79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.11.07 Справа № 4/381-6/68
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Реклама», м. Житомир № б/н від 10.06.07
на рішення господарського суду Львівської області від 24.04.07
у справі № 4/381-6/68
за позовом: Комунального підприємства «Реклама», м. Житомир
до відповідача: Приватної фірми «Комтех-плюс», м. Львів
про стягнення 125 721,80 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Боровець В.Д. -представник; Демчина І.А. -представник.
Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.
Відводів складу суду не поступило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.07 у справі № 4/381-6/68 (суддя З.Гоменюк) в задоволенні позовних вимог КП «Реклама»до ПФ «НВП «Комтех-плюс»про стягнення 125 721, 80 грн. відмовлено.
З даним рішенням не погоджується позивач - КП «Реклама», оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповноти з'ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду матеріалам справи та дійсним обставинам, а також порушення господарським судом Львівської області при його винесенні норм матеріального права, а саме ст.ст. 11, 509 ЦК України, Типових правил розміщення зовнішньої реклами та розрахункових тарифів, затверджених Постановою КМ України від 29.12.03 № 2063, а також Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Житомирі та розрахункових тарифів, в редакції, затвердженій рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 705 від 24.11.04. Крім того, скаржник зазначає про невідповідність висновку суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача зобов'язань сплатити кошти за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами впродовж всього встановленого договором строку вимогам ст.ст. 11, 509 ЦК України. Зазначає також скаржник на необґрунтованість посилання суду першої інстанції на п. 54 Правил розміщення зовнішньої реклами, наголошуючи, що доказом того, що відповідач набув безперешкодного права на розміщення рекламоносіїв, є фактичне розміщення рекламної конструкції за адресою: майдан Соборний, 3/2 та документи про сплату за користування цим місцем.
На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 24.04.07 у справі № 4/381-6/68 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПФ «НВП «Комтех-плюс»на користь КП «Реклама»заборгованих коштів у розмірі 125 721, 80 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.07 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.09.07.
Розгляд апеляційної скарги відкладався на 17.10.07 та на 14.11.07 з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду відповідно від 12.09.07 та від 17.10.07.
Відповідач - ПФ «НВП «Комтех-плюс»проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 24.04.07 у справі № 4/381-6/68 вважає законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм законодавства, на підставі чого скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 24.04.07 у справі № 4/381-6/68 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги КП «Реклама»- відмовити.
В судових засіданнях представники сторін підтримали вимоги та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
В судове засідання 14.11.07 скаржник явки повноважних представників не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення № 268318), причин неявки до відома суду не довів, витребуваних судом доказів не подав, а відтак, беручи до уваги п.п. 3,4 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.07, апеляційна скарга розглядається за його відсутності.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області 24.04.07 у справі № 4/381-6/68 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Господарським судом Львівської області на підставі аналізу укладеного між сторонами у справі договору від 23.09.05 № 152, а саме п. 1, згідно рішень Житомирського міськвиконкому відповідачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах, визначених договором. Відповідно до п.2 зазначеного вище договору відповідач зобов'язався відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі виконувати їх, обслуговувати рекламні засоби та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених договором.
У п. 3 договору від 23.09.05 № 152 сторонами встановлено, що на місці, вказаному в дозволі міськвиконкому, відповідач встановлює власні рекламні засоби, які він зобов'язаний обслуговувати. Місце розташування рекламних засобів відповідача у м. Житомирі, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, в кожному окремому випадку визначалось в додаткових угодах.
Вірно встановлений господарським судом Львівської області на підставі п. 6 договору від 23.09.05 № 152 обов'язок позивача здійснювати контроль щодо обслуговування рекламних засобів відповідно до технічних норм та правил благоустрою; не перешкоджати розміщенню реклами, котра відповідає вимогам чинного законодавства; дотримуватись умов цього договору, чинного законодавства України з питань реклами, в тому числі рішень виконкому Житомирської міської ради та Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі.
Вірно зазначено господарським судом першої інстанції, на підставі аналізу положень Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.11.04 № 705, про обов'язок робочого органу (позивача у справі), у разі прийняття рішення про надання дозволу на розміщення реклами протягом 5 робочих днів оформити обидва примірники дозволу (один -заявникові, другий - робочому органу для обліку і контролю), підписати та скріпити їх печаткою. Видача дозволу реєструється в журналі реєстрації.
Вірно застосовано місцевим господарським судом при вирішенні спору між сторонами також п. 54 Правил розміщення зовнішньої реклами, згідно якого підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку дозвіл. Вказане положення продубльоване у п. 53.1 та п. 56 Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 31.08.06 № 625.
Вірно зазначено судом першої інстанції на підставі аналізу позовної заяви та листа позивача від 07.09.06 № 11-187/2 про те, що виключність дозволу як єдиної достатньої правової підстави для розміщення у м. Житомирі рекламних засобів, не заперечується самим позивачем.
Погоджується суд апеляційної інстанції з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні щодо неналежності як доказів видачі дозволів на розміщення відповідачем засобів зовнішньої реклами, наданих позивачем на вимогу суду, оскільки вони не містять дат. Вірно зазначено місцевим господарським судом також про не доведення позивачем у справі, всупереч ст. 33 ГПК України, належними документальними доказами (наприклад, журнал реєстрації видачі дозволів, передбачений в додатку № 4 Правил розміщення зовнішньої реклами) факту фактичної видачі дозволів відповідачу.
Належну оцінку господарським судом Львівської області надано листу відповідача від 14.08.06 № 128-08/2006 та листу позивача від 07.09.06 № 11-187/2, із котрих випливає, що відповідач звертався до позивача із проханням видати відповідні дозволи, на підставі котрих відбулось б встановлення рекламних засобів, однак, у відповідь позивач повідомив відповідача, що підприємству дозволи надані, однак видача документів можлива в будь-який час після представлення фотографічного знімка після розташування на ньому спеціальної конструкції, що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 55 Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.11.04 № 705 та п. 57 Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 31.08.06 № 625, та договірних положень.
Вірним, на думку колегії суддів, є також висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, про те, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.11.06 № 834 дозволи на розміщення зовнішньої реклами відповідачу скасовані у зв'язку з невикористанням відповідачем місця розташування рекламного засобу, що спростовує посилання скаржника на використання відповідачем земельних ділянок для фактичного розташування рекламоносіїв.
Львівський апеляційний господарський суд погоджується з застосуванням судом першої інстанції при вирішенні спору ст. 613 ЦК України, на підставі вимог якої, беручи до уваги ухилення позивача від видачі відповідачу дозволів на розташування засобів зовнішньої реклами, а також те, що позивач, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо посилання скаржника, викладеного в апеляційній скарзі, на фактичне розміщення рекламної конструкції за адресою: майдан Соборний, 3/2, то колегія суддів зазначає, що вказаний рекламоносій розташований відповідачем на даху будинку, а не на земельній ділянці.
Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 24.04.07 у справі № 4/381-6/68 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.04.07 у справі № 4/381-6/68 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник