Справа № 404/2058/25
Номер провадження 2/404/727/25
02 липня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропив ницького
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Котової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач, ОСОБА_1 , у березні 2025 року звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно її неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин з квітня 2017 року проживає разом з дитиною сам. Мати з цього часу з ними не проживає, з дитиною не спілкується, не займається вихованням дитини, ухиляється від виконання батьківських обовязків, не виявляє до доньки будь-якої батьківської уваги та турботи. Тому, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. На підставі частини третьої статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: службу у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області. Витребувано у органу опіки та піклування Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області письмовий висновок щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно її неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22-23).
На виконання вимог ухвали судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 березня 2025 року службою у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надано до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35-38).
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 квітня 2025 року у прийнятті заяви про визнання позовних вимог відповідачем по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав, відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання (а.с. 44-45).
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву (вх. № 25626 від 24.06.2025 року) про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.55).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином (а.с.50, 56), причини неявки суду не відомі, заяв, клопотань та відзиву на позов до суду не подавала.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Новоархангельска селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, в судове засідання не з'явилась, представник подала до суду заяву (вх. № 25494 від 23.06.2025 року) про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог (а.с. 53-54).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив таке.
Батьками дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06 квітня 2011 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 15).
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований між ними 16 вересня 2010 року в відділі реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 24 (а.с.12-13).
Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, від 08 квітня 2025 року, з'ясовано, що батько дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії повідомив, що мати не бере участі у житті доньки, не цікавиться її здоров'ям, фізичним та духовним розвитком. Також позивачем повідомлено про те, що відповідачка, тривалий час не проживає разом з дитиною та зовсім не бачиться з нею. Службою у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання дитини та проведено аналіз обставин справи та оцінки поведінки батьків. Встановлено, що мати дитини ОСОБА_4 систематично порушує батьківські обов'язки, спостерігається відсутність належної чи будь-якої турботи про фізичний та моральний розвиток дитини. Мати давно залишила дитину на виховання батькові та змінила своє місце проживання. Новоархангельська селищна рада Кіровоградської області, на яку покладено повноваження органу опіки та піклування, підтвердила той факт, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 , та вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37-38).
Згідно довідки Комунального закладу «Новоархангельський ліцей «Лідер» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 01-19/16 від 23.01.2025 року ОСОБА_3 , 2011 року народження, учениця 8-Б классу, регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько учениці спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, здійснює контроль за навчальним процессом дитини, відвідує батьківські збори, що підтверджує, що на даний час вихованням доньки займається тільки батько (а.с. 7).
Відповідач внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 04 грудня 2019 року, а.с.41) і наразі прізвище відповідача - ОСОБА_5 (а.с.41).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 Сімейного кодексу України).
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України ). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Положення статтей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 Цивільного процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 Цивільного процесуального кодексуУкраїни).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
В оцінці доводів позовних вимог, суд враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У даній справі позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться донькою, тобто взагалі не виконує батьківські обов'язки, що вважав достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав, а також вважає, що це відповідатиме інтересам дитини.
Особливістю справи, є те, що відповідач 09 квітня 2025 року безпосередньо до суду подала заяву (вх. № 13718 від 09.04.2025 року), у якій зазначила, що позов про позбавлення її батьківських прав визнає, просила розглядати справу за її відсутності (а.с.32).
У частинах першій, четвертій статті 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 Цивільного процесуального кодексу України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України для позбавлення батьківських прав.
Новоархангельска селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір, ОСОБА_2 , стосовно неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що надала відповодіний висновок, діючи виключно в найкращих інтересах дитини, (а.с.37-38).
Водночас, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Проаналізувавши зміст цього висновку суд вважає, що він грунтується тільки на обстежені житлових умов батька та на відомостях, який надав сам позивач. Житлові умови матері не обстежувались, не з'ясовувся її матеріальний, сімейний стан, бесіда з нею не проводилась, інші обставини, повідомлені у висновку викладені формально, без посилання на будь-які докази.
Заслуговує на увагу і той факт, що засідання комісії проводилося без участі відповідача, при цьому під час розгляду справи в суді відовідач виявила активність і, навіть визнала позов, а відтак суд оцінює висновок служби у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, критично та вважає таким, що не відповідає іншим обставинам справи.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд виснував, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дитини не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 Сімейного кодексу України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, Верховний Суд вважав, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
Слід звернути увагу на те, що саме на позивача покладено обов'язок доведення свідомого ухилення відповідачкою від участі у вихованні дитини.
Натомість у справі, що розглядається, позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог про позбавлення батьківських прав на підставі пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.
Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дочки, умисне і свідоме нехтування обов'язками матері, суд робить висновок про невстановлення правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дочки, а відтак у задоволенні позову відмовляє з підстав його необгрнутованості та недоведності.
Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем, як то передбачено статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 19, 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, статтями 4, 10, 11, 12, 76-81, 141, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав, відмовити.
Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, місцезнаходження: 26100, Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Новоархангельськ, вулиця Центральна, будинок № 31.
Повний текст рішення суду складено 02.07.2025 року.
Суддя Фортечного районного
суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Л. Д. Кулінка