Справа № 626/2043/25
Провадження № 1-кс/626/976/2025
про застосування запобіжного заходу
02 липня 2025 року м.Берестин
Слідчий суддя Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні погоджене з прокурором клопотання слідчого відділення №2 СВ Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12025221090000572 від 03.06.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бесарабівка Кегичівського району Харківської області, громадянина України, який має середню освіту, не працює, інваліда ІІІ групи, одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України,-
До Берестинського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого ОСОБА_5 погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України.
В клопотанні зазначено, що 02.06.2025 до ВП № 1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області надійшло звернення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , про те, що, на її думку, 30.05.2025 близько 11:00 год. ОСОБА_8 вчинив відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сексуальне насильство (насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло іншої особи).
Відомості про кримінальне правопорушення 03.06.2025 внесено до ЄРДР за № 12025221090000572 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 153 КК України.
Встановлено, що 30.05.2025 в період часу приблизно з 12:00 год. до 15:45 год. ОСОБА_7 разом зі своєю малолітньою донькою - ОСОБА_9 , 2020 р.н., знаходилась на території домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Близько 15:45 год. ОСОБА_7 , залишивши в будинку малолітню доньку ОСОБА_9 зі ОСОБА_6 , поїхала до магазину на прохання ОСОБА_6 придбати для нього пива.
30.05.2025 в період часу з 15:45 год. до 16:00 год., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , скориставшись відсутністю ОСОБА_7 , знаходячись разом з малолітньою ОСОБА_9 в одній з кімнат свого житлового будинку на території вищевказаного домоволодіння, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_9 в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), а також рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, внаслідок чого остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої, оголив перед ОСОБА_9 свій статевий орган, зняв з останньої нижню білизну (труси) після чого торкався її статевих органів (зовнішніх статевих губ) рукою, а потім ще й поцілував їх, спричинивши останній такими своїми діями психологічну травму.
27.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України які, як зазначено в клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може :
-розуміючи тяжкість кримінального покарання за вчинений злочин, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тобто в даному випадку наявний ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КК України);
-незаконно впливати на потерпілу та свідків, оскільки з протоколу допиту ОСОБА_7 вбачається, що 02.06.2025 року, після звернення останньої до поліції, підозрюваний ОСОБА_6 під час телефонної розмови здійснював на неї тиск, пропонуючи за гроші вирішити питання про не притягнення його до відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підозрюваний ОСОБА_6 вчинив злочин проти малолітньої особи, скориставшись безпорадністю дитини, та розуміючи, що вона не зможе чинити йому опір, що свідчить про його підвищену небезпечність до суспільства. У ОСОБА_6 відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки він не одружений, дітей не має, проживає один, не має постійного місця роботи, зловживає спритними напоями. Застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, з урахуванням наявних ризиків, тяжкості вчиненого злочину, а також особи підозрюваного, не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством та не забезпечить запобіганню зазначеним вище ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на викладені в ньому обставини. Зазначила, що більш м'який запобіжний захід не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з огляду на що клопотання захисника з цього приводу задоволенню не підлягає.
Підозрюваний ОСОБА_6 пояснив, що вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України не визнає. На запитання суду пояснив, що з боку працівників поліції неправомірних дій відносно нього не вчинялось, фізичне та психологічне насильство не застосовувалось. Пояснив, що 29.06.2025 року до нього додому приїхали незнайомі чоловіки, які завдали йому тілесних ушкоджень (закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом кісток носа та ребра), внаслідок чого він змушений був звернутись до лікарні за медичною допомогою, на підтвердження чого надав копії документів, та звернувся до правоохоронних органів. Наміру ухилятись від органів досудового розслідування та суду не має.
ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби, пославшись в обгрунтування своєї позиції на те, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового слідства та суду, оскільки його поведінка свідчить про інше, жодних спроб ухилитись від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_6 не здійснював. Ризик незаконного впливу на потерпілу, свідка, експерта, спеціаліста недоведений належними доказами; до того ж, потерпілою по справі є малолітня дитина, контакти з якою неможливі внаслідок її віку та яка перебуває під постійним наглядом матері. ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має власне житло, в якому зареєстрований та постійно мешкає; є інвалідом 3 групи через захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, позитивно характеризується за місцем проживання, не зловживає спиртними напоями, має статус учасника бойових дій.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_6 , в судовому засіданні пояснила, що позитивно характеризує чоловіка, у них гарні відносини, ніколи не помічала за чоловіком схильності до дій сексуального характеру по відношенню до неповнолітніх.
