Іменем України
30 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/285/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421), вул. Євгена Лоскота, буд. 1, смт Козелець, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 17000
в інтересах держави в особі
позивача: Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061754), вул. Незалежності, буд. 21, м. Остер, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 17044
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (код ЄДРПОУ 43459201), вул. Громадська, буд. 45, м. Чернігів, 14000
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення штрафних санкцій в сумі 102 123,46 грн.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Ходико О.Є.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Борода А.В., адвокат
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Козелецькою окружною прокуратурою до Господарського суду Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Остерської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» про визнання недійсними додаткових угод №1 від 27.12.2022, № 3 від 14.02.2023, № 4 від 04.05.2023 до договору на виконання робіт № 219 від 17.10.2022, укладеного між Остерською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» та про стягнення 102 123,46 грн штрафних санкцій (пені).
Вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод прокурор обґрунтовує тим, що останні укладені з порушенням п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України і, відповідно, є недійсними.
Вимоги про стягнення штрафних санкцій прокурором обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 219 від 17.10.2022 у зв'язку з порушенням останнім строків виконання робіт з огляду на недійсність оскаржуваних додаткових угод.
Ухвалою суду від 09.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позові, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про доставку електронного листа, прокурор, позивач та відповідач отримали ухвалу про відкриття провадження у справі 09.04.2025 о 21:09 год.
Отже, в розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, про встановлені судом строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
25.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, вказавши, що дії сторін в рамках укладеного договору вчинялись на підставі норм чинного законодавства з дотриманням принципів свободи договору та за обопільним погодженням, враховуючи відсутності документально понесених збитків державі, та за дії воєнного стану в країні, який перед усім впливає на громадян та підприємців.
Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
28.04.2025 прокурором подано відповідь на відзив, у якому останній з посиланням на практику Верховного Суду зазначив, що норми Закону України "Про публічні закупівлі", які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, є спеціальними та їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК України та ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 4 ст. 19 Особливостей, всупереч яким оспорювані додаткові угоди щодо продовження строку дії договору укладались на підставі листа, який не містить жодного обґрунтування, яким саме чином наявність воєнного стану (за умови, що договір укладався під час його дії) є форс-мажорною обставиною саме для факту виконання робіт за Договором.
Відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
06.05.2025 відповідачем подані заперечення, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що на сьогоднішній оскаржувані угоди діючі, не несуть жодних негативних наслідків як для держави, так і для суспільства, а для самого позивача, з яким відповідно погоджувалися та підписувалися додаткові угоди, становлять власний інтерес, як підстава для існування та підтвердження взаємних господарських відносин, які належним чином, у передбачені договірними (в тому числі зміненими) умовами, виконані.
Відповідач не заперечував, що договір укладено 17.10.2022, проте останній не міг врахувати, навіть при наявності дії протягом 7 місяців воєнного стану того факту, що об'єднана енергосистема України зазнає масованих ракетних атак, що призвело до відключення світла, яке розпочалося в жовтні 2022 року в результаті російських атак по енергетичній інфраструктурі України. (https://tsn.ua/ukrayina/ekstreni-vidklyuchennyasvitla-v-ukrayini-7-listopada-v-ukrenergo-nazvali-prichinu....), а також внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (№ 2732-IX від 04.11.2022, № 2849-IX від 13.12.2022) та посилення мобілізаційних заходів, що відповідно і фактично вплинуло на необхідність продовження строку договору та відповідних робіт.
Водночас відповідач в запереченні просив зменшити розмір штрафних санкцій на 80% до 20000,00 (двадцяти тисяч гривень) у разі прийняття негативного рішення для відповідача стосовно застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені. В контексті заявленого клопотання відповідач просив врахувати, що в даних правовідносинах застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу після визнання судом додаткових угод недійсними не може забезпечити спонукання відповідача до належного виконання зобов'язання, яке вже і так фактично виконане, як і не може забезпечити захист майнових прав та інтересів позивача шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності, оскільки самим позивачем враховані такі ризики шляхом погодження та підписання цих додаткових угод (з розрахунку відсутності понесення будь-яких втрат та збитків як для нього так і для держави).
Заперечення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Справа розглядається з урахуванням поданих заперечень та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 05.08.2025, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.06.2025.
09.05.2025 прокурором подані пояснення в порядку статей 42, 53, 166, 184 ГПК України щодо заявленого відповідачем клопотання, проти задоволення якого прокурор заперечив, вказавши, що відповідач жодним чином не згадав та не обґрунтував, документально не підтвердив неможливість сплати штрафних санкцій у встановленому договором розмірі, як і не довів фактичного складного фінансового становища товариства. Також прокурор просив суд звернути увагу на те, що в умовах воєнного стану на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні органи першочергово покладено виконання дій, які направлені на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, територіальних громад, а недотримання учасниками бюджетних відносин (Остерською міською радою) законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері не сприятиме ефективному функціонуванню бюджетної системи.
Пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 28.05.2025 сторін повідомлено, що у зв'язку із перебуванням судді в період з 02.06.2025 по 05.06.2025 у відпустці судове засідання, призначене на 05 червня 2025 року на 10 год. 30 хв., не відбудеться, а також про те, що судове засідання у справі № 927/285/25 відбудеться 25 червня 2025 р. о 10:30 год.
У судовому засіданні 25.06.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав ухвалення і проголошення рішення до 30.06.2025, про що учасників процесу повідомив під розпис.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
30.06.2025 у судовому засіданні проголошено скорочене рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
28.09.2022 Остерською міською радою оприлюднено оголошення про закупівлю робіт з будівництва стаціонарної модульної громадської вбиральні по вулиці Б. Хмельницького (біля Остерського ВУЖКГ) у м. Остер Чернігівської району Чернігівської області з очікуваною вартістю закупівлі у розмірі 1 493 142,00 грн.
За результатами проведення закупівлі між Остерською міською радою «Замовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» «Підрядник» укладено договір № 219 від 17.10.2022 (далі за текстом - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору Підрядник у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується на власний ризик, своїми силами та засобами виконати роботи по об'єкту: Будівництво стаціонарної модульної громадської вбиральні по вул. Б. Хмельницького (біля Остерського ВУЖКГ) у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області в обумовлений цим Договором термін, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов даного Договору.
Підпунктом 3.1. Договору обумовлено, що ціна цього Договору визначається на підставі Договірної ціни, яка є динамічною, погоджується Сторонами та є невід'ємною частиною Договору і становить 1 488 982,28 грн, в тому числі ПДВ.
Згідно п. 5.1. Договору термін виконання робіт: жовтень-грудень 2022 року. Роботи можуть бути виконані Підрядником достроково.
Відповідно до п. 6.5 Договору за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань, за договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Згідно з додатком 1 «Календарний план виконання робіт» до Договору Замовником із ТОВ «ФДМ БУД» погоджено терміни виконання складових елементів робіт з будівництва стаціонарної модульної громадської вбиральні по вулиці Б.Хмельницького (біля Остерського ВУЖКГ) у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, а саме: загальнобудівельні роботи, зовнішнє електропостачання, благоустрій, організація руху на період ремонтних робіт - з жовтня по грудень, тобто виконання загального обсягу робіт передбачено протягом трьох місяців.
Згідно з п. 6.10 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, якщо це невиконання, або неналежне виконання є наслідком обставин нездоланної сили (форс-мажорні обставини), що виникли після укладення цього Договору і які Сторони не були спроможні ані передбачити, ані запобігти розумними заходами. До форс-мажорних обставин відносяться: повінь, землетрус, інші стихійні лиха, воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти тощо, акти органів державної влади та інші обставини, що знаходяться поза контролем Сторін, які роблять неможливим виконання Сторонами цього Договору.
Пунктом 8.3. Договору визначено можливість продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2022 (п. 8.1. Договору).
В подальшому між Замовником та Підрядником укладено ряд додаткових угод до Договору, якими продовжено строк виконання робіт.
Так, додатковою угодою № 1 від 27 грудня 2022 року внесені зміни до Договору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 8.3 Договору на продовження строку дії договору на виконання робіт, та умови пункту п. 8.1 викладено в новій редакції: «Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 15 квітня 2023 року.
Також цією угодою внесені зміни до додатку 1 «Календарний план виконання робіт» до Договору, зокрема, погоджено терміни виконання складових елементів робіт з будівництва стаціонарної модульної громадської вбиральні по вулиці Б. Хмельницького (біля Остерського ВУЖКГ) у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, а саме: загальнобудівельні роботи, зовнішнє електропостачання, благоустрій, організація руху на період ремонтних робіт - з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно.
Підставою для укладання цієї додаткової угоди слугував лист ТОВ «ФДС БУД» від 08.12.2022 за № 37, про те, що у зв'язку з форс-мажорними обставинами через військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, засвідчує підтвердження невідворотних та об'єктивних обставин для їх підприємства, тому неможливо виконати роботи у встановлені договірними умовами термінами.
Додатковою угодою № 3 від 14.02.2023 внесені зміни до договору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 8.3 Договору, зокрема, відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони домовились п. 5.1. Договору викласти в новій редакції: «термін виконання робіт: жовтень 2022 року - квітень 2023 року. Роботи можуть бути виконані Підрядником достроково»
Додатковою угодою № 4 від 04 травня 2023 року внесені зміни до Договору на продовження строку дії договору на виконання робіт на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 8.3 Договору, та умови п. 8.1 викладено в новій редакції: «Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 травня 2023 року.
Підставою для укладання цієї додаткової угоди слугував лист ТОВ «ФДС БУД» від 31.03.2023 б/н, про те, що у зв'язку з форс-мажорними обставинами через військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, засвідчує підтвердження невідворотних та об'єктивних обставин для їх підприємства, тому неможливо виконати роботи у встановлені договірними умовами термінами.
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт генпідрядник (ТОВ «ФДС БУД») передав, а замовник (Остерська міська рада) прийняв роботи, зокрема:
- 19.12.2022 за актом № 1 за грудень 2022 року на суму 152389,73 грн;
- 19.12.2022 за актом № 2 за грудень 2022 року на суму 21565,08 грн;
- 19.12.2022 за актом № 3 за грудень 2022 року на суму 181320,98 грн;
- 01.05.2023 за актом № 4 за квітень 2023 року на суму 200204,56 грн;
- 15.05.2023 за актом № 5 за травень 2023 року на суму 173385,94 грн;
- 15.05.2023 за актом № 6 за травень 2023 року на суму 24451,45 грн;
- 29.05.2023 за актом № 7 за травень 2023 року на суму 133179,18 грн;
- 29.05.2023 за актом № 8 за травень 2023 року на суму 826,64 грн;
- 29.05.2023 за актом № 9 за травень 2023 року на суму 14773,16 грн;
- 31.05.2023 за актом № 10 за травень 2023 року на суму 157004,28 грн;
- 31.05.2023 за актом № 11 за травень 2023 року на суму 19967,51 грн;
- 31.05.2023 за актом № 12 за травень 2023 року на суму 22916,09 грн;
- 31.05.2023 за актом № 13 за травень 2023 року на суму 142420,28 грн;
- 31.05.2023 за актом № 14 за травень 2023 року на суму 88170,07 грн;
- 31.05.2023 за актом № 15 за травень 2023 року на суму 78679,73 грн.
Остерською міською радою за будівництво стаціонарної модульної громадської вбиральні згідно договору № 219 від 17.10.2022 сплачено грошові кошти платіжними дорученнями № 29 від 07.02.2023 в сумі 152389,73 грн, №30 від 07.02.2023 в сумі 181320,98 грн, №31 від 07.02.2023 в сумі 21565,08 грн, платіжними інструкціями № 562 від 04.05.2023 в сумі 200204,56 грн, № 613 від 19.05.2023 в сумі 173385,94 грн, № 614 від 19.05.2023 в сумі 24451,45 грн, № 678 від 02.06.2023 в сумі 133179 грн, № 680 від 02.06.2023 в сумі 826,64 грн, № 679 від 02.06.2023 в сумі 14773,16 грн, № 696 від 07.06.2023 в сумі 157004,28 грн, № 697 від 07.06.2023 в сумі 19967,51 грн, № 698 від 07.06.2023 в сумі 22916,09 грн, № 699 від 07.06.2023 в сумі 142420,28 грн, № 700 від 07.06.2023 в сумі 88170,07 грн та № 701 від 07.06.2023 в сумі 78679,73 грн.
Прокурор з огляду на недійсність додаткових угод № 1, 3, 4 відповідно до п. 6.5. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 102123,46 грн за період з 01.01.2023 по 31.05.2023.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 від 27.12.2022, № 3 від 14.02.2023 та № 4 від 04.05.2023 до договору про виконання робіт № 219 від 17.10.2022, а також стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов укладеного договору.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Остерської міської ради.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
У цій справі Прокурор звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Остерської міської ради ради. В обґрунтування звернення із вказаним позовом Прокурор зазначає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що Рада за своєю організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відтак, Рада у розумінні вказаної статті БК України, є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля за спірним договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 зазначено, що: "Прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування. Зокрема, забезпечуючи виконання, у тому числі соціальних, гуманітарних, економічних функцій на відповідній території, територіальні громади діють у цивільних правовідносинах через утворені ними органи самоорганізації населення, які безпосередньо і вступають у цивільні та господарські правовідносини з метою реалізації наданих їм бюджетних повноважень. У цьому випадку органи місцевого самоврядування є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження та використання бюджетних коштів, наданих відповідним бюджетним призначенням чи асигнуванням на певні цілі. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду".
