Справа № 527/1702/25
провадження 2/527/833/25
01 липня 2025 року м.Глобине
Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Фіцай О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка подана представником позивача - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
в с т а н о в и ла :
29 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Завезіон Є.Л,. звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню а також стягнути на свою користь понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 29.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис № 12277 щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 12 515,43 гривень. Приватний нотаріус Хара Наталія Станіслащвна на даний час припинила свою діяльність, що підтверджується загально доступною інформацією із єдиного державного реєстру нотаріусів.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 26.06.2019 року було відкрито виконавче провадження №59423276 по вказаному вище виконавчому напису (вказану постанову позивач не отримував). Про існування вищевказаного виконавчого провадження позивачу не було відомо, а стало відомо лише у квітні 2025 року після звернення до приватного нотаріуса з приводу купівлі нерухомості, після чого остання повідомила про перебування позивача в реєстрі боржників, а тому позивач вважає, що пропустила строк на оскарження виконавчого напису з незалежних від неї обставин, а тому його необхідно поновити.
Позивач вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. виконавчий напис №12277 виданий 29.05.2019 року, вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягрення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у зв'язку з чим є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Вказані вимоги законодавства щодо вчинення виконавчого напису не могли бути дотримані нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису, оскільки, стягнення заборгованості проводиться відповідно до умов Кредитного договору (відповідно до інформації наданої представниками банку в односторонньому порядку). AT «ПУМБ» не направив Позивачу жодних офіційних листів з вимогою про усунення порушення стосовно зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги AT «ПУМБ», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення. Крім того, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не отримував від нього первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погащення; виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого представником AT «ПУМБ», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог кредитора до боржника.
У зв'язку з цим, просить визнати виконавчий напис № 12277 від 29.05.2019 року, щодо стягнення з боржника Х л іб н о ї ( п іс ОСОБА_4 на користь AT «ПУМБ» заборгованості у розмірі 12 515,43 грн, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з AT «ПУМБ» витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
Ухвалою від 02.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву від 30.05.2025 №КНО-44.2.5/133, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, жодних заперечень, заяв, клопотань не надали суду.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Оскільки визнання відповідачем позов у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із такого.
Відповідно до вимог ст.ст.15,16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який може захистити це право в один із способів , визначених ч.1ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, відповідно до статті 87 Закону України « Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Положеннями ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до положень п.3.5 глави 16 цього Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку. Відповідно до п.1 даного Переліку для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання .
Згідно з Інструкцією для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав та обов'язків учасників правовідносин , не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати своє право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу ) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене та з врахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує до того часу, поки суд не встановить зворотного. Тобто оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми боргу,який розраховано (річного по пені) та підлягають стягненню за виконавчим написом , безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та підпункту б)ч.2п.1 Переліку документів , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.99 року №1172 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем визнано позовні вимоги, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис повинно бути визнано таким, що не підлягає виконанню.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 142 ЦПК України, згідно з якою, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.02.2020 року у справі №643/2870/18, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України « П ро захист прав споживачів».
Згідно з ч. З ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовом, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, позивач звільнена від сплати судового збору.
Аналіз викладених норм дає суду підстави зробити висновок, що з Акціонерного товариства «ПершийУкраїнський міжнародний банк» на користь держави слід стягнути 50 відсотків судового збору, а саме 605,60 грн.
Також підлягають стягненню з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 265 ЦПК України , ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат»,
ухвалила:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис № 12277 від 29.05.2019 року, щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 12 515,43 грн, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «ПершийУкраїнський міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ: 14282829); на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «ПершийУкраїнський міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ: 14282829) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. Л. Фіцай