Справа №: 641/1873/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/1505/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України
01 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 та його представників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 04 2025 року відносно ОСОБА_7 ,
Зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балтійська Калінінградської області рф, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Позов ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди в розмірі - 20 000 (двадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 витрати по сплаті правової допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Долю речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до ст.ст. 100, 126 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2023 приблизно о 19-00, ОСОБА_7 , керуючи власним технічно справним автомобілем «Renault Megan», р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Котляревського в м. Харкові зі сторони вул. Костичева та у напрямку вул. Зернової, зі швидкістю 15 км/год.
Під час руху, в районі перехрестя вул. Котляревського та вул. Зернової в м. Харкові, ОСОБА_7 , діючи необережно, порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України згідно з яким: п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»; та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який в цей час рухався зправа на ліво відносно його руху по нерегульованому пішохідному переходу-зебрі.
Внаслідок дорожньо-транспортної події згідно з висновком судово-медичної експертизи N?09-1559/2023 від 17.11.2023 пішоходу ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження: закрита травма лівої гомілки у вигляді перелому зовнішнього виростка великогомілкової кістки, яка не є небезпечною для життя у момент заподіяння, що спричинило за собою тривалий розлад здоров?я понад 3-х тижнів (21 день) та належить до середнього ступеня тяжкості.
Порушення п. 18.1 Правил дорожного руху України водієм ОСОБА_7 , згідно з висновками автотехнічних експертиз ХНДЕКЦ МВС України № CE-19/121-24/5017-IТ від 28.02.2024 та № CE-19/121-24/5018-IT від 27.02.2024 перебувають у прямому причинному зв?язку з подією та її наслідками і виразилися в тому, що ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Megan», р.н. НОМЕР_2 , під?їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований в районі перехрестя вул. Котляревського та вул. Зернової в м. Харкові на якому перебував пішохід, діючи не обережно, проігнорував зменшення швидкості, не вжив заходів, щодо зупинки транспортного засобу, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_9 , який в цей час рухався зправа на ліво відносно його руху по нерегульованому пішохідному переходу-зебрі, що спричинило вищевказані наслідки.
Дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження потерпілому.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 . В подав апеляційну скаргу, в якій просить про його зміну в частині призначеного покарання, призначивши покарання, яке є співрозмірним діянню та особі обвинуваченого, а саме штрафу у розмірі 5000 НМДГ з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Також просить про задоволення цивільного позову потерпілого у повному обсязі та у повному обсязі стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі зазначеному потерпілим ОСОБА_9 .
В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що призначене обвинуваченому покарання є занадто м'яким та таким, що не відповідає завданням кримінального судочинства і не може виконати функцію кримінального покарання.
Крім того, апелянт не погоджується із розміром в який суд першої інстанції оцінив заподіяну потерпілому моральну шкоду, оскільки вважає його недостатнім та таким, що не компенсує повною мірою ті моральні страждання, які переніс потерпілий ОСОБА_9 , як у результаті наїзду на нього, так і у результаті подальшої процесуальної поведінки обвинуваченого, який хизувався своєю безкарністю та умисно знущався над потерпілим.
Також зазначив, що оскільки потерпілий поніс витрати на правничу допомогу на суму 48 000 гривень, то суд першої інстанції у такому розмірі і мав їх стягнути з обвинуваченого. Те, що суд першої інстанції за власною ініціативою їх зменшив є абсолютно неправильним та належить стягнути з обвинуваченого.
Позиції учасників судового апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий та його представники підтримали доводи апеляційної скарги та просили про її задоволення.
