Справа №442/3327/25
Провадження №2/442/1137/2025
02 липня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Нагірна О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 442/3327/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про розірвання шлюбу,
встановив :
Позивач звернувся з позовом до відповідача, просить розірвати укладений між ними шлюб, зареєстрований Дрогобицьким районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Львівській області 15.08.2017, актовий запис №67, та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.08.2017 між ним та відповідачкою було укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що вже тривалий час вони не проживають разом, дружина проживає окремо, син фактично проживає з ним у буд. АДРЕСА_1 .
Вказує, що за останній рік між ними поступово виникали незгоди, дружина створювала конфліктні ситуації, що негативно вплинуло на їхні відносини та виховання дитини. Кожен з ним має різні погляди на життя та ведення спільного господарства. З січня 2024 вони проживають окремо та не підтримують жодних подружніх відносин.
07.05.2025 направлено запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача, що містяться в картотеці реєстраційного обліку.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по даній справі призначено на 19.06.2025 на 13:15 год.
23.05.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи у нього відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.
23.05.2025 від відповідачки надійшла заява про визнання позову.
23.05.2025 від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
19.06.2025 від представника третьої особи надійшла заява про розгляд без їх участі.
Ухвалою від 19.06.2025 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 02.07.2025.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивачем подано заяву про слухання справи у його відсутності та підтримання позову.
Відповідачка подала заяву, просить слухати справу у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю, просить задоволити.
Представник третьої особи подала заяву про слухання справи у її відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Дрогобицьким районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Львівській області 15.08.2017, Серія НОМЕР_1 , актовий запис №67.
У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 14.07.2020 Серія НОМЕР_2 ).
Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно із п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У статті 112 СК України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, примирення між ними не можливе, подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Згідно ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Приписами ст. 161 СК України визначається, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Малолітній син проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 28.04.2025.
Відповідно до Довідки ФОП « ОСОБА_4 » від 29.04.2025, яка видана ОСОБА_1 про те, що його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається у педіатра ОСОБА_5 в BabyClinie. На всі візити лікаря педіатра дитину супроводжує батько, активно цікавиться станом здоров'я та виконує всі призначення лікаря.
Відповідно до Довідки ЗДО №12 «Дзвіночок» №01-24/20 від 30.04.2025, яка видана ОСОБА_1 про те, що його син ОСОБА_3 зарахований здобувачем освіти закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №12 «Дзвіночок». Батько бере активну участь у розвитку, навчанні та вихованні дитини, у навчально-виховному процесі закладу дошкільної освіти.
З висновку психолога №25 вбачається, що хлопчик висловлюється категорично проти можливості проживати окремо від батька. Під час спільного перебування на консультації батько і син демонстрували злагоджену комунікацію між собою, зацікавлене і приязне ставлення один до одного, що свідчить про конструктивну соціальну взаємодію і сприятливу емоційну атмосферу в їхніх стосунках. Рекомендується з метою збереження ментального здоров'я ОСОБА_6 , запобігання психологічної травматизації, виникнення в дитини невротичних розладів і деформацій особистості, яка перебуває на стадії формування, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_1 .
Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у своїх заявах, поданих до суду, засвідчили, що ОСОБА_1 дійсно проживає разом зі своїм сином за адресою: АДРЕСА_1 . Самостійно доглядає та утримує свою дитину. Мама дитини не проживає з ними з січня 2025 року, жодної участі у вихованні та утриманні дитини не бере.
Згідно з Актом обстеження умов проживання від 14.05.2025, ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітній син забезпечений усім необхідним для проживання, навчання та розвитку.
Таким чином під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, їх син ОСОБА_6 проживає разом з батьком, який займається його вихованням та утриманням, а тому враховуючи вищенаведене, визнання зустрічного позову та інтереси дитини, суд дійшов до висновку, що доцільним є визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за адресою місця реєстрації останнього.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", враховуючи задоволення позову з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1211,20 грн. понесених судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81 , 263, 264, 265 ЦПК України, ч.2 ст.104, ст.ст.105, 110, 112 СК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Дрогобицьким районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Львівській області 15.08.2017, Серія НОМЕР_1 , актовий запис №67.
Визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таким, що самостійно виховує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Нагірна О.Б.