Справа №: 635/4692/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/813/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного заходу
01 липня2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю захисника ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме підозрюваного та прокурора, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19.06.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 серпня 2025 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням відповідних обов'язків.
Зобов'язано слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича або члена сім'ї підозрюваного ОСОБА_7 про його тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та про постановлення нової, якою, на думку апелянта, слід обрати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що підозрюваний не має на меті уникнення кримінальної відповідальності, так як свою вину у вчиненні злочинів визнає. Вказує, що у зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що останній продовжуватиме злочинну діяльність.
Просить взяти до уваги те, що підозрюваний хоча раніше і був судимий, проте нових злочинів не вчиняв та вже поніс покарання за раніше скоєне кримінальне правопорушення в повній мірі. Крім того, ОСОБА_7 не переховувався та не буде робити цього й надалі, оскільки вийшло непорозуміння через його неналежне повідомлення про виклик до відділу поліції. Навпаки, підозрюваний буде сприяти судовому слідству у з'ясуванні обставин даної справи, оскільки усвідомлює відповідальність і зацікавлений в тому, щоб справа була розглянута якнайшвидше.
Робить висновок, що в ухвалі слідчого судді не було зазначено якими саме доказами обумовлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і не вказано чому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримала подану апеляційну скаргу.
Підозрюваний та прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Перед початком судового засідання від прокурора ОСОБА_10 надійшла заява з проханням проводити розгляд справи без її участі, в якій вона також вказала, що не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Від підозрюваного жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, не надходило. На особистій участі він також не наполягав.
Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваного та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відділом поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221160000372 від 26 квітня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, останній раз: вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 26 липня 2023 року за ч.2 ст.125, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 13 днів для проходження військової служби за контрактом, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий корисливий злочин.
Так, 26 квітня 2025 року в ранковий час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_7 , який з дозволу власника ОСОБА_11 перебував в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виник раптовий, злочинний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме речей, що належать ОСОБА_11 із території вищевказаного домоволодіння.
У вказаний час та у вказаному місці з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисливого умислу ОСОБА_7 , впевнившись, що за його діями не спостерігають власник майна та сторонні особи, шляхом вільного доступу, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, таємно викрав: електричний тример ТМ «Dnipro M 30 L» чорно-помаранчевого кольору, вартістю 1707,15 гривень; подовжувач на котушці довжиною 30 м., з написом «Леміра» та «У 16-01», вартістю 1635,01 гривень; водяний насос ТМ «Sprut 1000 BT», модель «JSPD100F», чорно-червоного кольору, вартістю 2223,95 гривень. Вартість викраденого майна визначена відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №7015 від 16 травня 2025 року.
Після цього ОСОБА_7 з місця злочину зник разом із викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 5566,11 гривень.
18 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
19 червня 2025 року до Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 гривень.
В клопотанні сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та вважає обґрунтованою підозру, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами огляду місця події, висновком експерта, протоколом допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, протоколом огляду речей та іншими матеріалами в їх сукупності.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, наведених слідчим, за погодженням з прокурором.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги зазначені ризики, що існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, враховуючи повідомлену ОСОБА_7 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, зокрема у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, враховуючи те, що він не має постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, не працює, то у такому випадку відсутні стримуючі фактори, які б унеможливили його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Так, підозрюваний офіційно непрацевлаштований та не має законних джерел доходу, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, інкримінований злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення. У зв'язку з цим, перебуваючи на волі, підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, скасування стосовно нього запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому виключається можливість у обранні стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, так як колегія суддів вбачає підвищений ступінь суспільної небезпечності, що свідчить про те, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник наводить доводи з приводу безпідставності застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою через те, що останній визнає свою вину та буде сприяти судовому слідству у з'ясуванні обставин даної справи, проте, колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки на даній стадії кримінального провадження не вирішуються питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення. Вказані питання досліджуються судом при ухваленні вироку, а на стадії досудового розслідування встановлюється лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Твердження захисника про те, що підозрюваний хоча раніше і був судимий, проте нових злочинів не вчиняв та вже поніс покарання за раніше скоєне кримінальне правопорушення в повній мірі, колегія суддів не може взяти до уваги у зв'язку з наступним. Так, ОСОБА_7 офіційно непрацевлаштований, не має стабільного джерела доходу, маючи не зняту та не погашену судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин. Крім того, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження №617/1163/25 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, отже підозрюваний є особою, яка схильна до вчинення кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо необхідності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та не вбачається підстав для скасування раніше обраного останньому запобіжного заходу.
З урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , з можливістю внесення застави, та відсутність підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19.06.2025 про застосування до підозрюваного за ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 17.08.2025 включно, з визначенням застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4