Справа №: 343/1006/25
Провадження №: 2/343/574/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2025 року м.Долина
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали Долинського районного суду Івано - Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1106/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
позивач звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить:
-розірвати шлюб, укладений між ним - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 04.06.2018 року з Долинським відділом РАЦС в Калуському районі Івано-Франківської області, про що зроблено актовий запис № 24.
Свої вимоги мотивує тим, 06.09.1986 року він зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_3 . За час спільного проживання в шлюбі в них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося тому, що у них різні погляди на сімейне життя та обов'язки, відсутнє порозуміння та повага один до одного. На підставі цього в них почали виникати сварки, які поступово призвели до того, що вони стали зовсім чужими людьми. Можливості зберегти сім'ю немає. Подружні відносини припинилися з вересня 2022 року. З цього часу спільне господарство не ведеться, спору про спільне майно немає. За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Позивач в судове засідання не прибув. Звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 також не прибула в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи судом повідомлялася у встановленому Законом порядку.
Суд, вивчивши доводи позивача, перевіривши здобуті в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що поданий позов слід задоволити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 110, 112 вищевказаного Кодексу, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та в рішенні від 27 листопада 1992 року в справі «Олссон проти Швеції», між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналіз норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Як вбачається з актового запису про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований шлюб 04.06.2018 року з Долинським відділом РАЦС в Калуському районі Івано-Франківської області, про що зроблено актовий запис № 24.
В судовому засіданні встановлено, що в сторін по справі виявилися різні погляди на сімейне життя та сімейні відносини, що стало причиною розпаду їх сім'ї.
За таких обставин суд вважає, що укладений між сторонами по справі шлюб існує формально, фактично їхня сім'я розпалася і подальше збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам позивача, а тому позов слід задоволити.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, в якій зазначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 105, 110, 112-114, 141 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 263-265,280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 04.06.2018 року виконавчим комітетом Княжолуцької сільської ради в Калуському районі Івано-Франківської області, про що зроблено актовий запис № 24, розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживає за адресою: 77540 с. Княжолука Калуського району, Івано-Франківської області Калуського району, РНОКПП не зазначений.
Суддя Долинського районного суду І. І. Керніцький