Справа №: 635/2408/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/1524/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання
під вартою обвинуваченому
01 липня2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 01.08.2025 включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування ухвали Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2025 та про постановлення нової, якою просить обрати стосовно його підзахисного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт в умовах постійного перебування обвинуваченого за місцем реєстрації.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що жоден з ризиків, зазначених у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, не доведено стороною обвинувачення.
Наголошує на тривалому розгляді даної справи, оскільки за цей час не встановлено жодних нових доказів, які б підтверджували вину обвинуваченого, а можливості їх отримати - вичерпані.
Крім того, вказує, що до клопотання прокурора не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обґрунтованої підозри.
Просить врахувати те, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, у даному випадку його вина не доведена, а пред'явлене обвинувачення - не обґрунтоване та не підтверджене доказами. Крім того, зазначає, що мешканці с.Циркуни надали листа з проханням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Під вказаним листом наявні підписи п'ятдесяти сусідів та просто небайдужих односельців, які вказали свої контактні дані.
Таким чином, захисник наполягає на тому, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримали подану апеляційну скаргу.
Прокурор про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився, на особистій участі не наполягав.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника, думку обвинуваченого, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, яке є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи, за який передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, усвідомлюючи, яке покарання йому загрожує, з метою його уникнення, він може вчинити дії направлені на переховування від суду.
Крім того, у зв'язку з тим, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, не можна виключати можливість такого впливу обвинуваченого на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а саме закінченого замаху на умисне вбивство, тобто закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, останній може продовжити злочинну діяльність й надалі вчиняти злочини, включаючи злочини проти життя та здоров'я, що свідчить про його соціальну небезпеку та унеможливлює перебування обвинуваченого не в умовах ізоляції від суспільства.
Крім того, судом першої інстанції було в сукупності оцінено всі обставини відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, такі як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, а також те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, неодружений, на момент затримання не працював, та вирішено продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого на 60 днів.
Судом першої інстанції вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, але з посиланням на ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, було зроблено вмотивований висновок про те, що характер вчинення кримінального правопорушення, який спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, дає підстави суду не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з викладеним продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, при цьому сторона обвинувачення надала оцінку протиправності дій, скоєних обвинуваченим, тяжкості покарання, у разі доведення його винуватості, відомостям, які характеризують особу обвинуваченого та навела підстави, які вказують про необхідність продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , враховуючи його тяжкість, а також те, що внаслідок протиправних дій останнього потерпілому було спричинене колото-різане поранення шиї справа з пошкодження гортані, яке за ступенем тяжкості є тяжким тілесним ушкодженням, яке небезпечне для життя, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються відомостями, наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Що стосується посилання захисника обвинуваченого на незаконність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 через необґрунтованість його обвинувачення у вчиненому, колегія суддів зазначає, що встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.
Посилання захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини існували на час подій, які йому інкримінуються, і вони не стали стримуючим фактором для обвинуваченого при вчиненні протиправного діяння. Що стосується доводів сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з урахуванням наданого мешканцями села листа-прохання, то колегія суддів зазначає, що самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Перевіряючи доводи захисника щодо тривалого розгляду даної справи, колегія зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 перебуває на розгляді в суді першої інстанції протягом трьох місяців, тобто з моменту надходження до суду обвинувального акту (31.03.2025). Зазначений часовий проміжок є об'єктивно недостатнім для того, щоб зробити висновок про надмірну тривалість судового провадження. З урахуванням складності справи, необхідності дослідження доказів, забезпечення участі сторін та дотримання процесуальних гарантій, тримісячний строк розгляду не може вважатися таким, що свідчить про зволікання або неефективність судового провадження. Відповідно до практики національних судів та позиції Європейського суду з прав людини, лише суттєве та безпідставне затягування розгляду справи може свідчити про порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумного строку розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає у даному випадку порушення принципу розумності строків при розгляді даної справи.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, спростовуються відомостями, наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останньому запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2025 про продовження щодо обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 01.08.2025 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4