26 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1383/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Грабовського Д. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Світязь", Фермерського господарства "Велес Агро", Фермерського господарства "Довіра Агро", Селянського (фермерського) господарства "Марс"
на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області
у складі судді Погрібної С. В.
від 04 лютого 2025 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Крестьянінова О. О., Мартюхіна Н. О., Пуль О. А.
від 01 квітня 2025 року (повний текст складений 03 квітня 2025 року)
у справі за позовом: 1) Селянського (фермерського) господарства "Світязь",
2) Фермерського господарства "Велес Агро",
3) Фермерського господарства "Довіра Агро",
4) Селянського (фермерського) господарства "Марс"
до Організації водокористувачів "Аква Лайф",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: 1) Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
2) Горишньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області,
про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації,
за участю представників:
від позивачів: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи-1: не з'явилися
від третьої особи-2: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог та процесуальних обставин справи в суді першої інстанції.
У серпні 2024 року Селянське (фермерське) господарство "Світязь", Фермерське господарство "Велес Агро", Фермерське господарство "Довіра Агро" та Селянське (фермерське) господарство "Марс" звернулися до Господарського суду Полтавської області з позовом до Організації водокористувачів "Аква Лайф" про визнання недійсними рішень установчих зборів Організації водокористувачів "Аква Лайф", оформлених протоколом № 1 від 12 січня 2023 року, та скасування державної реєстрації Організації водокористувачів "Аква Лайф" (ідентифікаційний код: 45015415 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань), дата запису 23 січня 2023 року, номер запису 1005691020000001166.
Господарський суд Полтавської області ухвалою від 03 вересня 2024 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, за якою відкрив провадження у справі № 917/1383/24, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
Господарський суд Полтавської області рішенням від 12 грудня 2024 року у справі № 917/1383/24 у позові відмовив. Рішення підписано 23 грудня 2024 року.
2. Короткий зміст заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Відповідач - Організація водокористувачів "Аква Лайф" у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок його витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очкує понести у зв'язку з розглядом цієї справи: 100 000,00 грн.
24 грудня 2024 року після ухвалення та підписання Господарським судом Полтавської області рішення від 12 грудня 2024 року у цій справі по суті спору відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області із клопотанням про залучення доказів понесених витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі № 917/1383/24 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 100 000,00 грн між позивачами у справі.
Господарський суд Полтавської області ухвалою від 27 січня 2025 року прийняв зазначену заяву відповідача до розгляду, призначив її до розгляду в судовому засіданні, запропонував позивачам та третім особам надати пояснення щодо поданої представником відповідача заяви.
3. Короткий зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Господарський суд Полтавської області додатковим рішенням від 04 лютого 2025 року у справі № 917/1383/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2025 року, стягнув з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 25 000,00 грн з кожного позивача.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що адвокат відповідача надав детальний опис виконаних ним робіт з професійної правничої допомоги (підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, заяв про ознайомлення з матеріалами справи, про долучення доказів, про проведення судового засідання без участі сторони та закриття підготовчого провадження, про розгляд справи за відсутності відповідача, клопотання про залучення доказів понесених витрат), виконаний адвокатом відповідача перелік робіт відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо видів адвокатської діяльності, змісту договору про надання правової допомоги та підтверджується матеріалами справи; витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином, а позивачі заперечень щодо поданої заяви відповідача та / або клопотань про зменшення розміру витрат суду не надали.
Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що у даному випадку при визначенні розміру відшкодування оплати послуг адвоката застосування критерію співрозмірності його розміру до витраченого часу та до ціни позову є недоречним, оскільки між клієнтом та адвокатом була погоджена фіксована форма гонорару без прив'язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуги та предметом спору були немайнові вимоги. Твердження позивачів про те, що вартість послуг є завищеною, зводяться до його власної суб'єктивної оцінки змістовного навантаження послуги з надання правової допомоги без надання жодного доказу неспівмірності заявлених до стягнення витрат.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені доводи.
Позивачі - Селянське (фермерське) господарство "Світязь", Фермерське господарство "Велес Агро", Фермерське господарство "Довіра Агро" та Селянське (фермерське) господарство "Марс" у касаційній скарзі просять змінити додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2025 року у цій справі та ухвалити рішення, яким заяву Організації водокористувачів «Аква Лайф» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково: стягнути з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в рівних частинах по 2 000,00 грн з кожного позивача, а загалом у сумі 8 000,00 грн, а в іншій частині у задоволенні заяви Організації водокористувачів «Аква Лайф» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень позивачі послалися на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначили про те, що суди попередніх інстанцій
- не врахували висновки Верховного Суду щодо критеріїв, якими слід керуватися при здійснення розподілу витрат сторони спору на професійну правничу допомогу, викладені у додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 та від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20 та від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21;
- залишили поза увагою те, що ця справа є справою незначної складності, при відмові у задоволенні позову суди не врахували доводів відповідача, обсяг наданих відповідачу його адвокатом послуг є незначним, заявлений відповідачем до стягнення з позивачів в порядку розподілу розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірний з ціною позову, неспівмірно завищений щодо іншої сторони.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у встановлений Верховним Судом строк відзиву на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подав.
Позиція Верховного Суду
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачами у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
Як встановили суди попередніх інстанцій відповідач - Організація водокористувачів "Аква Лайф" у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розмір його витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очкує понести у зв'язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, - 100 000,00 грн.
Відповідач у заяві від 24 грудня 2024 року про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявив до стягнення з позивачів на його користь 100 000,00 грн цих витрат, понесених у зв'язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, шляхом їх стягнення по 25 000,00 грн з кожного позивача окремо. На підтвердження факту понесення цих витрат та їх розміру відповідач надав суду (додав до заяви про ухвалення додаткового рішення) такі докази (в копіях):
- ордер на надання правничої допомоги ВІ № 1241419 від 03 вересня 2024 року;
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 03 вересня 2024 року;
- акт приймання-передачі виконаних робіт від 24 грудня 2024 року;
- рахунок № 0309/24 від 03 вересня 2024 року;
- платіжну інструкцію № 37 від 13 вересня 2024 року;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Адвокатського бюро Близнюка.
Дослідивши додані відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі докази, суди попередніх інстанцій встановили, що 03 вересня 2024 року між Адвокатським бюро Близнюка (Бюро) та Організацією водокористувачів "Аква Лайф" (Клієнт) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір), предметом якого згідно з пунктом 1.1. договору є надання Бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту у справі № 917/1383/24 за позовом СФГ "Світязь", ФГ "Велес Агро", ФГ "Довіра Агро", СФГ "Марс" до ОВК "Аква Лайф", треті особи: Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Полтавської області.
У пункті 1.2. договору його сторони погодили, що безпосередня участь Бюро у судових засіданнях для надання правової (правничої) допомоги, визначеної розділом І договору, забезпечується працівником Бюро - адвокатом Близнюком Ігорем Володимировичем та/або працівником Бюро - адвокаткою Бідюк Яною Володимирівною. Вказані працівники Бюро мають рівні права щодо представництва інтересів клієнта, зокрема, підписувати позовні заяви та інші документи в інтересах Клієнта, для надання правової (правничої) допомоги, яка визначена пунктом 1.1. договору.
Згідно з пунктом 2.1.2. договору Бюро приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність Бюро згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені нормами чинного законодавства України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 03 вересня 2025 року (пункт 3.1. договору).
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
Як встановили суди попередніх інстанцій у пунктах 4.1., 4.2. договору його сторони погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної пунктом 1.1. договору, становить фіксований розмір - 100 000,00 гривень та сплачується Клієнтом за цим договором протягом 10 (десяти) робочих днів на розрахунковий рахунок Бюро на підставі рахунку Бюро з моменту підписання цього договору.