Заслухавши прокурора, підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_4 , дослідивши долучені до клопотання матеріали та оцінивши їх у сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.153 КК України 03.06.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221090000572.
27.06.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України.
За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України, підтверджується копією протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 03.06.2025 року, копією протоколу допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 04.06.2025 року, копією висновку судово-психіатричного експерта № 456 від 13.06.2025 року, копією протоколу допиту старшого інспектора УКР ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 20.06.2025 року, які досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
На переконання слідчого судді, слідчим доведена наявність ризиків, передбачених у п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з огляду на що ризик втечі може бути розцінений підозрюваним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
В той же час, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Мамедова проти Росії» вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Слідчий суддя зауважує, що застосування запобіжного заходу - це не покарання особи за вчинений злочин.
У рішенні ЄСПЛ «В. проти Швейцарії» зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання» її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти («В. проти Швейцарії» (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.1993).
В своєму рішенні у справі «Адамяк проти Польщі» (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
Отже, сама лише тяжкість вчиненого злочину (як і викликаний ним резонанс), хоча і є визначальним при оцінці ризику ухилення від суду, однак сама по собі не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
- ризик незаконного впливу на свідків, - суд погоджується з існуванням зазначеного ризику з огляду на те, що на даний час по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, не встановлено повне коло свідків та існує ймовірність впливу на них.
Щодо впливу на малолітню потерпілу, суд вважає слушними доводи захисника з приводу того, що через малолітній вік ОСОБА_12 перебуває під постійним наглядом матері, що унеможливлює контакти з нею підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 2 ст.194 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК України.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя оцінює у сукупності обгрунтованість підозри за ч.4 ст.153 КК України, зазначені вище ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, процесуальну поведінку ОСОБА_6 станом на даний момент, який не вчиняв дій спрямованих на ухилення від явки до органу досудового розслідування та суду, не зважаючи на стан здоров'я, перебування на лікуванні в умовах денного стаціонару та медичні показання до стаціонарного лікування, з'явився до суду, виявляючи заінтересованість у розгляді, дані про особу ОСОБА_6 , який в силу ст.89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, оскільки одружений, має постійне зареєстроване місце проживання, є інвалідом 3 групи, має статус учасника бойовий дій, незадовільний стан здоров'я, підтверджений документально, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується копією довідки від 01.07.2025 року.
Суд вважає за доцільне зауважити, що невизнання вини, як підстава взяття під варту суперечить таким важливим елементам концепції справедливого суду, як право не свідчити проти себе та презумпція невинуватості ( рішення ЄСПЛ від 3 липня 2012 року у справі «Луценко проти України» (Lutsenko v. Ukraine), заява № 6492/11, п. 72; рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2015 року у справі «Подвезько проти України'п.23).
На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведено суду, що наявним вище зазначеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що відповідно до ч.ч.2,4 ст.194 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
З урахуванням вищевикладеного, особи підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає за необхідним застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
На переконання слідчого судді, застосування до підозрюваного домашнього арешту із забороною залишати житло тільки в нічний період доби, недостатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та запобігання існуючим ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, зважаючи на що доводи сторони захисту з цього приводу і відповідне клопотання суд відхиляє.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, його належну процесуальну поведінку та дієвість кримінального провадження щодо нього.
При вирішенні питання щодо переліку обов'язків, які необхідно покласти на підозрюваного, слідчий суддя враховує ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, наявність у підозрюваного постійного місця проживання.
На підставі ст.ст.176,177,178,181,183,184,193,194,196,309 КПК України слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого відділення №2 СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12025221090000572 від 03.06.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці - до 02 вересня 2025 року, заборонивши йому цілодобово залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по даному кримінальному провадженню;
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Строк дії ухвали до 02 вересня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням підозрюваним ухвали суду покласти на Берестинський РВП ГУНП в Харківській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1