Справа № 453/758/23
№ провадження 2/453/35/25
23 червня 2025 року м. Сколе
Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді - Курницької В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Трембач М.М.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та процентів від суми позики,-
До Сколівського районного суду Львівської області 09 травня 2023 року в порядку цивільного судочинства звернувся позивач - ОСОБА_1 в особі належно уповноваженого представника - адвоката Свищо Сергія Михайловича (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 28 квітня 2023 року серія ВС №1043103) з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та процентів від суми позики, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь втрати від інфляції в сумі 75 248, 48 гривень, 3 % річних в сумі 11 910 гривень та відсотки за користування позикою в сумі 64 823, 75 гривні, а всього 151 982, (сто п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 23 копійки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами у справі укладено договір позики, на підтвердження якого відповідачем надано позивачу розписку від 28 грудня 2020 року. Згідно даної розписки позивач передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 198 500 гривень., що була еквівалентна на момент передачі коштів 7000 доларів США (USD), а позичальник у свою чергу зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 28 березня 2021 року. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року у справі № 453/819/21, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (боргова розписка) у розмірі 198 500 гривень. 08 лютого 2022 року приватним виконавцем Баіровою Н.М. відкрито виконавче провадження № 68552861 з примусового виконання виконавчого листа № 453/819/21 від 28 січня 2022 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області. Станом на час звернення із даним позовом, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором позики у розмірі 198 500 гривень, у зв'язку з чим позивач, із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_2 3% річних за період з 01 квітня 2021 року по 01 квітня 2023 року у розмірі 11 910, 00 гривень та інфляційні втрати за період з 01 квітня 2021 року по 01 квітня 2023 року у розмірі 75 248, 48 гривень. Крім того, із посиланням на ч. 1 ст. 1048 ЦК України, просить стягнути із відповідача проценти за користування позикою у розмірі облікової ставки НБУ за період з 05 березня 2021 року по 18 квітня 2023 року у розмірі 64 823, 75 гривень.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 22 червня 2023 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи. призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 від 07 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Судове засідання у справі неодноразово відкладалось, востаннє на 09 червня 2025 року.
У відзиві на позовну заяву від 05 липня 2023 року (зареєстрована Сколівським районним судом Львівської області 07 липня 2023 року за № 3685) представник відповідача - адвокат Кусь Ю.О. проти стягнення процентів за договором позики заперечив з посиланням на те, що право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом (позикою) обмежено періодом кредитування, тобто після 28 березня 2021 року право на нарахування таких процентів припинилося. Щодо 3% річних та інфляційних втрат, то представник відповідача посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 17 березня 2022 року, наголошуючи, що з зазначеної дати позичальники звільняються від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити.
Крім того, 13 грудня 2023 року представником відповідача - адвокатом Кусь Ю.О. подано пояснення, в яких, із посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року ту справі № 706/68/23, зазначив, що інфляційні втрати та 3% річних належить обраховувати за період з 01 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно. Просить додані до пояснення розрахунки взяти до уваги при вирішенні позовних вимог.
В судове засідання, призначене на 09 червня 2025 року, сторони не з'явились.
Представником позивача - адвокатом Свищо С.М. 09 червня 2025 року на адресу суду скеровано заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідач та представник відповідача, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, явки в таке не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст рішення складено 23 червня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 09 червня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 23 червня 2025 року.
Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ч.ч. 2, 3 цієї ж статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Свобода договору закріплена у ст. 627 ЦК України та означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості. наданій сторонам, визначати умови такого договору.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що між сторонами у справі укладено договір позики, на підтвердження якого відповідачем надано позивачу розписку від 28 грудня 2020 року. Згідно даної розписки позивач передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 198 500 гривень., що була еквівалентна на момент передачі коштів 7000 доларів США (USD), а позичальник у свою чергу зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 28 березня 2021 року. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року у справі № 453/819/21, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (боргова розписка) у розмірі 198 500 гривень.
Згілно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 23 жовтня 2019 року у справі N 723/304/16-ц).
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі № 702/1029/19.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача процентів від суми позики у розмірі облікової ставки Національного банку України обмежено періодом такої позики, визначеним сторонами у розписці (з дати укладення договору до дати повернення коштів, визначеній в договорі. Зважаючи на те, що в позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача проценти за користування позикою у розмірі облікової ставки НБУ за період з 05 березня 2021 року по 18 квітня 2023 року, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 05 березня 2021 року по 28 березня 2021 року (дату, визначену сторонами у розписці від 28 грудня 2020 року датою повернення коштів). Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 847, 99 гривень (198 500, 00 гривень * 0, 000178 * 24 дні).
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 01 квітня 2021 року по 01 квітня 2023 року, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підставою для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, як вбачається з позову, позивачем визначено порушення відповідачем встановленого у договорі позики строку виконання грошового зобов'язання.
При цьому, рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року у справі № 453/820/21, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (боргова розписка) у розмірі 198 500 гривень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що з моменту набрання вказаним рішенням суду законної сили, у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання щодо сплати 198 500, 00 гривень. При цьому, підставою такого зобов'язання з моменту набрання рішенням законної сили (26 травня 2022 року), у відповідності до ч. 5 ст. 11 ЦК України, є не зазначений договір позики від 28 грудня 2020 року, а саме рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року у справі № 453/819/21.
З огляду на те, що підставою позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 01 квітня 2021 року по 01 квітня 2023 року позивачем визначено не невиконання відповідачем рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року у справі № 453/819/21, яке набрало законної сили 26 травня 2022 року, а невиконання зобов'язань за договором позики від 28 грудня 2020 року, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань за період з 28 травня 2022 року по 01 квітня 2023 року з огляду на те, що зобов'язання відповідача зі сплати 198 500, 00 гривень за договором позики, припинилось 28 травня 2022 року із набранням законної сили рішенням суду про стягнення вказаних коштів на користь позивача, тобто таке припинення зобов'язання супроводжувалось виникненням нового зобов'язання, яке виникло із рішення суду.
Крім того, згідно з п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 3% річних за період з 01 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 5 367, 66 гривень, а також 17 505, 65 гривень інфляційних нарахувань.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що позивач при поданні до суду позовної заяви майнового характеру сплатив 1 073, 60 гривень судового збору, що вбачається з платіжного доручення в матеріалах справи.
Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 151 982, 23 гривень заборгованості, в той же час суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача 23 721, 30 гривень інфляційних втрат, 3% річних та процентів від суми позики, а тому суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 167, 47 гривень.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та процентів від суми позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 721 (двадцять три тисячі сімсот двадцять одну) гривню 30 копійок інфляційних втрат, 3% річних та процентів від суми позики.
В решті - в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 167 (сто шістдесят сім) гривень 47 копійок судового збору.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року у справі № 453/758/23, у вигляді заборони відчуження земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 , площею 0, 4838 га в с. Волосянка, урочище Ровень, Стрийського району Львівської області, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: с. Волосянка Стрийського району Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Головуючий суддя В.Я.Курницька