Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/374/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг», м. Харків
про стягнення 108 984,88 грн
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 06 лютого 2025 року із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» (надалі - Відповідач) загальної суми заборгованості у розмірі 108984,88 грн, а також суму судового збору у розмірі 3028,00грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про те, що між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Торгова компанія «Новаторг» було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2828942 від 01.08.2022. Після навантаження вагону № 24093130, передання та приймання його до перевезення Позивачем 30.09.2024 за накладною №43214915, вагон слідував зі станції відправлення Есхар до станції Кишиневу (республіка Молдова). По прибуттю 08.10.2024 вагону № 24093130 на станцію Бар регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було виявлено задимлення, яке усунене силами фахівців Жмеринського РУ ГУ ДСНС України у Вінницькій області. В подальшому для комісійної перевірки вказаний вагон був відправлений на станцію Могилів-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», де зазначений вагон був затриманий. Згідно актів загальної форми від 24.10.2024 № 319, від 25.10.2024 № 327, від 25.10.2024 № 329 нараховані платежі, пов'язані з затримкою вагону № 24093130 на станції Могилів-Подільський регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на загальну суму 108 984,88 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Торгова компанія «Новаторг».
Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/374/25, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як встановлено судом, Позивач і Відповідач мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відтак, для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, направив на адреси зареєстрованих Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС сторін ухвалу суду про відкриття провадження від 10.02.2025.
27 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» подало до Господарського суду Харківської області зустрічну позовну заяву (вх. № 5264/25) про солідарне стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія» (код ЄДРПОУ 40153657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» (код ЄДРПОУ 44599645) понесені збитки у розмірі 418 437 гривень 41 копійку.
Ухвалю суду від 03 березня 2025 року зустрічну позовну заяву (вх. № 5264/25 від 27.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» про солідарне стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія» про стягнення заборгованості повернуто заявнику.
11 березня 2025 року до Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. № 6274/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» про повернення судового збору на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалю суду від 11 березня 2025 року задоволено заяву (вх. № 6274/25 від 11.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» про повернення судового збору з Державного бюджету.
11 березня 2025 року до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання (вх. № 6317/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» про залучення у справу третьої особи, в якому просить суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія» (код ЄДРПОУ 40153657) у справу № 922/374/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача.
В обґрунтування зазначеного клопотання Відповідач - ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» посилається на те, що рішення у даній справі вплине на ТОВ «Міжнародна транспортно-логістична компанія» (Експедитора) за Генеральним договором № 01/02/23 від 01 лютого 2023 року, відповідно до якого у пункті 5.1. зазначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по Договору, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні усі збитки, завдані таким невиконанням або неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, в зв'язку із чим, у випадку задоволення судом позовних вимог, ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» буде вимушений в свою чергу звернутися до ТОВ «Міжнародна транспортно-логістична компанія» як до Експедитора з метою відшкодування збитків, які були стягнуті в судовому порядку.
Розглянувши дане клопотання Відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Предметом спору по даній справі є стягнення з ТОВ «Торгова компанія «Новаторг» на користь АТ «Українська залізниця» загальної суми заборгованості у розмірі 108 984,88 грн, яка виникли на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 01.08.2022 за № 2828942. Таким чином, виходячи з предмету спору по даній справі, суд констатує, що вимоги ТОВ «Торгова компанія «Новаторг» до ТОВ «Міжнародна транспортно-логістична компанія», яке Відповідач просить залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача, за Генеральним договором № 01/02/23 від 01.02.2023 не входять в предмет спору по даній справі і не будуть досліджуватися судом під час вирішення спору по даній справі.
Відтак рішення у даній справі не буде впливати на права або обов'язки ТОВ «Міжнародна транспортно-логістична компанія», в зв'язку з чим підстави для залучення ТОВ «Міжнародна транспортно - логістична компанія» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача, відсутні.
27 лютого 2025 року, в межах строку наданого судом для подання відзиву на позовну заяву, ТОВ «Торгова компанія «Новаторг» подало до Господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх. № 5242/25) стосовно пред'явленних АТ «Українська залізниця» вимог, які не визнаються з боку Відповідача, обґрунтовуючи наступним. Відповідач зазначає, що відповідно до накладної № 43214915 30.09.2024 для перевезення АТ «Укрзалізниця» надано вантаж, а саме муку пшеничну загальною кількістю 1357 місць, масою 67 850,00 кг, що належав ТОВ «ТК «НОВАТОРГ». 08 жовтня 2024 року о 15 год. 38 хв. на станції 331904 Могилів - Подільський Південно - Західній залізниці в вагоні № 24093130 сталася пожежа, внаслідок чого Товар, який перевозився, а саме мука, зіпсувалась (втратила свої властивості), що унеможливлює її подальшу реалізацію.