Відповідно до пункту 4.3. договору про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг. За взаємною згодою сторін в акті можуть бути внесені також інші відомості. Відповідний акт підписується між сторонами після винесення та підписання остаточного рішення Господарського суду Полтавської області у справі, що визначена пунктом 1.1. договору.
Проаналізувавши зазначені умови договору, суди попередніх інстанцій встановили, що між відповідачем та його адвокатом у договорі був визначений фіксований розмір гонорару - 100 000,00 грн, тобто без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги.
Суди попередніх інстанцій також встановили, що 24 грудня 2024 року на виконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 03 вересня 2024 року між Адвокатським бюро Близнюка та Організацією водокористувачів "Аква Лайф" був складений акт приймання передачі виконаних робіт за договором, відповідно до якого Бюро надало, а Клієнт прийняв надані послуги правової (правничої) допомоги Клієнту у справі №917/1383/24, визначені пунктом 1.1. договору, на суму 100 000,00 грн, що є фіксованою сумою згідно з пунктом 4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 03 вересня 2024 року.
За змістом пунктів 3, 4 зазначеного акту правова (правнича) допомога у справі №917/1383/24 надана Бюро Клієнту в повному обсязі, претензій до Бюро Клієнт не має.
У зв'язку з цим суди встановили, що представник відповідача адвокат Близнюк І. В. під час здійснення судом першої інстанції розгляду справи № 917/1383/24 надав відповідачу такі послуги: підготовив та подав до Господарського суду Полтавської області заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, відзив на позовну заяву, заяву про долучення доказів до матеріалів справи, клопотання про проведення підготовчого засідання без участі сторони та закриття підготовчого провадження, заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, клопотання про залучення доказів понесених витрат на правову (правничу) допомогу та ухвалення додаткового рішення. Факт надання адвокатом Близнюком І. В. відповідачу зазначених послуг зі складання та подання до суду процесуальних документів підтверджується матеріалами справи. При цьому адвокат Близнюк І. В. діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги ВІ № 1241419 від 03 вересня 2024 року.
Верховний Суд враховує, що господарський процесуальний закон визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таки висновки Верховного Суду викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 дійшов висновку про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Дослідивши докази, подані адвокатом відповідача у цій справі в обґрунтування факту надання відповідачу послуг з професійної правничої допомоги та понесення відповідачем витрат на оплату цих послуг та їх розміру, суди попередніх інстанцій встановили, що факт надання адвокатом Близнюком І. В. відповідачу у цій справі цих послуг є доведеним, оскільки в матеріалах справи наявні підготовлені та подані адвокатом до суду відзив на позовну заяву, заяви про ознайомлення з матеріалами справи, про долучення доказів, про розгляд справи за відсутності відповідача, клопотання про проведення підготовчого засідання без участі сторони та закриття підготовчого провадження, про залучення доказів понесених витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення. Факт понесення відповідачем цих витрат підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком № 0309/24 від 03 вересня 2024 року, що був виставлений адвокатом Близнюком І. В. відповідачу на виконання умов договору для оплати послуг з правничої допомоги, та платіжною інструкцією № 37 від 13 вересня 2024 року про оплату зазначеного рахунку.
Наведене свідчить про те, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, заявлені відповідачем до стягнення з позивачів в порядку розподілу судових витрат, відповідають критеріям їх дійсності та реальності, оскільки дійсно були понесені відповідачем для оплати послуг його адвоката з професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, яких відповідач потребував у зв'язку з поданням до нього позову позивачами.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість та розумність розміру заявлених відповідачем до стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суди правильно врахували те, що ці витрати відповідача є такими, що безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи, адвокат відповідача при наданні в суді першої інстанції послуг з правничої допомоги діяв відповідно до Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» та Господарського процесуального кодексу України, заявлений відповідачем остаточно до стягнення з позивачів розмір витрат відповідає орієнтовному розміру цих витрат, визначеному відповідачем у відзиві на позову заяву, а позивачі заперечень щодо поданої відповідачем заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та / або клопотань про зменшення розміру цих витрат до суду першої інстанції не надали.
