Справа № 444/3536/24
Провадження № 2/444/184/2025
26 червня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що їй належить житловий будинок АДРЕСА_1 . З вини відповідача, сталася пожежа, внаслідок якої було знищено (згоріло) належне позивачу майно, яке зберігалось на подвір'ї біля будинку позивача, а саме, обрізна дошка хвойних порід.Стверджує, що їй завдано майнову шкоду в розмірі 43200 грн та моральні збитки, які були нанесені в зв'язку з протиправними діями вона оцінює в розмірі 20000 грн. Просить позов задоволити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та додатково пояснив, 02.04.2024 р. сталася пожежа, внаслідок якої було знищено (згоріло) належне позивачу майно, яке зберігалось на подвір'ї біля будинку , а саме, обрізна дошка хвойних порід об'ємом 6 метрів кубічних, що підтверджується актом про пожежу від 02.03.2024 року.Відповідач була притягнута до адміністративної відповідальності згідно протоколу № 021940 від 24.04.2024 року.
Постановою Державної екологічної інспекції у Львівській області за № 277-03 від 25.04.2024 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за спалювання відходів ТПВ на території с. Куликів Львівського району Львівської області. За даною постановою відповідачем сплачено штраф у розмірі 370 грн. згідно квитанції від 29.04.2024 року. Позивач та відповідач досягли усної домовленості щодо відшкодування завданих збитків, однак на даний час відповідач не бажає добровільно відшкодовувати завдану шкоду, на звернення реагує зневажливо, зверхньо.
Згідно повідомлення ФОП ОСОБА_5 роздрібна ціна одного метра кубічного дошки обрізної соснових порід з урахуванням ПДВ станом на 02.03.2024 року становила 7200 грн.
З врахуванням об'єму дошки, яка згоріла внаслідок пожежі, розмір завданого позивачу збитку становить 43200 (6 х 7200= 43200) грн.
Крім того, у зв'язку зі знищенням пожежею майна , їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв'язку з цим, було порушено її звичний режим життя, а також завдано сильного психологічного стресу, внаслідок якого погіршився стан її здоров'я. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, їх характер, та з урахуванням тієї обставини, що вона є особою похилого віку, моральну шкоду вона оцінює в розмірі 20000,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві, додатково пояснив, що як стверджує позивач 02 березня 2024 року сталася пожежа, внаслідок якої було знищено (згоріло) належне позивачу майно, яке зберігалося на подвір'ї біля будинку, а саме обрізна дошка хвойних об'ємом 6 метрів кубічних, що стверджується актом про пожежу від 02.03.2024 року.
Відповідно до акту про пожежу від 02.03.2024 року, комісія у складі провідного інспектора ВЗНС Львівського РУ ГУ ДСНС України у Львівській області Романіва Максима Михайловича, власника ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , склала цей акт про пожежу, що виникла 02 березня 2024 року о 10 год. 55 хв. на об'єкті - території приватного господарства за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 1951 р.н. Місце виникнення пожежі дошки. Пожежу виявлено 02 березня 2024 року о І 1 год. 01 хв.Пожежу ліквідовано 02 березня 2024 року о 11 год. 22 хв.
Пожежею було знищено дошки 6 м.куб, причина пожежі - потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал.
Із листа Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області від 30.04.2024 року за № 03-11/433 наданого у відповідь на заяву позивача, вбачається, що гр. ОСОБА_4 була притягнута до адміністративного правопорушення протокол № 021940 від 24.04.2024 року.
Постановою Державної екологічної інспекції у Львівській області за № 277-03 від 25.04.2024 року за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 24.04.2024 року № 021940, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за спалювання відходів ТПВ на території селища Куликів Львівського району Львівської області.
