Справа №627/1171/24
"02" липня 2025 р. с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Каліберди В.А.
за участі секретаря судового засідання - Коломієць Н.Д.,
представника позивача Ястребової Є.Б. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області клопотання представника позивача ОСОБА_1 про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності, перерозподіл спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію речових прав, припинення речових прав
В провадженні Краснокутського районного суду Харківської області перебуває вказана цивільна справа.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 07 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року у зв'язку з відсутністю відповідачів постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
12 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача Ястребовою Є.Б. подано клопотання, в якому просить визнати причини пропуску строку подання клопотання про долучення доказів поважними та долучити до матеріалів справи копії адвокатських запитів та відповіді управління Пенсійного фонду України.
Окрім того, 23.05.2025 року від представника позивача адвоката Ястребової Є.Б. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії рішення від 19 грудня 2008 року Немишлянського районного суду м. Харкова по справі №2-о-220/2008.
Представник позивача Ястребова Є.Б. в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку підтримала подане клопотання від 12 травня 2025 року та зазначила, що представником позивача - Адвокатським об'єднанням «Ястребова і Партнери» до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було направлено клопотання з метою отримання дублікату довідки А-61 № 463493 від 07 травня 1972 року. У зв'язку з чим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за допомогою засобів поштового зв'язку було надано дублікат довідки А-61 № 463493 від 07 травня 1972 року. Оскільки докази збиралися вже після подачі позову до суду, тому сторона позивача просить визнати причини пропуску строку подання клопотання про долучення доказів поважними, поновити представнику позивача строк для подання доказів та долучити дублікат вказаної довідки з копіями адвокатських запитів і відповідей до матеріалів справи № 627/1171/24. Що стосується поданого до суду клопотання від 23 травня 2025 року щодо долучення рішення суду до матеріалів справи, представник позивача просить залишити його без розгляду.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання повторно не з'явилися, причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та у встановлений законом строк шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про місце, дату та час слухання справи відповідачі повідомлені належним чином відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відзиву на позовну заяву або заяви про розгляд справи у їхню відсутність відповідачі до суду не надали.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, до матеріалів справи додані заяви про розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори.
Дослідивши матеріали справи, подані представником позивача клопотання про поновлення строку та долучення доказів, суд приходить до наступного.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
За змістом положень частини другої та четвертої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Виходячи з положень ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.
Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Статтю 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК Укрїни, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, якийвирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи наведені норми процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, доводи представника позивача, викладені в клопотанні про поновлення строку та долучення до справи доказів, суд визнає причину пропуску строку для подання письмових доказів поважною та вважає, що клопотання від 12.05.2025 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 83,127 ЦПК України, суд -
1)Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи від 12 травня 2025 року - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів.
Поновити представнику позивача - адвокату Ястребовій Є.Б. процесуальний строк для подання доказів та долучити до матеріалів цивільної справи №627/1174/24:
-копію адвокатського запиту № 449 від 25 березня 2025 року до Пенсійного фонду України;
-копію відповіді № 2800-030202-8/21598 від 01 квітня 2025 року Пенсійного фонду України;
-копію адвокатського запиту № 540 від 03 квітня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області;
-копію відповіді № 2000-0202-8/55721 від 09 квітня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області;
-дублікат довідки А- 61 № 463493 від 07 травня 1972 року.
2) Клопотання представника позивача Ястребової Євгенії Богданівни про долучення доказів до матеріалів справи від 23 травня 2025 року - залишити без розгляду на підставі заявленого нею клопотання у судовому засіданні.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
СУДДЯ Каліберда В.А.