Справа № 639/2592/25 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1577/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , -
Цією ухвалою, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , строком на 60 днів тобто до 15 серпня 2025 року включно.
В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник посилався на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Посилався на відомості про особу обвинуваченого а на снування у нього міцних соціальних зв'язків. Також вказував на те, що потерпіла вже допитана в суді першої інстанції та надавала показання, які свідчать про невинуватість ОСОБА_7
30 червня 2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також просив розглянути його апеляційну скаргу без його участі.
Поряд з цим, 02.07.2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява прокурора ОСОБА_8 , в якій він просив провести апеляційний розгляд без участі прокурора, а також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторони, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь головуючого судді, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Новобаварського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 посилаючись на те, що існують ризики того, що останній може будучи раніше неодноразово засудженим за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, тому може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Може незаконно впливати на свідків, а також на потерпілого, а саме за умови -застосування запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, встановити контакт зі свідками та потерпілою та погрозами впливати на них з метою надання ними неправдивих свідчень суду. Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який раніше у часі, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, є підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції зазначив, що оцінюючи в сукупності наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочинів, оскільки, санкція ч.4 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , який не має тяжких хронічних захворювань або інвалідності; відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, для виконання обвинуваченим ОСОБА_7 , покладених на нього обов'язків, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для продовження щодо нього обраного запобіжного заходу. Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено реальне існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України в частині незаконного впливу на потерпілу, оскільки на теперішній час потерпіла по даному кримінальному провадженню вже допитана в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; може незаконно впливати на свідків; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, який є тяжким злочином, відповідно до ст. 12 КК України, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_7 , раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність стабільного джерела доходу, не одружений та не має на утриманні дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Наявність всієї сукупності вищенаведених відомостей об'єктивно свідчить про існування ризиків, що встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не зменшилися та не перестали існувати на час продовження запобіжного заходу, а також на час розгляду апеляційної скарги захисника.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що закріплено у ст. 41 Конституції України.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності продовження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважав доведеними, направивши обвинувальний акт до суду першої інстанції, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень сторони захисту щодо не доведеності ризиків та не зазначення обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :