27 червня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/274/25
Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Лобзун Катерини Петрівни про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2025 у даній справі
за позовом Чернівецької міської ради
до фізичної особи-підприємця Лобзун Катерини Петрівни
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 846959,14 грн
Представники сторін:
від позивача - Смотр Д. М.;
від відповідача - Цуркан Д. Ю.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2025 у справі № 926/274/25 позовні вимоги Чернівецької міської ради до фізичної особи-підприємця Лобзун Катерини Петрівни про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 846959,14 грн задоволено та стягнуто з фізичної особи-підприємця Лобзун Катерини Петрівни на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 846959,14 грн та судовий збір в сумі 12704,39 грн.
30.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідачки надійшла заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2025 строком на дванадцять місяців чотирьома рівними частинами щоквартально.
Ухвалою суду від 02.06.2025 призначено розгляд заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2025 у судовому засіданні на 16.06.2025.
06.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення щодо розстрочення виконання рішення обґрунтовуючи їх тим, що надання розстрочення без належного обґрунтування фактично сприятиме затягуванню процесу виконання судового рішення, чим буде порушено права позивача на своєчасне та повне виконання рішення суду, гарантоване статтею 129 Конституції України.
Відповідачка не надала належних і допустимих доказів, які б достовірно підтверджували її нездатність виконати судове рішення у повному обсязі. Відсутність фінансових документів, бухгалтерських звітів, довідок з банківських установ або інших підтверджень наявного фінансового стану не дозволяє об'єктивно оцінити обставини, на які посилається Відповідач. У своїй заяві Відповідачка посилається виключно на отримання пенсії, як єдине джерело доходу, що підтверджено довідкою з Пенсійного фонду. Інші документи, які б підтверджували фінансовий стан, витрати, наявність чи відсутність іншого доходу, а саме отримання прибутку із зайняття підприємницької діяльності - не надані.
Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні заяви відповідачки про розстрочення виконання рішення.
16.06.2025 представників сторін повідомлено про неможливість проведення судового засідання у зв'язку з перебуванням судді Байталюка В. Д. у відпустці.
Ухвалою суду від 17.06.2025 призначено розгляд заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2025 на 27.06.2025.
27.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки надійшло клопотання в якому просить суд поновити строк та долучити до матеріалів справи додаткові докази.
Крім того, зазначає, що Лобзун К. П. було подано до суду клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на один календарний рік, обґрунтоване неможливістю його одноразового виконання з огляду на складне фінансове становище відповідачки, відсутність стабільних доходів, значне боргове навантаження, а також загальні несприятливі економічні умови ведення господарської діяльності.
Після подання відповідного клопотання, відповідачкою отримало лист від ГУ ДПС у Чернівецькій області, зокрема, податкові повідомлення - рішення від 01.04.2025 року № 0049508-2410-2412-UA73060610000066784, № 0049509-2410-2412 UA73060610000066784, № 0049510-2410-2412 UA73060610000066784 в яких йдеться про виникнення податкового зобов'язання у розмірі 129757,60 грн, що підлягає сплаті відповідачкою.
Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані Лобзун К. П. 22.05.2025, що підтверджується відслідкуванням з веб сайту АТ «Укрпошта», які додані.
Вказане податкове нарахування у розмірі 129757,60 грн фактично, є новою обставиною, що виникла після подання попередніх доказів неплатоспроможності відповідачки та є належним доказом додаткового фінансового навантаження, що лягло на відповідачку та ще більше ускладнює можливість виконання судового рішення в повному обсязі одномоментно.
Наявність зазначеного податкового боргу, у сукупності з іншими зобов'язаннями, істотно впливає на фінансову стабільність відповідачки та підтверджує необхідність розстрочення виконання рішення.
Враховуючи викладене, долучення вказаних доказів до матеріалів справи є необхідним для всебічного, повного та об'єктивного розгляду заявленого клопотання про розстрочення виконання судового рішення.
Подати вказані документи разом із поданням заяви про розстрочення виконання рішення суду не було можливим, оскільки вони надійшли 22.05.2025, тобто, після подання заяви.
У судовому засіданні, 27.06.2025, представниця позивача просила суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.
Представниця відповідачки просила суд розстрочити виконання судового рішення.
Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Лобзун Катерини Петрівни про розстрочення виконання судового рішення суд виходить з наступного.
Як встановлено статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні приписи містяться у статті 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положенням частини третьої статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до частини сьомої статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Відомим є той факт, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, тривалість якого неодноразово продовжена.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснено, що підставою для розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Таким чином, для надання розстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодексу України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення суд враховує, що:
1. виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);
2. невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);
3. відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11»);
4. за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італіїї, №22774/93, п.74. EC HR 1999-V»).
При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення.
Так, введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку та графіку розстрочки.
Вирішуючи питання щодо строку розстрочення, суд враховує нормативні приписи частини п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.
Відповідачка частково сплачувала орендну плату, зокрема, нею перераховано на користь Чернівецької міської ради грошові кошти у розмірі 239650,15 грн, що свідчить її добросовісність та небажання ухилятись від обов'язків.
В той же час, виникнення заборгованості зумовлене об'єктивними зовнішніми чинниками.
Так, з початком епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19 у зв'язку з впровадженими карантинними обмеженнями відбулося значне зниження економічної активності, що негативно вплинуло на роботу бізнесу, доходи громадян і можливості виконання фінансових зобов'язань. Відповідачка, як учасниця економічного обороту, зазнала прямих втрат і поступового зниження платоспроможності ще з того часу.
Ситуація ускладнилася подальшим введенням воєнного стану у 2022 році, що супроводжувалося загальнодержавною економічною кризою, зростанням інфляції, падінням купівельної спроможності населення, а також підвищенням вартості життєво необхідних товарів і послуг.
Відтак, виникнення заборгованості перед позивачем зумовлено об'єктивними зовнішніми чинниками, а не неправомірною поведінкою ФОП Лобзун К. П. До існування таких надзвичайних обставин як епідемія, карантин та військовий стан ФОП Лобзун К. П. не мала заборгованості по договору оренди та належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання.
Складність виконання вказаного рішення щодо стягнення з ФОП Лобзун К. П. грошових коштів у розмірі 846959,14 грн в повному обсязі одноразово, пов'язана також із матеріальним становищем відповідачки.
Наразі здійснення підприємницької діяльності значно ускладняється через введення воєнного стану, що супроводжується загальнодержавною економічною кризою, зростанням інфляції, падінням купівельної спроможності населення, а також підвищенням вартості необхідних товарів і послуг та інших негативних обставин, які виникли через військову агресію російської федерації.
Більше того, розстрочення виконання рішення суду надасть відповідачці можливість належним чином розрахуватися з позивачем, оскільки арешт банківських рахунків відповідачки саме в даний період може привести до невідворотних наслідків для боржника, а також надасть змогу надалі виконувати свої зобов'язання перед іншими контрагентами.
Негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на діяльність відповідачки.
Беручи до уваги вищевказані обставини, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв'язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви фізичної особи-підприємця Лобзун Катерини Петрівни про розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців рівними частинами по 141159,85 грн.
Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.
Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців).
Керуючись статтями 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Лобзун Катерини Петрівни про розстрочення виконання рішення (вх. № 1788 від 30.05.2025) задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2025 року у справі № 926/274/25 в частині стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в сумі 846959,14 грн на шість місяців шляхом сплати щомісячно, з місяця наступного після місяця набрання даним рішенням законної сили, не пізніше 01 числа кожного календарного місяця по 141159,85 грн відповідно до наступного графіку:
- до 01.07.2025 - 141159,85 грн;
- до 01.08.2025 - 141159,85 грн;
- до 01.09.2025 - 141159,85 грн;
- до 01.10.2025 - 141159,85 грн;
- до 01.11.2025 - 141159,85 грн;
- до 01.12.2025 - 141159,89 грн.
Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст ухвали складено та підписано 02.07.2025.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/