Справа № 132/1539/25
3/132/1020/25
Іменем України
19 червня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу продавцем магазину «Продукти»,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 677020 від 05 травня 2025 року, 05 травня 2025 близько 11 год. 24 хв., в селі Нова Гребля по вулиці С. Байдалюка, в продовольчому магазині «Продукти», громадянка ОСОБА_1 , здійснила продаж однієї пачки цигарок «Ritm» без марки акцизного збору громадянину ОСОБА_2 .
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину не визнала та заперечувала факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, оскільки до матеріалів справи не було долучено будь-яких належних та допустимих доказів її вини, а саме реалізації нею тютюнових виробів без акцизних марок, тому просить провадження у справі відносно неї закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи, приходжу до на ступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто передбаченої нормами права сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, що включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Диспозицією ч.1 ст.156 КУпАП передбачена відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку - що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст.156 КУпАП передбачає дії суб'єкта підприємницької діяльності щодо порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
З аналізу вказаних норм слідує, що адміністративна відповідальність за ч.1 ст.156 КУпАП настає для суб'єктів господарювання, а не для будь-яких інших осіб.
Так, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 вбачається, що в якості доказів вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП, додано:
- протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 677020 від 05.05.2025;
- письмові пояснення ОСОБА_3 від 05.05.2025;
- рапорт чергового поліцейського ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Оберемка Р.І. від 05.05.2025.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували статус громадянки ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця (свідоцтво про реєстрацію, знаходження на обліку платника податків тощо), що не дає можливості встановити чи є остання суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, а також до матеріалів справи не долучено доказів чи були від продажу отримані будь-які грошові кошти та чи вилучена виручка від реалізації вказаної продукції, місце її зберігання (оскільки санкція статті передбачає конфіскацію предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі), відсутній акт огляду та вилучення тютюнових виробів.
Також в матеріали справи відсутній відеозапис з бодікамери поліцейського, який вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Так, з урахуванням положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 ЄКПЛ.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі тютюновими виробами а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом тютюнових виробів на території України визначає ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР.
Проте, уповноваженою на те посадовою особою, яка склала протокол серія ВАД № 677020 формально викладена суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено пункту та статті ЗУ 481/95-ВР, що ставиться у провину ОСОБА_1 та не викладені встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, фактом продажу тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 року. Тому, продаж, в тому числі тютюнових виробів, передбачає дії, пов'язані з відчуженням товару або передачею його іншій особі, що має оплатний характер.
Однак, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження здійснення роздрібної торгівлі товаром зазначеним у протоколі складеному відносно ОСОБА_1 та до даного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту продажу тютюнових виробів продавцем ОСОБА_1 , а саме фіскального чеку про продаж товару.
Відповідно до абзацу 2 п. 11ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти. Тобто факт реалізації товарів має підтверджуватися документом встановленого зразка. Норма п. 11 ст. 8 даного Закону має відсильну диспозицію, яка передбачає використання поняття «розрахунковий документ» в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Таким чином, до протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 2ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 156 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище наведене, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247 п.1, 245, 251, 256, 252, 284, 294 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст.156КУпАП закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
СУДДЯ І.В. Павленко