Визначаючи суму завданих матеріальних збитків в розмірі 43200,00 гривень, позивач виходила з об'єму дошки в 6 метрів кубічних, що зазначений в акті про пожежу від 02.03.2024 року та з повідомлення фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 про роздрібну ціну одного метра кубічного дошки обрізної соснових порід з урахуванням ПДВ станом на 02.03.2024 року в сумі 7200.00 гривень. Позивач просить суд стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду в сумі 43200,00 гривень та 20000,00 гривень моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв'язку з порушенням її звичного режиму життя, а також сильного психологічного стресу, внаслідок якого погіршився її стан здоров'я.
Відповідач вважає, що є наявні суперечності в актах про пожеду,зокрема , щодо дати події самої пожежі.Просить в позові відмовити за безпідставністю, так як відсутній причинно наслідковий зв"язок між діями ( бездіяльнісю) відповідача ОСОБА_4 і самою пожежею та її наслідками.
Заслухавши пояснення учасників справи, свідків оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що в позові слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він є працівником Куликівської селищної ради, а також він є головний спеціаліст цивільного захисту організаційної роботи військового обліку, взаємодії з правоохороними органами , екології та АПК, а також громадським інспектором з охорони довкілля, тому в його компетенції є складання протоколу про порушення екологічного законодавства.В сільську раду поступили матеріали з Національної поліції про пожежу в АДРЕСА_1 , тому він притягнув ОСОБА_4 до відповідальності за ст.82 КУпАП
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 26.06.2025 року пояснив: що він складав акт про пожежу від 02.04.2024 року , а також від 02.03.2024 року, де в другому акті було помилково зазначено, що подія мала місце 02.03.2024 року , в той же час зазначив, що складися два акти про пожежу оскільки були встановленні описки щодо дати складання даних актів.
Судом встановлено, що постановою Державної екологічної інспекції у Львівській області за № 277-03 від 25.04.2024 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за спалювання відходів ТПВ на території с. Куликів Львівського району Львівської області.
В той же час ,існує два акти про пожежу і один , який складений 02.03.2024 року, в якому зазначається дату виявлення пожежі 02.03.2024 року та другий , який складено 02.04.2024 року в якому зазначено, що пожежа виникла 02.04.2024 року, а повідомлення про пожежу надійшло 02.03.2024 року.Обидва акти складено провідним інспектором Романівим М.М. та підписано ОСОБА_3 , Тенета І.А. Обидва акти взаємосуперечливі між собою щодо часу їх складання та виявлення пожежі. А також не доведенний причино-наслідковий зв"язок між діями (бездіяльністю ) відповіда щодо самої пожежі та знищенням майна позивача.Однак в обидвох актах зазначено, що повідомлення про пожежу надійшло 02.03.2024 року . Такі докази, на думку суда є настільки суперечливими, що фактично позбавляють суд зробити об"єктивний висновок про саму подію- пожежу.
Так, з акту про пожежу від 02.03.2024 року складеного провідним інспектором ВЗНС Львівського РУ ГУДСРС України Романівим М.М. з участю ОСОБА_3 , ОСОБА_6 вбачається, що пожежа виникла 02.03.2024 року за адресою АДРЕСА_1 у власника ОСОБА_3 .. Пожежу виявлено 02.03.2024 року. Повідомлення про пожежу надійшло 02.03.2024 року. Пожежею знищено дошки 6 м.куб.
З акту про пожежу від 02.04.2024 року складеного провідним інспектором ВЗНС Львівського РУ ГУДСРС України Романівим М.М. з участю ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , вбачається, що пожежа виникла 02.04.2024 року за адресою АДРЕСА_1 у власника ОСОБА_3 . Пожежу виявлено 02.04.2024 року. Повідомдення про пожежу надійшло 02.03.2024 року, пожежею знищено дошки 6 м.куб.
ОСОБА_4 не залучалась до складення цих актів, не відбиралисьь у неї жодні пояснення, відсутні будь-які її підписи чи відмова від підпису.
В той час, судом встановлено оскільки суду представлено дві завірені копії актів про пожежу в яких відображено, суперечливі дані про події, ці акти ніким не скасовані є дійсними і повинні відображати обставини , що відбувались в дійсності .
Однак, з них не можна зробити висновок ні про час пожежі, ні якісні показники знищеної дошки(зокрема їх розмірів, товщини, довжини) з яких порід деревини вони виготовлені, їх сухості іт.п.) .Позивачем не представлено жодних документів на придбання даних матеріалів. Згідно з протоколом № 021940 про адміністративне правопорушення, який складено 24 квітня 2024 року інспектором з охорони довкілля у Львівській області Сухорабом Андрієм Володимировичем, ОСОБА_4 о 10 годині 55 хвилин 02 квітня 2024 року здійснила порушення в селищі Куликів Львівського району Львівської області щодо поводження з відходами під час їх зберігання, перевезення, оброблення, утилізації, знешкодження і видалення або захоронения (спалювання відходів ТПВ). При виявленні порушення зобов'язалася ліквідувати дане порушення. Її дії кваліфіковано за ст.82 КУпАК України. В протоколі, зокрема не зазначено точної адреси пожежі, а також відсутні будь-які вказівки на заподіяння шкоди ( 6 м.куб.дошки) ОСОБА_3 , що фактично унеможливлює встановлення точного місця пожежі.
З постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.04.2024 року № 277-03 вбачається, що ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.82 КУпАП України у виді штраф у розмірі 374 грн., оскільки правопорушник допустив порушення вимог , щодо поводження з відходами під час збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, а саме: порушив вимоги щодо передачі відходів суб"єктам господарювання у сфері управління відходами.Здійснив спалювання ТПВ на території с.Куликів Львівського району Львівської області . В даній постанові не зазначено часу спалювання ТПВ, адресу спалювання, а також відсудні будь-які вказівки на заподіяння шкоди , зокрема 6 м.куб. дошки належні ОСОБА_3 .
За даною постановою відповідачем сплачено штраф у розмірі 374 грн. згідно квитанції від 29.04.2024 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність подачі такого тим, що саме внаслідок дій відповідача ОСОБА_4 було знищено обрізну дошку хвойних порід тим самим спричинено позивачу ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 43200 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються повному розмірі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України визначає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З поданих суду та досліджених доказів суд не може констатувати факт того, що дійсно мало місце пошкодження майна позивача, а саме знищено (згоріло) , яке зберігалось на подвір'ї біля будинку , а саме, обрізна дошка хвойних порід об'ємом 6 метрів кубічних.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Згідно роз'яснень, які містяться у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з протоколом № 021940 про адміністративне правопорушення, який складено 24 квітня 2024 року інспектором з охорони довкілля у Львівській області Сухорабом Андрієм Володимировичем, ОСОБА_4 о 10 годині 55 хвилин 02 квітня 2024 року здійснила порушення в селищі Куликів Львівського району Львівської області щодо поводження з відходами під час їх зберігання, перевезення, оброблення, утилізації, знешкодження і видалення або захоронения (спалювання відходів ТПВ). При виявленні порушення зобов'язалася ліквідувати дане порушення.
З огляду на вищевказане, оскільки пожежа, внаслідок якої було знищено (згоріло) належне позивачу майно відбувалась 02.03.2024 року, що стверджується актом про пожежу від 02.03.2024 року, та /або 02.04.2024 року , що стверджується актом про пожежу від 02.04.2024 року, натомість, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за спалювання ТПВ 02.04.2024 року, що стверджується постановою про адміністративне правопорушення від 24.04.2024 року № 277-03 , позивачем не доведений безпосередній причинний зв'язок між протиправними діями відповідача і шкодою завданою позивачу, внаслідок пожежі, яка могла мати місце 02.03.2024 року,або ж 02.04.2024 року, відтак позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди пред'явлений до відповідача, є недоведенним.
Враховуючи вищевикладене, надавши правову оцінку доводам та доказам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки не грунтуються на причинно-наслідкових взаємозв"язаних діями (бездіяльністю) відповідача і нанесені матеріальної чи моральної шкоди позивачу, докази на які позивач посилається не підтверджують доводів позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,
У позовній вимозі ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 02 липня 2025 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.