Справа № 466/5968/25
Провадження № 3/466/1981/25
30 червня 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Білінська Г.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП,-
установив:
23.06.2025 року згідно проведеного авторозподілу системою документообігу суду в процесі комп'ютерного розподілу справ мені передано матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
30.06.2025 року мною у вищезазначеній справі заявлено самовідвід у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.75 КПК України. А саме, встановлено, що згідно Наказу Шевченківського районного суду м.Львова №22/З від 04 червня 2025 року, я, ОСОБА_2 , голова Шевченківського районного суду м.Львова, вибуваю до Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» для взяття участі у роботі екзаменаційної комісії з проведення атестації фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «фаховий молодший бакалавр» спеціальності 081 «Право» в період з 23.06.2026 по 28.06.2025. Відтак, порушено порядок визначення судді.
Вказаний самовідвід викладений у вигляді заяви.
Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено поняття «відвід судді», «самовідвід» та порядку розгляду таких заяв. Проте, діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід, а тому, при розгляді даної заяви про відвід, слід застосувати аналогію права.
Відповідно до ч.1 ст. 21, ч.6 ст. 22 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Право на об'єктивний та неупереджений розгляд справ у судах гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно також бути видно, що воно чиниться, тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свої правові позиції з приводу критеріїв та підходів, які беруться до уваги для визначення безсторонності та незалежності суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду, наявність безсторонності має визначатися, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» «Веттштайн проти Швейцарії», «Мироненко і Мартенко проти України» та ін).
У цьому зв'язку, як зазначає Європейський суд з прав людини, навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення у справах «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, п.26, «Кастільо Альгар проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, п. 26 та інші).
З огляду на вищенаведене, вважаю, що заява про самовідвід підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 75 КПК України, суд, -
постановив:
заяву судді Білінської Галини Богданівни про самовідвід від участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП - задовольнити.
Відвести суддю Білінську Галину Богданівну від розгляду справи №466/5968/25, 3/466/1981/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. Б. Білінська