З матеріалів справи вбачається, що прокурором за результатами вивчення інформації, розміщеної на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» встановлено порушення інтересів держави в сфері публічних закупівель у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 219 від 17.10.2022, про що листом від 14.02.2025 №50-77-66ВИХ-25 повідомлено раду. Цим листом прокурор просив також повідомити, чи вживались міською радою заходи за вищевказаним договором та додатковими угодами щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт, а також чи планується пред'явлення позову до ТОВ «ФДС БУД» щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасно виконані роботи.
Листом від 27.02.2025 № 334/02.03-15 Остерська міська рада повідомила прокуратуру про те, що заходи за вищевказаним договором та додатковим угодам щодо стягнення штрафних санкцій не вживались, пред'явлення позову до ТОВ «ФДС БУД» щодо стягнення штрафних санкцій не планувалось.
Наведене свідчить про неналежне здійснення Остерською міською радою заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.
Прокурор листом від 25.03.2025 № 55-77-1289ВИХ-25 у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив раду про намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача про визнання додаткових угод недійсними та стягнення з Товариства штрафних санкцій.
Оскільки судом встановлено, що позивач, як орган місцевого самоврядування, протягом тривалого періоду часу не здійснював ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави, Прокурором правомірно вжито представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На момент підписання договору № 219 від 17.10.2022 відповідачем було погоджено всі його істотні умови: предмет, ціна, строк виконання зобов'язань за договором та строк його дії відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України й Закону України "Про публічні закупівлі".
Так, у п. 5.1. договору сторони погодили термін виконання робіт: жовтень-грудень 2022 року. Роботи можуть бути виконані Підрядником достроково..
У подальшому сторони підписали додаткову угоду № 1 від 27 грудня 2022 року, якою внесені зміни до Договору на продовження строку дії договору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 8.3 Договору, та умови пункту п. 8.1 викладено в новій редакції: «Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 15 квітня 2023 року. Також цією угодою внесені зміни до додатку 1 «Календарний план виконання робіт» до Договору Замовником із ТОВ «ФДС БУД», зокрема погоджено терміни виконання складових елементів робіт з будівництва стаціонарної модульної громадської вбиральні по вулиці Б. Хмельницького (біля Остерського ВУЖКГ) у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, а саме: з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно.
Додатковою угодою № 3 від 14.02.2023 внесені зміни до договору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 8.3 Договору, зокрема, відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони домовились п. 5.1. Договору викласти в новій редакції: «термін виконання робіт: жовтень 2022 року - квітень 2023 року. Роботи можуть бути виконані Підрядником достроково».
Додатковою угодою № 4 від 04 травня 2023 року внесені зміни до Договору на продовження строку дії договору на виконання робіт на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 8.3 Договору, та умови п. 8.1 викладено в новій редакції: «Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 травня 2023 року.
Із системного аналізу й тлумачення норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що визначена сторонами в договорі умова щодо строку поставки товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте норми Закону України "Про публічні закупівлі", які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. (ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості).
За приписами пункту 18 Особливостей умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків: визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті; перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі; перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.
Згідно з пунктом 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;
9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку. У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.
Отже, вказані правові норми передбачають за можливе внесення змін до договору про закупівлю, зокрема щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Тому під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт) шляхом його продовження, однак лише за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанову Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21)
Відповідно до роз'яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору" стосовно продовження строку дії договору та виконання зобов'язання: форма підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку дії договору Законом не визначена, оскільки вона залежить від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.
У роз'ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що міститься у листі № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020 "Щодо укладення, виконання, змін та розірвання договору про закупівлю" вказано, що внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладання додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.
Відтак форма документального підтвердження обставин, що підтверджують причини внесення змін до договору, має бути передбачена у підписаному сторонами договорі.
Як убачається зі змісту договору № 219 від 17.10.2022, у ньому згадується лише про один спосіб підтвердження настання таких обставин - документальний (п. 8.3. договору).
Зі змісту спірних додаткових угод убачається, що відповідні зміни були внесені у зв'язку з форс-мажорними обставинами через військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, засвідчує підтвердження невідворотних та об'єктивних обставин для підприємства, як такими, що унеможливлює виконання зобов'язань, без будь-яких посилань на документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили.
