Справа № 944/1347/25
Провадження №3/944/1000/25
30.06.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Колтун Ю.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з УПП у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП,
08.03.2025 о 23 год 10 хв в селищі Івано-Франкове вул.Львівська,32, Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «LAND ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 з алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також в медичному закладі, водій категорично відмовився. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року. Вказаними діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Крім того, 08.03.2025 о 23 год 10 хв в селищі Івано-Франкове вул.Львівська,32, Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «LAND ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року, постанова ЕНА164349 за ч.4 ст. 126 КУпАП. Чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце такого шляхом надсилання повістки на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, заяв чи клопотання на адресу суду від нього не надходило.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому суддею зауважується, що ОСОБА_1 , в тому числі, мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
За таких обставин, суддя вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, за наявними в справі матеріалами.
Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області Колтуна Ю.М. від 30.06.2025 матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП на підставі ст. 36 КУпАП об'єднано в одне провадження та присвоєно об'єднаній справі №944/1347/25.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами".
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом ; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами ; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Так, відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція).
Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.3 Загальних положень зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 Загальних положень Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
На переконання суду, вина правопорушника підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №266376 від 09.03.2025;
-протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №266349 від 09.03.2025;
-довідкою інформаційно-комунікаційної системи інформаційного порталу Націаональної поліції України, за якою ОСОБА_1 отримав 25.08.2017 посвідчення водія;
- довідкою з інформаційного порталу органів Національної поліції, за змістом якої ОСОБА_1 притягався 10.07.2024 Апеляційним судом Львівської області (Залізничним районним судом м.Львова) до адміністративної відповідальності за скоєння 12.03.2024 правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.03.2025;
-актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, де відсутній підпис обстежуваної особи в графі «Підпис особи, стосовно якої продився огляд»;
-копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4227472 від 08.03.2025;
-рапортом інспектора В2 Р1Б2 УПП у Львівські області ДПП М.Лань від 09.03.2025, за змістом якого під час зупинки 08.03.2025 о 23 год 10 хв в селищі Івано-Франкове вул.Львівська,32, Львівської області, транспортного засобу марки «LAND ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , було виявлено факт пересідання водія на місце пасажира позаду, а пасажирки на місце водія. Пасажирка ОСОБА_2 повідомила, що транспортим засобом на момент зупинки не керувала, а керував ОСОБА_1 ;
-даними відеофайлів, із нагрудної камери спостереження поліцейського, що містяться на оптичних дисках в матеріалах справи, за змістом яких на проїжджій частині автомобільної дороги зупинився автомобіль марки «LAND ROVER». В процесі спілкування поліцейські повідомили ОСОБА_1 , про підозру керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, при цьому запропонували пройти огляд на визначення такого стану, на що ОСОБА_1 ухиляючись від проходження вказав, що автомобілем не керував. Суд звертає увагу на те, що звернення поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було доволі чітким і зрозумілим для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була категоричною і такою, яка не ставила під сумнів його твердження. Вказані відеозаписи узгоджується з іншими наявними у справі доказами.
Зазначені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП є повними, такими, що доповнюють одне одного, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.5 ст.126, ч. 2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР 1 №266349 від 09.03.2025, адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП вчинено ОСОБА_1 08.03.2025.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
На час розгляду справи строк накладення стягнення за ч.5 ст.126 КУпАП минув, тому в цій частині провадження слід закрити.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддя враховує характер скоєних правопорушень, особу правопорушника, приймаючи до уваги ступінь його вини.
З врахуванням вищенаведеного, суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_1 з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, доцільним буде обрати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,6 грн. Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 36, 221, 283, 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП на підставі п.7 ст. 247 КУпАПу зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Суддя Юрій КОЛТУН