Справа № 526/1041/25
Провадження № 2/526/897/2025
іменем України
(заочне)
02 липня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради про позбавлення батьківських прав,
Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заяву, яку мотивував тим, що позивач та відповідач проживали спільно без реєстрації шлюбу з 2012 року. В цих стосунках в них народилися діти - син, 2012 року народження, та донька, 2014 року народження. Відповідач є матір'ю цих дітей. Спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, діаметрально протилежні погляди на подальше життя. З 2014 року відповідач вчиняла сварки, що негативно впливало на психологічний стан їх дітей, а в 2020 році передала дітей позивачу для подальшого проживання та виховання дітей, який має належні житлові та соціальні умови для цього. З того часу діти знаходяться на повному утриманні позивача, який займається їх вихованням, розвитком, навчанням, а відповідач спілкування з дітьми припинила повністю, за виключенням поодиноких дзвінків (раз на рік). В 2023 році позивач створив родину з іншою жінкою, яка разом з позивачем піклується про дітей, підтримує їх. На підставі викладеного просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина та доньки.
Представник позивача надала суду заява про розгляд справи у за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.
Відповідач повідомлялася про час та місце розгляду справи шляхом направлення на її адресу реєстрації судових викликів, але вони були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позов не скористалася.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.
Представником служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради у відповідності до ст. 19 СК України надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , 2012 року народження, та доньки ОСОБА_4 , 2014 року народження.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 квітня 2025 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться в порядку загальному позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12.05.2025.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі« розумності строку".
З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 09.01.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гадяцького районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 11.10.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гадяцького районного управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 03.02.2023 та після реєстрації шлюбу її прізвище « ОСОБА_1 ».
З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 , 2012 р.н., вбачається, що він навчається в 5 класі комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 27» з 22.08.2024, зарекомендував себе як здібна, розумна, ввічлива, комунікабельна дитина. ОСОБА_7 приділяє належну увагу сину, який вчасно приходить до школи, охайно та по сезону одягнений. ОСОБА_7 систематично цікавиться навчанням та розвитком дитини, реагує на рекомендації, задовольняє базові та індивідуальні потреби дитини, приділяє належну увагу вихованню дитини. Стосунки між ними доброзичливі, ввічливі.
З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 , 2014 р.н., вбачається, що вона навчається в 5 класі комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 27» з 22.08.2024, зарекомендувала себе як здібна, розумна, ввічлива, комунікабельна дитина. ОСОБА_7 приділяє належну увагу доньці, яка вчасно приходить до школи, охайно та по сезону одягнена. ОСОБА_7 систематично цікавиться навчанням та розвитком дитини, реагує на рекомендації, задовольняє базові та індивідуальні потреби дитини, приділяє належну увагу вихованню дитини. Стосунки між ними доброзичливі, ввічливі.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12.03.2025 № 08-04/12/591, що видана власнику ОСОБА_1 , про те, що адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
З висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 24.06.2025 вбачається, що вважають доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов'язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов'язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, зокрема, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.
Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків…, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Приймаючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дітей, суд приймає до уваги висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, а також бере до уваги свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов'язками та ухилення від їх виконання, тому з урахуванням усіх обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 81, 89, 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП невідомий, батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2025 року.
Головуючий: В. Г. Черков