Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1497/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО» (61058, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд.49)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Державне підприємство «Науково - виробниче об'єднання «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО», в якому просить:
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО» (код ЄДРПОУ 23754598) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (код ЄДРПОУ 14310112) збитки в сумі 100 006,00 грн.
- Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу завдано збитків в сумі 100006,00 грн, внаслідок порушення відповідачем обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1497/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2025 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти “За закінченням терміну зберігання».
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на цю особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
24 грудня 2012 року між постачальником ТОВ «ЕНТЕХЕКО» (далі - Відповідач) та Замовником ДП «НВО «ПХЗ» (далі - Позивач) було укладено договір №514013 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Відповідач зобов'язується надати Позивачу послуги з програмного супроводження і технічної підтримки автоматизованої системи управління фінансово- економічною діяльністю ДП «НВО «ПХЗ» «Фінансова колекція», а Позивач - прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 3.1. Договору щомісячна вартість послуг визначена Протоколом угоди про договірну ціну та становить 250 015,00 грн., крім того ПДВ 20% - 50 003,00 грн., разом з ПДВ - 300 018,00 грн. (в редакції Додаткової угоди №5 від 02.07.2021 р.)
Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору оплата за надані послуги виконується Позивачем після підписання Акту здачі-приймання наданих послуг на умовах відстрочки платежу на термін не менше 10 банківських днів. Позивач здійснює оплату наданих послуг Відповідачу на підставі виставленого рахунку-фактури.
Керуючись п.п. 4.1, 4.2 Договору, Позивач здійснив оплату повної вартості наданих послуг, а саме:
- 28.10.2022 р. (платіжне доручення №31704 від 27.10.2022 р.) на суму 300 018,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 003,00 грн. згідно Акту здачі-приймання наданих послуг від 30.09.2022 р. №9;
- 29.11.2022 р. (платіжне доручення №32402 від 22.11.2022 р.) на суму 300 018,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 003,00 грн. згідно Акту здачі-приймання наданих послуг від 31.10.2022 р. №10.
Таким чином, Позивач, оплативши надані послуги, належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання по договору перед Відповідачем.
У свою чергу, як вказує позивач, Відповідач повинен був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством строки дві податкові накладні, кожна з яких на суму 300 018,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 003,00 грн. Однак, не зважаючи на належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором, Відповідач в порушення вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України в результаті здійснення господарської діяльності не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 600036,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100006,00 грн.), у зв'язку з чим позбавив Позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту, внаслідок чого Позивач зазнав фінансових збитків в розмірі 100006,00 грн.
Так, у відповідності до вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно п. 187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг. а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Отже, відповідно до податкового законодавства, податкова накладна відповідно до умов Договору повинна складатись по першій події - підписання Акту здачі-приймання наданих послуг.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Разом з цим, позивач зазначає, що отримавши 2 квитанції про реєстрацію податкових накладних (від 19.10.2022 р. та від 14.11.2022р.), було виявлено, що документи Державною податковою службою прийнято, але реєстрація їх зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ.
Згідно ст. 201.16 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 11 грудня 2019 р. N 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»).
За результатами обробки наданих Відповідачем документів, ДПС визначила причини зупинення реєстрації податкових накладних та запропонувала Відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У березні 2023 року на адресу Відповідача Позивачем був направлений лист за вих. №40/99ц-216 від 24.03.2023р. з проханням надати інформацію щодо здійснення ним заходів по оскарженню рішень про зупинення реєстрації податкових накладних, з метою отримання можливості включити дані суми до податкового кредиту Позивача.
Проте, як вказує позивач, до теперішнього часу відповідь з боку відповідача на вищезазначений лист не надходила, податкові накладні залишились не зареєстровані.
Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
-для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
-для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Отже, згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні на загальну суму 600036,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100006,00 грн.) Відповідачем не зареєстровані, їх реєстрація була зупинена.
Зважаючи на вказане, позивач наполягає, що саме через невиконання Відповідачем своїх зобов'язань, визначених Податковим кодексом України щодо реєстрації податкових накладних, Позивач, який сплатив у складі послуг, що були придбані у Відповідача, податок на додану вартість на загальну суму 100 006,00 грн., не має можливості користуватись податковим кредитом на визначену суму, внаслідок чого підприємство Позивача зазнало фінансових збитків в розмірі 100 006,00 грн.
Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/нослуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/нослуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Позивач звертає увагу, що неотримання ним податкового кредиту в вересні та жовтні 2022 року на суму 100 006,00 грн. (у зв'язку із не реєстрацією Відповідачем податкових накладних в сумі 600036,00 грн.) підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість Позивача з розшифровками до неї за вересень та жовтень 2022 року, згідно якої вбачається, що за індивідуальним податковим номером Відповідача «237545920304» податкові накладні за вересень та жовтень 2022 року в сумі 600036,00 грн. - відсутні, не зареєстровані, тобто до складу податкового кредиту сума ПДВ 100 006,00 грн. за вересень та жовтень 2022 року не віднесена.
А отже, у зв'язку з тим, що Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, Позивач втратив право на податковий кредит тому, що тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Таким чином, Відповідач не зареєструвавши податкові накладні за вересень та жовтень 2022 року в сумі 600036,00 грн. (в г.ч. ПДВ - 100 006,00 грн.), в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 календарних днів від граничних строків, які зазначені в пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - позбавив Позивача права на включення ПДВ в сумі 100 006,00 грн. до складу податкового кредиту. І таким правом (правом включення ПДВ в сумі 100 006,00 грн. до складу податкового кредиту) Позивач вже скористатися не зможе, оскільки від дати коли Відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну пройшло 365 календарних днів.
Факт відсутності зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН також підтверджується скріншогом з Електронного кабінету платника, де видно, що за індивідуальним податковим номером Відповідача «237545920304» податкові накладні за вересень та жовтень 2022 року в сумі 600036,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 006,00 грн.) за період з 01.09.2022 по день подання позовної заяви - відсутні, тобто не зареєстровані.
З матеріалів справи також вбачається, що 29.11.2023 року за вих. №25/247-22 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою щодо необхідності сплати у десятиденний строк з моменту отримання претензії на банківський рахунок ДП «НВО «ПХЗ» грошових коштів в розмірі, який дорівнює сумі недоотриманого податкового кредиту з ПДВ, що складає - 100 006,00 грн. Зазначена претензія Відповідачем була отримана 06.12.2023 (докази отримання додані до матеріалів справи), проте, як вказує позивач, станом на день подання позовної заяви до суду грошові кошти в розмірі 100 006,00 грн. сплачені Відповідачем так і не були.
А отже, позивач наполягає, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем обов'язку з реєстрації податкових накладних, Позивачем вже в вересні та жовтні 2022 року були понесені реальні збитки в сумі 100 006,00 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення ДП «НВО «ПХЗ» до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 100 006,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для Позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
У відповідності до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Бездіяльність Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.
Таким чином, збитки в розмірі 100 006,00 грн. - це сума ПДВ, яка не була включена до складу податкового кредиту, яка складається з:
- ПДВ - 50 003,00 грн. (платіжне доручення №31704 від 27.10.2022 р. на суму 300 018,00 грн., проведене банком 28.10.2022 р., згідно Акту здачі-приймання наданих послуг від 30.09.2022 р. №9);
- ПДВ - 50 003,00 грн. (платіжне доручення №32402 від 22.11.2022 р. на суму 300 018,00 грн., проведене банком 29.11.2022 р., згідно Акту здачі-приймання наданих послуг від 31.10.2022 р. №10).
Всього сума ПДВ складає 100 006,00 грн.
А отже, Позивач вважає, що з вини Відповідача він зазнав фінансових збитків в розмірі 100 006,00 грн.
Так, в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, Відповідач не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку з чим, після проходження 365 днів, Позивач був позбавлений права включити суму ПДВ в розмірі 100 006,00 грн. до складу податкового кредиту, та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 100 006,00 грн.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками Позивача.
Протиправний характер поведінки відповідача полягає у порушенні ним податкового законодавства в частині обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних - вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023р. у справі №916/334/22, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Тобто, в даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення зі сторони Відповідача.
Разом з цим, слід зауважити, що відповідач не спростував обставини, повідомлені позивачем. Жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань та заперечень проти позову до суду не надав.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3028,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО» (61058, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд.49, код ЄДРПОУ 23754598) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) збитки в сумі 100 006,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО» (61058, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд.49, код ЄДРПОУ 23754598).
Повне рішення складено "01" липня 2025 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/1497/25