Щодо настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, як об'єктивної обставини, що стала підставою для продовження договірних зобов'язань та на яку посилається відповідач, суд зазначає таке.
Листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).
Суд зауважує, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що в т.ч. підтверджується вище зазначеним листом ТПП України. Однак, лист не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку з виконання робіт саме за конкретним договором між сторонами, належне виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням між сторонами для документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили продовження договірних зобов'язань.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас, самі по собі збройна агресія проти України, воєнний стан на території держави не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, чи існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, загроза обстрілів, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин підприємство/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Належним доказом настання таких обставин для відповідача у справі в контексті обставин виконання Договору є лише наявність Сертифікату ТПП України про форс-мажор. Однак і його суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22).
Також суд зауважує, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність, виконувати роботи чи набувати кошти та в будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи в розрізі конкретного зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідачем не надано доказів, які б слугували достатньою підставою для зміни істотної умови за договором в частині зміни строку виконання робіт за Договором № 219 від 17.10.2022 внаслідок настання форс-мажорних обставин через військову агресію російської федерації проти України. Тобто останній не довів, що саме надзвичайні і невідворотні обставин (форс-мажорні обставини), викликані військовою агресією російської федерації, не давали йому змоги в погоджені договором строки виконати роботи по об'єкту, обумовленому предметом цього договору.
Доказів звернення до Торгово-промислової палати України з приводу підтвердження обставин непереборної сили та отримання сертифікату про форс-мажорні обставини відповідачем суду не надано.
За правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10 квітня 2025 року у cправі № 924/602/24 об'єктивні обставини (підстави) для продовження строку виконання робіт за договором про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі») є оціночною категорією та можуть бути підтвердженні будь-якими документальними доказами неможливості виконання умов договору щодо строку виконання зобов'язання на момент їх вчинення (укладення), навіть якщо такі докази подані після виникнення обставини, які вони засвідчують (підтверджують).
Будь-які належні та достовірні докази, які б слугували достатньою підставою для зміни істотної умови за договором в частині зміни строку виконання робіт в матеріалах справи відсутні. Також відповідач не довів належними й допустимими доказами неможливість виконання зобов'язання з виконання робіт у визначений договором строк.
Наведене вказує на те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором на дату укладання спірних додаткових угод не було.
Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, мав здійснювати власний комерційний розрахунок наслідків здійснення відповідних дій з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Відтак у матеріалах справи відсутні будь-яке документальне підтвердження об'єктивних обставин, що призвели до неможливості своєчасного виконання робіт та спричинили продовження строку дії договору та договірних зобов'язань з виконання робіт по об'єкту, обумовленому предметом договору, а також обґрунтування причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконувати зобов'язання та такими обставинами.
З огляду на вище наведене, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що останній не міг врахувати, навіть при наявності дії протягом 7 місяців воєнного стану того факту, що об'єднана енергосистема України зазнає масованих ракетних атак, що призвело до відключення світла, яке розпочалося в жовтні 2022 року в результаті російських атак по енергетичній інфраструктурі України. (https://tsn.ua/ukrayina/ekstreni-vidklyuchennyasvitla-v-ukrayini-7-listopada-v-ukrenergo-nazvali-prichinu....), а також внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (№ 2732-IX від 04.11.2022, № 2849-IX від 13.12.2022) та посилення мобілізаційних заходів, що відповідно і фактично вплинуло на необхідність продовження строку договору та відповідних робіт, оскільки відповідачем не доведено, як саме вказані обставини вплинули на неможливість виконати обумовлені предметом договору роботи в попередньо погоджений строк безпосередньо відповідачем.
Враховуючи викладене, збільшення строку виконання зобов'язання з будівництва стаціонарної модульної громадської вбиральні по вул. Б.Хмельницького у м. Остер Чернігівського району Чернігівської області шляхом укладання додаткових угод № 1 від 27.12.2022, № 3 від 14.02.2023 та № 4 від 04.05.2023 до договору на виконання робіт № 219 від 17.10.2022 суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 19 Особливостей.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що у статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).
Враховуючи викладене, укладені додаткові угоди № 1 від 27.12.2022, № 3 від 14.02.2023 та № 4 від 04.05.2023 до договору на виконання робіт № 219 від 17.10.2022 підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 844 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Аналогічні за змістом положення закріплені в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Як вказано вище, господарський суд визнав додаткові угоди № 1 від 27.12.2022, № 3 від 14.02.2023 та № 4 від 04.05.2023 до договору на виконання робіт № 219 від 17.10.2022, укладеного між Остерською міською радою та ТОВ «ФДС БУД», недійсними.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором (у первісній редакції), зокрема, щодо граничних строків виконання робіт.
