Справа № 404/6336/24
Номер провадження 2/404/1737/24
02 липня 2025 року Фортечний районний суд міста Кро пивницького
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Котової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу,-
ОСОБА_1 , у липні 2024 року, звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу за борговою розпискою від 15 червня 2023 року в сумі 11000,00 доларів США. В обґрунтування позову зазначено, що 15 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, шляхом складання та підписання розписки, відповідно до якої відповідач отримав від позивача 11000,00 доларів США в якості позики, та зобов'язувався повернути до 31.12.2013 року. До теперішнього часу відповідач кошти не повернув, а відтак змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання (а.с. 13).
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання (а.с. 23)
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву (вх. № 44197 від 28.10.2024 року) про розгляд справи без його участі. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.18).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с.30, 43), причини неявки суду не відомі, заяв, клопотань та відзиву на позов до суду не подавав.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідачу направлялась повістка про виклик до суду на адресу, зазначену в позовній заяві, та є адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку (довідка про реєстрацію місця проживання № 014149/1, а.с.12), а також відповідача про розгляд справи було повідомлено в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням частини четвертої статті 223 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.
Відповідно до боргової розписки від 15 червня 2023 року (дата складання розписки) ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 31 грудня 2023 року (а.с.19).
У відповідності до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Складена сторонами розписка та їх дії свідчать про те, що між ними виникли зобов'язання, що виникають з договору позики, в силу яких одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору позики та його умов позивачем представлена розписка від 15 червня 2023 року, яка свідчить про те, що між сторонами договір позики укладений в письмовій формі, кошти відповідачем отримані, відповідно вимогам статті 1047 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Положеннями частини першої статті 1051 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором. Однак жодних заперечень зі сторони відповідача не надходило.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписом статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Таким чином, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, а тому з останнього підлягає до стягнення на користь позивача борг за договором позики згідно розписки від 15 червня 2023 року в сумі - 11000,00 доларів США.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статями 11, 205, 231, 509, 526, 533, 1046, 1047, 1051, Цивільного кодексу України, статями 4, 10, 12, 13, 141, 76-81, 206, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , борг за договором позики від 15.06.2023 року в сумі 11000,00 доларів США та судовий збір в сумі 4484,28,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 02.07.2025 року.
Суддя Фортечного районного
суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Л. Д. Кулінка