Справа № 643/394/25
Провадження № 1-кп/643/618/25
01.07.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024220000000643 від 23 травня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 1 ст. 149 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 1 ст. 263 КК України, -
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024220000000643 від 23 травня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 1 ст. 149 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор у судовому засіданні 01 липня 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання посилався, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків, просив продовжити стосовно обвинуваченого строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Посилався, що продовжують мати місце ризики, визначені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме, він може впливати на свідків з метою їх спонукання до дачі неправдивих, необхідних йому свідчень, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Наголошував, що ще не всіх свідків, які заявлені стороною обвинувачення для їх допиту, було допитано. Посилався, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення шести кримінальних правопорушень, що свідчить про систематичність його злочинної діяльності та про можливість подальшого вчинення аналогічних злочинів. Зауважував, що, ураховуючи обставини справи, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтовані підстави вважати, що наявні ризики не зменшилися з моменту обрання стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому є необхідність у продовженні раніше обраного запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні 02 липня 2025 року, висловлюючи думку щодо клопотання прокурора, заперечував проти його задоволення. Умотивовуючи обрану позицію, зазначив, що прокурор не довів наявність ризиків, на які він посилається в обґрунтування доводів клопотання. Посилався, що мало місце штучне створення ситуації злочину. Зауважував, що ОСОБА_7 є соціально орієнтованою людиною, в нього є дім, матір та дружина, тому його подальше тримання під вартою є невиправданим.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні 02 липня 2025 року підтримав думку захисника. Зауважував, що до обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він жив нормальним повноцінним життям, переховуватися від суду він не буде. Просив змінити йому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та підтримала клопотання сторони захисту.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів. Строк дії ухвали у частині тримання під вартою встановлено до 20.10.2024 включно. Визначено ОСОБА_4 суму застави у розмірі у сумі 454 200,00 гривень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів. Строк дії ухвали у частині тримання під вартою встановлено до 20.11.2024 включно. Визначено ОСОБА_4 суму застави у розмірі у сумі 454 200,00 гривень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів. Строк дії ухвали у частині тримання під вартою встановлено до 13.01.2025 включно. Визначено ОСОБА_4 суму застави у розмірі у сумі 454 200,00 гривень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 січня 2025 року стосовно ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 11 (одинадцять) днів. Строк дії ухвали у частині тримання під вартою встановлено до 20.01.2025 включно. Визначено ОСОБА_4 суму застави у розмірі у сумі 454 200,00 гривень.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06 травня 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено на шістдесят днів - до 04 липня 2025 року включно. Визначено ОСОБА_4 суму застави в розмірі 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400,00 гривень.
Відтак, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 04 липня 2025 року.
Як це унормовано положеннями ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За правилами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України визначено обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Характер та фактичні обставини та інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 303 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років, санкція ч. 1 ст. 149 КК України - від трьох до восьми років позбавлення волі.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Ураховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях - у виді позбавлення волі на строк до восьми років, зважаючи на те, що дії обвинуваченого, за вчинення яких він обвинувачується, носять характер тяжких злочинів, він не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, суд доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим. Наведені обставини суд ураховує, надаючи оцінку доводам прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Разом з тим, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які зменшують ризики у даному кримінальному провадженні.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час у даному кримінальному проваджені допитані не всі свідки.
Між тим, суд ураховує положення ст. 95 КПК України, якими визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 не працює, в нього відсутнє стабільне джерело доходу, а тому ризик, на наявність якого посилався прокурор в обґрунтування клопотання, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - можливість спроби обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, є обґрунтованим та продовжує існувати.
Ураховуючи тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.
Водночас суд не залишає поза увагою фактичні обставини та характер інкримінованих обвинуваченому злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Не зайвим суд вважає за необхідне відмітити, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, як і відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні. Відомостей про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах тримання під вартою, у тому числі й за станом здоров'я, суду не надано. Відомостей про те, що ОСОБА_4 одружений, що свідчить про наявність в нього стійких соціальних зв'язків стороною захисту суду не надано.
Вирішуючи питання про те, чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд зважає на таке.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Аналізуючи можливість застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, ураховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Водночас, кримінальне процесуальне законодавство України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та зможе запобігти ризикам, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом, а відтак не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, судом не встановлено, а тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на шістдесят днів.
Разом з тим, суд зважає на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ураховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 199 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 1 ст. 149 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 1 ст. 149 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 29 серпня 2025 року включно.
Установити строк дії ухвали до 29 серпня 2025 року включно в частині продовження строку тримання під вартою.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 02 липня 2025 року.
Суддя : ОСОБА_1