Справа № 931/94/24
Провадження № 1-кп/931/27/25
02 липня 2025 року сел. Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030510000411 від 24.07.2022 року року, про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самари Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, особи з інвалідністю ІІ групи, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_7 23 липня 2022 року орієнтовно о 17 години 14 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись авгодорогою сполученням «Локачі-Горохів», а саме: неподалік с. Колпитів Володимирського району, за межами населеного пункту, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, під час здійснення виїзду на перехрестя із другорядної дороги, не надав перевагу в русі автомобілю марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по головній дорозі сполученням «Локачі- Горохів» у напрямку м. Горохів Луцького району та допустив зіткнення з останнім.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді садна правого стегна, гематоми правої половини грудної клітини, закритого зламу тіла правої клубової кістки без зміщення уламків та без порушення цілісності тазового кільця, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я.
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 2.3 б), п. 10.1, п. 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керуванням цим засобом у дорозі;
п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 16.11 - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні з приводу пред'явленого йому обвинувачення, за участі його захисника, свою вину визнав повністю та показав, що він дійсно за вказаних дати, часу та місця порушив правил дорожнього руху, в результаті чого відбулася ДТП, та було спричинено потерпілій тілесні ушкодження. Керував автомобілем, що йому не належить. На місці ДТП не зупинився. Зазначає, що умислу на вчинення ДТП у нього не було, вказує, що не побачив іншого автомобіля. Збитки потерпілій не відшкодував. Шкодує про вчинене.
Цивільний позов, поданий КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» на суму 5914,75 грн, визнав повністю. Позов ОСОБА_9 визнає частково на суму 10 000 грн.
Представник потерпілої ОСОБА_6 у судовому засіданні цивільний позов ОСОБА_10 підтримав повністю, просив його задовольнити. Щодо міри покарання обвинуваченого поклався на розсуд суду.
Судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши учасникам справи порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, - доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Статтею 66 КК України визначено обставини, які пом'якшують покарання. Однак наведений у цій статті перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.
Вказана позиція висловлена у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №156/98/18.
Враховуючи наведене, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає: щире каяття, що підтверджується визнанням ним своєї вини у вчиненому в ході судового розгляду; вчинення злочину у стані психічного розладу у формі легкої розумової відсталості (помірної дебільності) з вираженими порушеннями поведінки та вчинення злочину вперше, позаяк обвинувачений несудимий, що підтверджується вимогою про судимість (а.к.п. 174).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд бере до уваги також те, що останній має зареєстроване місце проживання (а.к.п.178, 179), є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, непрацездатним (а.к.п. 176), за місцем проживання характеризується посередньо (а.к.п. 177), за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря нарколога не звертався (а.к.п. 175), на час вчинення злочину та в даний час страждає на легку розумову відсталість (помірну дебільність) з вираженими порушеннями поведінки, може усвідомлювати свої дії, але повною мірою не здатен керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, що підтверджується висновком експерта №17 від 08.01.2024 року (а.к.п. 170-172).
Згідно з досудовою доповіддю орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства неможливе; ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінює як середній, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для конкретних осіб, як високий (а.к.п. 111-115).
За вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання у виді штрафу, виправних робіт, арешту, або обмеженням волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Враховуючи висновок досудової доповіді, характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, дані про особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання скарг на його поведінку до органу місцевого самоврядування не поступало, є обмежено осудним, інвалідом ІІ групи, а також враховуючи відсутність обтяжуючих обставин та обставини, що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_7 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України.
З урахуванням наведеного та за відсутності можливості застосовування альтернативного виду покарання (позаяк ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи), суд призначає обвинуваченому основне покарання у виді штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
При цьому, ураховуючи майновий стан ОСОБА_7 , покарання у виді штрафу суд призначає із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання щодо заявлених цивільних позовів у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст.127, ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведених вимог закону, підстави та розмір заявлених позовних вимог мають бути доведеними відповідними доказами, що відповідають вимогам належності та допустимості.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У кримінальному провадженні КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» (цивільним позивачем), в ході досудового розслідування, було пред'явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_7 (цивільного відповідача) про стягнення майнової шкоди у розмірі 5914,75 грн (а.к.п. 17-19).
Свої вимоги КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» обґрунтовує суттю пред'явленого обвинуваченому за обвинувальним актом та зазначає про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 тілесні ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Як вбачається з інформації про вартість лікування, наданої КП «Горохівська багато профільна лікарня Горохівської міської ради», ОСОБА_9 перебувала стаціонарному лікуванні у ортопедо-травматологічному відділенні з 23.07.2022 по 31.07.2022 та з 01.08.2022 по 02.08.2022. Таким чином, потерпіла провела у стаціонарі 10 ліжко-днів. Вартість лікування становить 5914,75 грн (а.к.п. 20).
У зв'язку з понесеними витратами на лікування потерпілої від злочину, КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» завдано майнової шкоди на вказану суму, яку обвинувачений визнав, однак не відшкодував.
Враховуючи наведене, цивільний позов КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, підлягає до задоволення повністю.
Крім того, потерпілою ОСОБА_10 (цивільним позивачем), під час судового розгляду, було пред'явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_7 (цивільного відповідача) про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн (а.к.п. 65-67).
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При визначенні розміру моральної шкоди судом враховується, що відповідно до положень статті 23 та частини 1 статті 1168 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру завданої обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 моральної шкоди, суд враховує, що потерпіла зазнала фізичного болю та страждань, їх характер та обсяг тривалості, що привело до позбавлення звичайного ритму її життя, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, і завданих у зв'язку із цим моральних страждань, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи майновий стан обвинуваченого, який є особою з інвалідністю ІІ групи, непрацездатним, та отримує лише пенсію по інвалідності, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, відтак з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 необхідно стягнути 15000,00 грн, що, на переконання суду, буде достатнім для відшкодування такої шкоди.
У решті позовних вимог цивільний позов задоволенню не підлягає.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.07.2022 року на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіль марки «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - необхідно скасувати.
У відповідності до ч.1 ст. 119 КПК України, враховуючи майновий стан обвинуваченого, те, що він є інвалідом другої групи, суд вважає, що ОСОБА_7 слід звільнити від оплати витрат за проведення судових молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/103-23/12499-БД від 18.12.2023 року в сумі 4757,14 грн та інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/103-23/11371-ІТ від 09.11.2023 року в сумі 3824,00 грн та віднести дані витрати на рахунок держави.
Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст. ст.100, 124, 127, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 1166, 1168 ЦК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.07.2022 року на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіль марки «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що зберігається на майданчику Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_8 ;
- автомобіль марки «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , що зберігається на майданчику СПД №1 (сел. Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_11 ;
- один двірник від автомобіля, поміщений в поліетиленовий пакет та опечатаний биркою, що відповідно до квитанції № 36 від 28.07.2022 року, зберігається в камері схову речових доказів Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - повернути законному володільцю.
Судові витрати за проведення судових молекулярно-генетичної експертизи в сумі 4757,14 грн та інженерно-транспортної експертизи в сумі 3824,00 грн, на загальну суму 8581 грн 14 коп., - віднести на рахунок держави.
Цивільний позов КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь КП «Горохівська багато профільна лікарня Горохівської міської ради» 5914 (п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн 75 коп., витрачених закладом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_9 , як потерпілої від злочину.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1