Прокурор не вбачала підстав для задоволення апеляційної скарги представника потерпілого, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, як законний і обґрунтований.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілого та його представників, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого та його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення ніким не оспорюється, у зв'язку з чим колегія суддів у відповідності до ст.404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
В ході ж перевірки доводів апеляційної скарги представника потерпілого щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує вимоги статті 65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у розмірі 51 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції усіх вищезазначених вимог дотримався врахувавши, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, є пенсіонером за віком, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого судом першої інстанції відповідно до ст. 66 КК України визнано щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи встановлені обставини та характеризуючі обвинуваченого дані, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_7 є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд першої інстанції, на підставі усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказах та детальному вивченні особистості обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, призначив покарання, яке є необхідним та цілком достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Перевіряючи ж вирок в межах апеляційної вимоги представника потерпілого ОСОБА_9 щодо стягнення завданої ОСОБА_7 моральної шкоди, колегія суддів частково погоджується з її доводами та вважає, що судом першої інстанції було безпідставно занижено її суму.
Так відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер, тривалість та обсяг душевних та психічних страждань, характер наслідків спричиненої потерпілому ОСОБА_9 душевної травми, оскільки у зв'язку з протиправними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_9 відчув сильний фізичний біль, отримав тілесні ушкодження у виді переломі лівої ноги, внаслідок чого тривалий час перебував на лікуванні певних медичних закладів та яке наразі ще триває.
Крім того, впродовж усього періоду лікування потерпілий відчував як фізичні страждання так і відчував неповноцінність свого життя, вважав себе безпорадним, відчував сильне душевне хвилювання. Впродовж декількох місяців, через відсутність поряд родини, він вимушений був просити зовсім сторонніх йому осіб дбати про нього, що для нього, як для військового є неприпустимим.
Також, через порушення функціональності кінцівки, потерпілий позбавлений можливості повноцінно пересуватися, обслуговувати себе та, будучи військовослужбовцем не має змоги приймати участь у захисті Батьківщини.
Статтею 408 КПК України передбачено, що апеляційний суд має право зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
За таких обставин, з урахуванням принципу розумності та справедливості, враховуючи, що на момент апеляційного розгляду завдану потерпілому шкоду не компенсовано, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 30 тисяч гривень, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника потерпілого в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Крім того, на думку колегії суддів небезпідставними є апеляційні вимоги представника потерпілого щодо необхідності стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого витрат, понесених на надання йому правничої допомоги під час судового розгляду у сумі 48 000 грн., на думку колегії суддів вони підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Приписами ч. 1 ст. 124 КПК передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного вироку, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 в частині стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу було задоволено частково у розмірі 10 000 гривень та в обґрунтування такого рішення зазначено, що розмір заявлених потерпілим судових витрат на правову допомогу судом першої інстанції зменшено, виходячи з критеріїв співмірності, розумності та складності справи.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на виконання ст. 124 КПК України потерпілий до матеріалів справи долучив угоду щодо визначення розміру та порядку оплати гонорару адвоката від 09.02.2024 та акт надання та отримання правової допомоги, а також її оплати відповідно до Угоди про надання правової допомоги №23/05 від 09.02.2024 відповідно до якого ОСОБА_9 сплачено адвокату ОСОБА_10 відповідно до умов угоди та наявних між ними домовленостей 48 000 гривен. (а.к.п. 118-122)
Колегія суддів наголошує, що, діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено надання додаткових підтверджуючих даних, які має довести потерпіла сторона з приводу об'єму виконаних робіт та кількості часу на виконання робіт.
При цьому, потерпілим ОСОБА_9 заявлено відшкодування саме тих витрат, які зазначені у акті надання та отримання правової допомоги адвоката ОСОБА_10 у сумі 48 000 грн., та не заявлено інших будь-яких відшкодувань, які документально ними не підтверджені.
Відтак, доводи представника потерпілого на необґрунтованість лише часткового стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає такими, що знайшли своє підтвердження матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційні вимоги в цій частині підлягають задоволенню а вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, зміні.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 404, 405, ч.1 ст. 407, 409, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 04 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову та процесуальних витрат, - змінити.
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
На підставі п.3 ч.1 ст.408 КПК України збільшити суми, які підлягають стягненню на користь потерпілого ОСОБА_9 та стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 :
- на відшкодування моральної шкоди - 30 000 (тридцять тисяч) грн.;
- на відшкодування витрат понесених на правову допомогу - 48 000 (сорок вісім тисяч) грн.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4