Досліджуючи розмір заявлених відповідачем до стягнення з позивачів витрат з професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку при визначенні розміру відшкодування оплати послуг адвоката є недоречним застосування критерію співрозмірності розміру витрат до ціни позову, оскільки предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру (про визнання недійсними рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації).
Верховний Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку при визначенні розміру відшкодування оплати послуг адвоката не застосовується критерій співрозмірності його розміру до витраченого часу, оскільки між відповідачем як клієнтом та його адвокатом була погоджена фіксована форма гонорару, тобто без прив'язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуги.
Позивачі у касаційній скарзі посилаються на те, що заявлений відповідачем до стягнення розмір його витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з обсягом наданих адвокатом відповідачу послуг та завищеним з огляду на незначну складність цієї справи, незначний обсяг наданих адвокатом послуг та неврахування судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору доводів та заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Верховний Суд не бере до уваги ці твердження позивачів, оскільки, доводи відзиву на позовну заяву судом першої інстанції необґрунтованими не визнавалися, а той факт, що суд в обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову не послався на використання доводів відзиву на позовну заяву не свідчить про те, що суд не врахував такі доводи відзиву та не спростовує факту надання адвокатом відповідачу послуги з підготовки та подання до суду відзиву на позовну заяву.
Крім того, Верховний Суд не бере до уваги доводи позивачів про незначну складність цієї справи та незначний обсяг наданих адвокатом послуг, оскільки зазначені доводи є лише суб'єктивною думкою самих позивачів, які в свою чергу в судах попередніх інстанції взагалі не доводили (не надали жодних заяв, клопотань, доказів щодо заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу) обставин неспівмірності заявлених відповідачем до стягнення з них витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, з виконаними адвокатом роботами, з предметом спору, з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції врахували усі зазначені вище критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, передбачені як частиною четвертою статті 126, так і частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з оскаржуваних додаткового рішення та постанови, суди попередніх інстанції проаналізували подані відповідачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, оцінили зазначені в акті виконані адвокатом відповідача роботи (надані послуги), взяли до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, їх зміст та обсяг, визначену між відповідачем та його адвокатом форму гонорару, факт неподання позивачами заяв, клопотань, доказів щодо заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу тощо. Отже, змістом оскаржуваних судових рішень спростовуються безпідставні доводи позивачів у касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанції не надали оцінку доказам, що були надані відповідачем в підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та розміру цих витрат, та не застосували критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу .
Суди попередніх інстанції, керуючись загальними засадами цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції на суму 100 000 грн і цей висновок не суперечить висновкам Верховного Суду, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послалися позивачі у касаційній скарзі.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій у цій справі, вирішуючи питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, дійшли правильних висновків, а оскаржувані позивачами додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року та постанова Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2025 року, ухвалені з правильним застосуванням та дотриманням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ці судові рішення слід залишити без змін.
8. Судові витрати.
20 червня 2025 року відповідач подав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких, зокрема навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс та очікує понести у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, який за його розрахунками становить 20 000,00 грн, та зазначив про те, що має намір подати докази понесення цих витрат у строки та з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства України: протягом 5 днів після ухвалення рішення суду по суті справи, а також просив покласти його судові витрати на скаржників (позивачів).
З огляду викладене Верховний Суд Верховний Суд зазначає про те, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України заява відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, буде розглянута після подання заявником відповідних доказів розміру цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення цієї постанови. У разі неподання заявником відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Світязь", Фермерського господарства "Велес Агро", Фермерського господарства "Довіра Агро", Селянського (фермерського) господарства "Марс" на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2025 року у справі № 917/1383/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2025 року у справі № 917/1383/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді С. Бакуліна
В. Студенець