Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2964/25
02.07.2025 м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді - Леньо В.В. секретар судового засідання -Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виноградівська міська рада Закарпатської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу),
ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бочкор І.В., звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу), заінтересована особа: Виноградівська міська рада Закарпатської області.
Ухвалою від 17.06.2025 року, відкрито провадження у цивільній справі, залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву мотивує тим, що 29.05.1992 року заявниця ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 від даного шлюбу у подружжя народився троє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За рішенням Виноградівського районного суду від 24.09.2018 року шлюб, укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Заявник ОСОБА_1 після розірвання шлюбу продовжувала проживати разом з ОСОБА_2 та трьома дітьми в АДРЕСА_1 в будинку чоловіка, що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 28.05.2025 року за №20.7-20/293.
Згідно довідки Виноградівської міської ради від 28.05.2025 року за № 20.7-20/292 ОСОБА_1 має слідуючий склад сім'ї: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - чоловік.
Заявник ОСОБА_1 спільно проживала в одному житловому будинку з чоловіком ОСОБА_2 , забезпечували себе, своїх дітей та онуків всім необхідним для життя, вели спільне господарство, повністю об'єднували та витрачали кошти до мобілізації чоловіка.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області російської федерації - зник безвісті за особливих обставин, що підтверджується сповіщенням сім'ї зниклого безвісті за №8063 від 16.09.2024 року.
У зв'язку з зазначеними обставинами з метою отримання дітьми та заявницею статусу члена сім'ї безвісти зниклого та спираючись на неможливість нині Заявниці у інший спосіб, ніж через суд підтвердити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу, вона вимушена звернутися до суду з цією заявою про встановлення такого факту.
Заявниця та її представник - адвокат Бочкор І.В. в судове засідання не з'явилися. Представником заявниці до суду подано заяву в якій зазначив, що отримав відзив представника ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак із таким не згідний. Однак, у разі якщо суд дійде до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду у зв'язку із наявністю спору про право, просить суд повернути суму сплаченого судового збору на підставі п.4 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір».
Представник заінтересованої особи - Виноградівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_7 до суду подано відзив, у якому просить закрити провадження у зв'язку з тим, що із поданої заяви вбачається спір про право.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, окремого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі N 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі N 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі N 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі N 641/5187/20.
Заявниця ОСОБА_1 метою подання заяви зазначає, що такий факт необхідний для юридичної визначеності та закріплення її відносин з ОСОБА_2 у зазначені періоди часу, а також для того, аби вона як член сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця отримала такий статус та могла отримувати відповідну інформацію про свого цивільного чоловіка від відповідних компетентних органів та установ, подавати відповідні документи, тощо, оскільки станом на теперішній час, Заявниці у зв'язку з відсутністю її офіційно встановленого статусу як дружини відмовляють у наданні відповідних відомостей про зниклого безвісти військовослужбовця, тощо. Крім того, вказаний факт надасть підстави у подальшому для отримання відповідних допомог як члену сім 'ї військовослужбовця.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У справі N 287/167/18-ц (провадження N 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: "33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній."
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.
У спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Суддя враховує, що заява пов'язана з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 який зник безвісті під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі N 539/4118/19 та у Постанові КЦС Верховного суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Вирішуючи клопотання представника заявниці - адвоката Бочкора І.В. про повернення сплаченої суми судового збору, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у звязку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Згідно з ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення й звільнення від сплати встановлюються Законом.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 своєї постанови № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зі змінами, внесеними 25.09.2015, роз'яснив судам, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина першастатті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір").
Відповідно до квитанції №73217460 від 02.06.2025 року ОСОБА_1 сплатила 1212 гривень 00 копійок судового збору. Вказані кошти були сплачені на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл./Виноград.тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895.
Оскільки заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд повертає за клопотанням позивача, судовий збір, який сплачено при поданні заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 259, ст. 294 ЦПК України, ст.7 ЗУ "Про судовий збір",
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виноградівська міська рада Закарпатської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу) - залишити без розгляду.
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , сплачену суму судового збору відповідно до квитанції №73217460 від 02.06.2025 року в розмірі 1212 гривень 00 копійок, які були сплачені на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл./Виноград.тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895.
Роз'яснити заявнику, що вона має право подати позов до суду на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її оголошення.
Головуючий: В. В. Леньо