Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1941/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Полякова Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість в сумі 14 538,11 грн, з яких:
- 14 079,47 грн. заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 року по березень 2024 року;
- 199,44 грн. абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року;
- 259,20 грн. технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року.
Судові витрати, які складаються із суми судового збору та витрат, пов'язаних відправкою відповідачу позовної заяви з додатками покласти на відповідача.
Оскільки відповідачем у справі є фізична особа, суд відповідно до ч. 1, 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України до відкриття провадження у справі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" звертався з відповідним запитом до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 та встановив зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1941/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "01" липня 2025 р. о 11:30.
12.06.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява (Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.06.2025, вх.№ 13986/25), в якій відповідач просить суд надати розстрочку виконання у справі 922/1941/25 строком на 12 місяців. Визначити початок дії розстрочки з 15.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 постановлено виправити описку за власною ініціативою в ухвалі Господарського суду Харківської області від 05.06.2025 у справі 922/1941/25, зазначивши вірні дату та час її призначення: "Призначити розгляд справи в судовому засіданні "02" липня 2025 р. о 12:30.".
У судове засідання 02.07.2025 представники сторін не з'явились.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копії ухвал від 05.06.2025 та від 16.06.2025 доставлено в електронні кабінети позивача та відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, явка позивача та відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 02.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Довбуш Ольга Степанівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинила підприємницьку діяльність 08.10.2024, про що зроблено запис 2004800060005148114.
Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Отже, 08.10.2024 року фізична особа-підприємець Довбуш Ольга Степанівна втратила статус підприємця.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Як вбачається з матеріалів справи, Довбуш Ольга Степанівна згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 15.11.2006 є власником нежитлових приміщень 1-го № 4,5,6 в літ. «А-3» загальною площею 32 кв.м. за адресою: проспект Героїв Харкова, 41 в м. Харкові.
Вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Житловий будинок не обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються розрахунковим способом.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2025 до будівель в цілому, зокрема, Актом №175/1254 від 24.10.2023, Актом №175/2840 від 26.03.2024, Актом готовності до опалювального сезону 2023-2024 років №175/813 від 17.08.2023. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. N 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. N 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. N 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Договір).
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Даний договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з: плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки нежитлові приміщення за адресою м. Харків, просп. Героїв Харкова, 41 розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до положень пункту 51 Договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Таким чином, факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2023-2024 є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).
Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024.
Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно пункту 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, однак заборгованість за індивідуальним договором складає 14 079,47 грн, яка утворилась за період з листопада 2023 року по березень 2024 року.
Відповідно п. 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Відповідачу були направлені рахунки за абонентське обслуговування, однак заборгованість з абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 199,44 грн, яка утворилась за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року.
Крім того, з 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року (далі - публічний договір).
Відповідно до положень пункту 30 публічного договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 4 публічного договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору), опублікованого на офіційному веб-сайті виконавця (https://www.hts.kharkov.ua), є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуг.
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актом готовності до опалювального сезону 2023-2024. Вищезазначений акт підписаний та скріплений печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
Відповідно до п. 5 публічного договору виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 6 публічного договору технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.
Відповідно до п. 13 публічного договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідачу направлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду, однак заборгованість відповідача за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності складає 259,20 грн, яка утворилась за період з жовтня 2023 по вересень 2024.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 14 538,11 грн, з яких:
- 14 079,47 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 року по березень 2024 року;
- 199,44 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року;
- 259,20 грн - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). Виконавець комунальної послуги за таким договором забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (п. 13 Правил).
Аналогічні положення мітяться в п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023).
Вказаними вище правилами затверджено типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води відповідно.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 219 від 15.08.2018 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11.08.2021 № 197) (надалі - Порядок).
Порядок поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.
Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (п.4 розділу 1 Порядку).
Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи (п.6 розділу 1 Порядку).
Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (п.7 розділу 1 Порядку).
Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом (п.8 розділу 1 Порядку).
Так, на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.
Також, 01.07.2022 опубліковано публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.
Вказані індивідуальний та публічний договори є публічними договорами приєднання.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Доказів відсутності опалення або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.
Ураховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає, що відповідач є таким, що приєднався до умов публічних договорів приєднання з надання відповідних житлово-комунальних послуг та в нього виникає обов'язок щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії, абонентного обслуговування та ремонту та обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання у відповідності до типових публічних договорів приєднання.
Як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялися відповідні рахунки-фактури, проте матеріали справи не містять доказів їх оплати, у зв'язку з чим у відповідача утворилось 14 538,11 грн заборгованості, з яких 14 079,47 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 року по березень 2024 року; 199,44 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року; 259,20 грн - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року, що не спростовано відповідачем.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 року).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 року, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Аналізуючи норми статті 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом, розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Законодавець пов'язує відстрочення і розстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними (виключними) обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити/розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Отже, вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як стягувача, так і боржника.
Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідачем зазначено, зокрема, що приміщення, до якого постачалась теплова енергія, було істотно пошкоджене внаслідок вибухової хвилі та пограбоване в 06.03.2022, у зв'язку з чим його подальше використання за призначенням стало неможливим та ризикованим. Також відповідач зазначає, що з березня 2022 року покинула територію України та перебуває за кордоном як вимушено переміщена особа (біженець). Крім того, у жовтні 2024 року ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, оскільки не мала можливості вести господарську діяльність в умовах війни та пограбованого і частково зруйнованого майна. Відповідач також зазначає, що на момент подання цієї заяви вона досягла пенсійного віку, що істотно обмежує її матеріальні можливості, оскільки основним джерелом її існування буде пенсія та соціальні виплати. Відповідач вказує, що заощадження відсутні, а також має погасити заборгованість за рішенням суду у сумі 36 640,63 грн. За таких обставин зазначає, що не має змоги сплатити всю суму боргу одночасно, проте готова погашати борг рівними частинами щомісяця, протягом 12 місяців, починаючи з 15.07.2025. На підтвердження свого скрутного становища відповідач додав до заяви копію паспорта, на якому по даті народження видно, що заявниця досягла пенсійного віку, копію документа, що підтверджують статус біженця, скріншот з Дії про припинення підприємницької діяльності.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. 76-79 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.
Зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), cуд вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Проте, відповідачем наразі не доведено наявність та не надано доказів виключних обставин для надання розстрочки виконання рішення суду у справі.
Суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє станом на сьогоднішній день.
Втім, вказаним Указом Президента України та Законом України «Про правовий режим воєнного стану» не передбачено жодних безпосередніх обмежень у здійсненні підприємницької діяльності через введення воєнного стану.
Також суд зазначає щодо тривалого строку невиконання з боку боржника грошових зобов'язань.
Виходячи з викладеного вище, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у боржника конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.
Частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та поштові витрати за відправлення копії позовної заяви з доданими документами в сумі 55,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Довбуш Ольги Степанівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/рахунок НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ “Ощадбанк», МФО 351823) заборгованість в сумі 14 538,11 грн (з яких: 14 079,47 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 року по березень 2024 року; 199,44 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року; 259,20 грн - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року), а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та поштові витрати за відправлення копії позовної заяви з доданими документами в розмірі 55,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі №922/1941/25 - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Відповідач: Довбуш Ольга Степанівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "02" липня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк