іменем України
Справа № 126/2928/23
Провадження № 2/126/59/2025
"30" червня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Агрофірма "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації ,
Керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Агрофірма "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просить припинити право власності ОСОБА_1 на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 2,1678 га, з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105, яка розташована на території Бершадської міської ради, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та документована посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , виданої 20.05.2004, видавник: ВГІРФО УМВС України в Харківській області.
Відповідно до рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 30.10.2014 у справі № 126/3705/14-ц за ОСОБА_1 визнано право на спадщину на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 2,1678 га, з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району (бувшої - Осіївської сільської ради Бершадського району), яка належала її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому 01.07.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105, на площу 1,4452 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 673111805204.
Вказану земельну ділянку з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105 ОСОБА_1 на підставі додаткової угоди № б/н від 27.09.2021 до договору оренди землі від 20.10.2007 № 290 передала в оренду Агрофірмі «Хлібороб» (код ЄДРПОУ: 30702633). Строк дії договору оренди 22 роки, тобто до 20.03.2029 з автоматичним продовженням дії договору.
Право власності на вищевказану земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у ОСОБА_1 виникло з моменту державної реєстрації цього права, а саме з 01.07.2015.
Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Харківській області № 0501.5-5279/05.3-23 від 03.11.2023 вбачається, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , видавник: ВГІРФО УМВС України в Харківській області.
Таким чином, враховуючи, що всупереч положенням ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 01.07.2016 по даний час) не відчужила її, є підстави для конфіскації земельної ділянки у власність держави.
Прокурор Онуфрієнко Н.В. заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Сергій Рябцун надав до суду письмові пояснення в яких позовні вимоги прокурора підтримав та просив задовольнити, а справу розглянути у відсутність представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.
Представник третьої особи Агрофірма "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю Лопатинський С.В. надав до суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справу у відсутність представника Агрофірми "Хлібороб" ТОВ.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та документована посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , виданої 20.05.2004, видавник: ВГІРФО УМВС України в Харківській області.
Відповідно до рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 30.10.2014 у справі № 126/3705/14-ц за ОСОБА_1 визнано право на спадщину на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 2,1678 га, з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району (бувшої - Осіївської сільської ради Бершадського району), яка належала її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому 01.07.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105, на площу 1,4452 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 673111805204.
Вказану земельну ділянку з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105 ОСОБА_1 на підставі додаткової угоди № б/н від 27.09.2021 до договору оренди землі від 20.10.2007 № 290 передала в оренду Агрофірмі «Хлібороб» (код ЄДРПОУ: 30702633). Строк дії договору оренди 22 роки, тобто до 20.03.2029 з автоматичним продовженням дії договору.
Право власності на вищевказану земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у ОСОБА_1 виникло з моменту державної реєстрації цього права, а саме з 01.07.2015.
Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Харківській області № 0501.5-5279/05.3-23 від 03.11.2023 вбачається, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , видавник: ВГІРФО УМВС України в Харківській області.
Статті 13,14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
За змістом ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Згідно з ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 38 закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з ч. 1ст. 39 закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч.1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.
Отже, відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянином іноземної держави та отримавши у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, повинна була діяти у відповідності до приписів Земельного кодексу України.
Згідно пункту «е» ч.1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Як визначено вище, питання набуття у власність землі в Україні врегульоване нормами Земельного кодексу України; процедура набуття у власність землі іноземцями, а також обмеження, які з цим пов'язані, також чітко визначені даним законодавчим актом, тобто втручання є законним.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».
Суспільний інтерес в даному випадку проявляється в тому, що земля є власністю Українського народу, землі сільськогосподарського призначення не можуть бути у власності іноземців, що покликане інтересами національної безпеки.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу для виконання свого обов'язку, однак дотепер земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж одного року після набуття права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, і по даний час добровільно не відчужила її, вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку ст.145 ЗК України.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Згідно ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Згідно ч.4 ст.145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Згідно ч.1 ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до п.п.1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі - Положення) основними завданнями Держгеокадастру є серед решти реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно п.п. 33 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема, за додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.
Як слідує із інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-2036/2-23 від 04.05.2023 через відсутність фінансування витрат ГУ по сплаті судового збору ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати, а тому клопоче про представництво держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області саме прокуратурою.
Таким чином, обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як територіального органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, тобто уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо подання позову про конфіскацію у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими після отримання їх у спадщину незаконно володіють іноземні громадяни понад встановлений законом строк.
Таким чином, обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як територіального органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, тобто уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо подання позову про конфіскацію у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими після отримання їх у спадщину незаконно володіють іноземні громадяни понад встановлений законом строк.
З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись, статтями 38, 39 Закону України «Про міжнародне право», статтями 80, 81, 145 Земельного кодексу України, статтею 346 Цивільного кодексу України, статтями, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Агрофірма "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 2,1678 га, з кадастровим номером 0520483600:06:002:0105, яка розташована на території Бершадської міської ради, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (49044 м. Вінниця, вул. Монастирська,33, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, рахунок: UA568201720343110002000003988 код за ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Губко