Відповідно до п. 5.1. договору термін виконання робіт: жовтень-грудень 2022 року. Роботи можуть бути виконані Підрядником достроково.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Доказів виконання робіт у встановлений договором строк відповідач не надав.
Відповідно до п. 6.5 Договору за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань, за договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Прокурор відповідно до п. 6.5. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 102123,46 грн за період з 01.01.2023 по 31.05.2023.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що пеня за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.01.2023 по 31.05.2023 становить 105252,18 грн.
Відповідно до статей 14, 237 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, вимоги прокурора про стягнення пені є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в межах заявленої прокурором сумі.
Щодо клопотання ТОВ «ФДС БУД» про зменшення розміру пені суд зазначає таке.
Як зазначено вище, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80%. Водночас прокурор заперечує проти цього клопотання з підстав недоведеності та необґрунтованості доводів відповідача.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного виконання зобов'язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (п. 142 постанови ВПВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Відтак, при вирішенні питання можливості зменшення пені у цій справі суд виходить, зокрема, з того, що обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Проте, заявляючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 80%, відповідач послався на судову практику, вказуючи на необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника і кредитора, на недоведеність прокурором майнових втрат позивача та непропорційність суми нарахованої пені наслідкам правопорушення, стверджуючи про відсутність жодних негативних наслідків як для держави, так і для суспільства, не навівши обґрунтування зазначених тверджень, підстав для такого зменшення, винятковості даного випадку, не надавши відповідних доказів на підтвердження цих обставин, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
В контексті наведеного висновку судом враховано, що прострочення виконання робіт за договором № 219 від 17.10.2022 склало 5 місяців (січень-травень 2023), що майже в 2 рази перевищує строк (жовтень-грудень 2022), попередньо погоджений сторонами у договорі; фактично невиконана частина робіт в обумовлений Договором строк становить 70,9% від загального об'єму робіт. Відтак на переконання суду розмір заявленої до стягнення пені відповідає наслідкам порушення, оскільки мешканці територіальної громади м. Остер, правом представляти інтереси якої відповідно до закону наділяється відповідна рада (Остерська міська рада), були позбавлені можливості використання результатів будівництва об'єкту в заплановані строки, та не є надмірним пропорційно до вартості предмету закупівлі.
Разом з тим відповідачем доказово не підтверджено, що розмір нарахованих штрафних санкцій є для останнього невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним фінансовим тягарем, а ним вжито усіх можливих заходів до виконання зобов'язань у строк за спірним Договором.
З огляду на приписи частин 1, 2 статті 73, частини 1 статті 74 та статті 86 ГПК України суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони.
Однак відповідач не довів належними доказами існування виняткових обставин, за наявності яких можливе зменшення належних до стягнення сум пені.
Стосовно відсутності збитків та негативних наслідків для позивача, то слід ще зауважити, що вказана обставина не є винятковою обставиною, що дає підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій та не є визначальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, а лише однією із складових, які враховуються судом в комплексі з оцінкою інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та зважаючи на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки є прерогативою суду, яке реалізується ним, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення нарахувань та задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені як на 80%, так і на будь-який інший розмір, на який її може бути зменшено.
Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав в межах, визначених процесуальним законом, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Козелецької окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» про визнання недійсними додаткових угод №1 від 27.12.2022, № 3 від 14.02.2023, № 4 від 04.05.2023 до договору на виконання робіт № 219 від 17.10.2022, укладеного між Остерською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» та про стягнення 102123,46 грн штрафних санкцій (пені) є правомірними, такими, що підтверджені матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судовий збір в сумі 9689,80 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 27.12.2022, № 3 від 14.02.2023, № 4 від 04.05.2023 до договору на виконання робіт № 219 від 17.10.2022, укладеного між Остерською міською радою (код ЄДРПОУ 04061754) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (код ЄДРПОУ 434589201).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (вул. Громадська, буд. 45, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43459201) на користь Остерської міської ради Чернігівського району чернігівської області (вул. Незалежності, 21. м. Остер, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 17044) пеню в сумі 102123,46 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (вул. Громадська,буд.45, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43459201) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорно-го, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 9689,80 грн.
5. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 02.07.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко