірах грошового стягнення, суд оцінює моральну шкоду, спричинену потерпілій ОСОБА_7 , в сумі 10 000 грн.
Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої, - з іншого.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
На підтвердження витрат на правову допомогу потерпілою надано договір про надання правової допомоги № 01/11/24 від 01.11.2024 (а.с.37-40) з додатком № 1, замовлення № 1 на надання юридичної допомоги від 01.11.2024 (а.с.43), акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 13.11.2024 (а.с.44) та звіт про надання правової допомоги б/н від 13.11.2024 (а.с.45).
На переконання суду потерпілою доведено здійснення витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн, а тому в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню.
Зважаючи на викладені обставини та норми законодавства, цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню на суму 2 256,53 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн моральної шкоди та 20 000 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні позовних вимог про відшкодування іншої частини моральної шкоди слід відмовити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.
Доля речових доказів підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд , -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 2 256,53 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят шість гривень п'ятдесят три копійки), моральну шкоду в розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень) та витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Речовий доказ: оптичний диск CD-R - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.
Головуючий суддя ОСОБА_1