Справа № 385/518/25
1-кп/385/39/25
02.07.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Гайвороні Кіровоградської області в залі судових засідань Гайворонського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження №12025121120000036 від 04.03.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
республіки Вірменія, Араратського району, м. Веді, громадянина республіки Вірменія,
вірменина, не депутат, працездатного який не працює та не навчається, маючого
середню освіту, має на утримані п'ятьох малолітніх дітей, фактично проживаючого за
адресою: АДРЕСА_1 не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи за наступних обставин.
Починаючи з 13.10.2024 ОСОБА_3 став на шлях систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства по відношенню до своєї колишньої співмешканки - ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 , неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв по відношенню до ОСОБА_5 , дії виражені у словесних образах, погрозах фізичною розправою, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, також поодиноке застосування фізичної сили, тим самим викликав у ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинив емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдав шкоду її психічному здоров'ю, що виразилось у формі пониження самооцінки, стійкого почуття страху, порушення сну, високого рівня тривожності, набутого почуття безпорадності (виникає лише при систематичному негативному впливі), ригідності установок, має високу емоційну сенситивність, ознаки депресивного стану та тяжкої психологічної травми.
Зокрема, 13.10.2024 близько 22.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 дії психологічного насильства, що виразилося у безпричинних, не маючи на те підґрунтя конфліктах, словесних образах, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26.11.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Крім того, 14.10.2024 близько 19.50 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 дії психологічного насильства, що виразилося у безпричинних, не маючи на те підґрунтя конфліктах, словесних образах, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_3 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За вище зазначені дії постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2024 ОСОБА_3 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Незважаючи на неодноразові рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ч.1 ст.173-2 КУпАП, 25.02.2025 близько 00.50 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання своєї колишньої співмешканки ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 маючи умисел, направлений на вчинення домашнього насильства, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на ґрунті неприязних відносин, знову вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно ОСОБА_5 , що проявилося у словесних образах потерпілої нецензурними словами, застосуванням фізичної сили у вигляді одного удару кулаком правої руки в область обличчя, чим принизив її честь і гідність, що призвело до фізичних та психологічних страждань, які виразилися у вкрай неприємних відчуттях потерпілої, при яких вона відчувала емоційний дискомфорт та фізичний біль.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 у вигляді: забитої рани зовнішньої та внутрішньої поверхні лівої щоки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №36 від 14.03.2025 та п.2.3.3. «Правил визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я та могли утворитися в наслідок ударів кулаками рук.
Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 спричинено фізичні та психологічні страждання, які виразились у формі пониження самооцінки, стійкого почуття страху, порушення сну, високого рівня тривожності, набутого почуття безпорадності (виникає лише при систематичному негативному впливі), ригідності установок, має високу емоційну сенситивність, ознаки депресивного стану та тяжкої психологічної травми.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, покаявся та вказав, що близько 12 років спільно проживав з потерпілою ОСОБА_5 та мають спільних дітей. У 2024 вдарив потерпілу по обличчю своєю лодонею. Подія відбувалась в с. Могильне, вул. Г.Берізки.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що з 2012 року по 2025 рік проживала спільно з обвинуваченим однією сім'єю. 13.10.2024 року з обвинуваченим виникла сварка та вона вимушена була викликати поліцію. Поліцейські складали відносно ОСОБА_3 адміністративні матеріали. 23.02.2025 обвинувачений вдарив її лодонею по обличчю. Потерпіла викликала працівників поліції. Після цього поїхала в лікарню, де були зафіксовані тілесні ушкодження, які наніс їй обвинувачений. Просила притягнути обвинуваченого до відповідальності.
В судовому засіданні представник потерпілої, адвокат ОСОБА_6 просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності та призначити покарання у виді громадських робіт.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України підтверджується наступними доказами:
- витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування (а.с. 36);
- рапортом (а.с.37);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.03.2025 року (а.с. 38);
- довідкою огляду травматологом від 26.02.2025 року, виданою КНП «ЦМЛ» (а.с.39);
- довідкою №10 про фіксацію тілесних ушкоджень від 26.02.2025 року, виданою КНП «ЦМЛ» (а.с.40-44);
- постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26.11.2024 року, справа №385/1560/24, згідно якої визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. (а.с.77);
- постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2024 року, справа №385/1625/24, згідно якої визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. (а.с.78);
- висновком експерта №36 від 17.03.2025 року за результатами проведення судово-медичної експертизи: по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .. Згідно висновків якого, на тілі ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: забиткованих ран зовнішньої та внутрішньої поверхні лівої щоки. Дані тілесні ушкодження відповідають вказаному в постанові часу, утворились від дії тупого, твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею і згідно з пунктом 2.3.5 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року мають ознаки Легких тілесних ушкоджень. (Тривалість розладу здоров'я не перевищує 6-ти днів). Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5 могли утворитись від ударом кулаком руки. Судячи по характеру та локалізації ушкоджень на тілі ОСОБА_5 вони не могли утворитись при падінні з положення стоячи або бути спричинені власною рукою. Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5 не являються небезпечними для життя в момент спричинення (а.с.86-87).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до нетяжкого злочину, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які б, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжували покарання ОСОБА_3 , відсутні.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , не звертався до лікаря психіатра та до лікаря нарколога за місцем проживання характеризується посередньо, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Суд враховує досудову доповідь Голованівського РС №1 філії «Центр пробації» в Кіровоградській області від 19.05.2025 року, згідно якої, результати оцінки правопорушника показали середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виправлення особи без ізоляції від суспільства є можливим.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення, особу обвинуваченого та стан його здоров'я, обвинувачений усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому розкаявся, раніше не судимий, відсутність обтяжуючих обставин та наявність пом'якшуючих обставини і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді громадських робіт.
Призначене судом покарання у виді громадських робіт за ст. 126-1 КК України, на переконання суду, є необхідним, справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме поняттю та меті покарання.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого обирався ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01.04.2025 року у виді особистого зобов'язання.
Цивільний позов та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 160 (сто шістдесят) годин громадських робіт.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам справи.
Суддя: ОСОБА_7
02.07.2025