Єдиний унікальний номер: 378/303/25
Провадження № 2/378/185/25
02 липня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Москаленко А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , з посиланням на те, що з січня 2008 року її мати ОСОБА_3 , в зв'язку з похилим віком та погіршенням стану здоров'я (перенесла інсульт), переїхала на постійне проживання з АДРЕСА_1 . 22.07.2008 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлій на праві власності. Спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 були: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .. Син останньої, ОСОБА_2 був спадкоємцем п'ятої черги і до спадкування не закликався. Жоден із спадкоємців не подав в 6-ти місячний термін до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавці. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її сестра ОСОБА_4 .. ОСОБА_2 до спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї баби ОСОБА_3 не закликався, проте є спадкоємцем першої черги після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ..
Позивач просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом із спадкодавцею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини, що викладені нею в позовній заяві, позов просить задовольнити з викладених в ньому підстав.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяви, клопотання та відзив на позовну заяву від нього до суду не надходили.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він з травня місяця 2001 року і по даний час проживає з позивачем по сусідству, через город в с. Розкішна Білоцерківського району Київської області та має з нею добросусідські відносини. З початку 2008 року і до своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем в її будинку фактично проживала її мати, прізвища та імені якої він уже зараз не пам'ятає. Остання хворіла та потребувала стороннього догляду, за нею доглядала її дочка, тобто позивач ОСОБА_1 .. Після смерті своєї матері ОСОБА_1 поховала її із свого будинку та провела поминальні обіди.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона більше тридцяти років проживає в с. Розкішна Білоцерківського району Київської області по сусідству з позивачем, через дорогу від помешкання останньої та має з нею добросусідські відносини. З січня місяця по жовтень місяць 2008 року в будинку позивача фактично проживала її мати ОСОБА_3 , за якою ОСОБА_1 доглядала, оскільки та хворіла та потребувала стороннього догляду. Після смерті своєї матері ОСОБА_3 , ОСОБА_1 поховала її із свого будинку та проводила поминальні обіди.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши справу, заслухавши доводи позивача ОСОБА_1 , допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Матеріалами справи та показаннями свідків встановлено, що з січня 2008 року ОСОБА_3 в зв'язку з похилим віком та погіршенням стану здоров'я (перенесла інсульт) переїхала на постійне проживання з АДРЕСА_4 , в будинок її дочки ОСОБА_1 (а. с. 12, 13).
Із матеріалів спадкової справи (а.с. 33-44) встановлено, що 22.07.2008 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно дочці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено Розкішнянською сільською радою Ставищенського району Київської області та зареєстровано в реєстрі за №346. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, спадкова справа на майно не була заведена. Спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 були: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Син останньої, ОСОБА_2 був спадкоємцем п'ятої черги і до спадкування не закликався. Жоден із спадкоємців не подав в 6-ти місячний термін до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавці. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлій на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок виданим 08.03.1993 року Розкішнянською сільською радою Ставищенського району Київської області, зареєстрованим в Білоцерківському МБТІ в реєстровій книзі №3 за №599 (а.с. 16) та копією довідки виданою Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області № 5-149 від 26.02.2025 (а.с. 43).
На день відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 проте з січня 2008 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала без реєстрації в будинку АДРЕСА_5 разом з дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується копіями: свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданим 07.03.1967 року Горлівським міськ бюро ЗАГС Донецької області (а.с. 8); свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 10.09.2015р. виданим відділом ДРАЦС РС Ставищенського РУЮ у Київській області (а.с. 9), довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області №5-149 від 26.02.2025 (а.с. 43), актом від 09.08.2024 року (а.с. 12), довідкою Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області №5-610 від 09.09.2024р. (а.с. 13), показами свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 17). Похованням сестри займалася позивач, оскільки її єдиний син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час смерті сестри перебував на лікуванні в Ольшаницькому психоневрологічному інтернаті, де проживає наразі та отримує психіатричну допомогу, перебуваючи на повному державному утриманні (а. с. 27).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , постійно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 залишалася зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею постійно до дня смерті були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та внук ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №5-149 від 26.02.2025 виданою Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області (а.с. 43).
На заяву № 71/01-34 від 28.02.2025 до Ставищенської державної нотаріальної контори про заведення спадкової справи на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та подану довідку №5-149 від 26.02.2025 року видану Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області, згідно якої ОСОБА_3 постійно до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 нотаріус зробила висновок про постійне проживання спадкодавці за цією ж адресою. Водночас зазначила, що за даними спадкового реєстру № 80289911 від 28.02.2025 року спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заведена. За даними Спадкового реєстру № 80292726 від 28.02.2025 року зареєстровано заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчений Розкішнянською сільською радою 22.07.2008 року за реєстром 346, на який видано дублікат. Інші заповіти відповідно до Спадкового реєстру від імені вказаної спадкодавиці відсутні. Відповідно до наданого дублікату заповіту - спадкодавиця заповіла все своє майно ОСОБА_1 , що підтверджується консультаційним роз'ясненням Ставищенської районної державної нотаріальної контори (а.с. 18).
ОСОБА_4 спадщину після смерті її матері не прийняла, бо не проживала з останньою на день смерті. Державна реєстрація за однією адресою із ОСОБА_4 , сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання спадкодавці на момент смерті за цією адресою. Тому ОСОБА_4 не може вважатися такою, що прийняла спадщину в силу ч. 3 статті 1268 ЦК України, оскільки правове значення має постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрація з нею в одному житловому будинку.
Місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця: АДРЕСА_5 .
Встановлення вищевказаного факту має юридичне значення, оскільки необхідне для встановлення кола спадкоємців, які вважаються такими, що спадщину прийняли в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України та мають право на спадщину, тобто існує спір щодо факту прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
ВС в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року підкреслив, що справи про спадкування розглядається судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Під час розгляду таких справ суди мають досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті й фактичне місце проживання його спадкоємців і від цього вже визначати, чи прийняли спадкоємці спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Місце реєстрації в цьому разі не є визначальним (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року справа № 569/15147/17 провадження № 61-39308св18).
Верховним Судом в постанові від 24 серпня 2022 року справа № 538/2344/20 (№ 61-39308св18), під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій мають досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена правова норма відтворює загальний принцип заборони дискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання або місця перебування особи. Аналіз наведених норм права та правила частини першої статті 1221 ЦК України дає підстави стверджувати, що місцем відкриття спадщини є не місце реєстрації спадкодавця, а останнє його місце постійного проживання.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява. Сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини, та, відповідно, набуття права на спадкове майно.
Аналогічні позиції сформульовані в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №464/566/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/100063131; в постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 937/10434/19-ц - https://reyestr.court.gov.ua/Review/97034685.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 до дня своєї смерті фактично проживала з позивачем за місцем її проживання (позивача), то позовні вимоги підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач просить судові витрати по справі покласти на неї.
Керуючись ст. ст. 29, 1220, 1223, 1258, 1261-1265, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , разом із спадкодавцею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Р. В. Гуртовенко