Причиною пожежі є потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал, що підтверджується актом про пожежу від 08 жовтня 2024 року, який виданий Жмеринським районним управлінням Головного управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.
На підставі актів загальної форми ГУ - 23 станції Бар від 08 жовтня 2024 року № 916, від 09 жовтня 2024 року № 917 та станції Могилів - Подільський від 08 жовтня 2024 року № 269 була проведена комерційна перевірка вантажу (мука пшенична) в вагоні № 24093130. В документах міститься інформація щодо кількості місць, а саме 1357 мішків, що дорівнює 67850 кг.
В акті зазначено, що перевірку кількості та стан вантажу в вагоні № 24093130 неможливо зробити без розвантаження, у зв'язку з чим було прийнято рішення щодо зупинки вагонів.
Працівниками перевізника був складений комерційний акт № 331904/1 від 18 жовтня 2024 року, дані якого свідчать про наступне: з вагону № 24093130 було розвантажено 800 місць, з яких 564 мішка не пошкоджені, 185 мають сліди намокання.
Інспекторами ІП «СЖС Україна», на замовлення ТОВ «ТК «НОВАТОРГ», була проведена інспекція вагона № 24093130 та складений інспекційний звіт № 24102306 DC від 17 жовтня 2024 року.
За результатами проведеної інспекції встановлено наступне: 54 мішки із пошкодженим пакуванням (механічні пошкодження, брудні мішки), 185 мішків із замоканням пакування / вантажу.
Приймаючи вагон до перевезення, перевізник, а саме АТ «Укрзалізниця» оформила залізничну накладну № 43214915 від 30 вересня 2024 року підтверджує ту обставину, що вагон № 24093130 був переданий АТ «Укрзалізниця» під відповідальність для здійснення перевезень залізничними коліями, внаслідок чого АТ «Укрзалізниця» отримала повноваження утримувати такий вагон відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що чинне законодавство покладає відповідальність за збереження вантажу саме на перевізника, окрім випадків, коли саме перевізник не доведе, що втрата вантажу сталася з незалежних від нього причин.
Крім того, саме на перевізника покладається обов'язок забезпечення належного стану вагонів, що подаються для перевезення.
Залізнична накладна № 43214915 від 30 вересня 2024 року підтверджує, що вагон № 24093130 був переданий АТ «Укрзалізниця» під відповідальність для здійснення перевезень залізничними коліями, внаслідок чого АТ «Укрзалізниця» отримала повноваження утримувати такий вагон відповідно до норм чинного законодавства, а тому саме перевізник має нести відповідальність за пошкодження вагона, його допоміжного обладнання та вантаж, який провозиться у вказаному вагоні.
На думку Відповідача з боку Позивача не надано жодного доказу, на підтвердження факту того, що затримка вантажу сталася з причин, що не залежали від перевізника та не доведено, що псування вантажу сталося не з вини перевізника. Зважаючи на те, що витрати були понесені Позивачем через затримку вагонів внаслідок пожежі, яка сталася під час перебування вагонів під відповідальністю Позивача, а отже з вини останнього, підстави для стягнення грошових коштів з Відповідача відсутні.
Не погоджуючись з твердженнями викладеними у відзиві, Позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 6575/25 від 14.03.2025) посилаючись на те, що вагон № 24093130 (власник LDZ CARGO, орендатор ТОВ Topaz Logistics) у порожньому стані прибув на станцію Есхар 25.10.2024 на адресу ТОВ «ТК «НОВАТОРГ».
При комерційному огляді було виявлено наявність монтажної піни на даху вагону та верхніх люках, складено акт загальної форми від 25.09.2024 № 210. Вагон прийнятий до перевезення 30.09.2024. Пунктом 6.1 розділу І Приложения 1 к СМГС встановлено, що навантажений відправником вантаж у вагони та контейнери критого типу перевізник приймає до перевезення, оглядаючи зовні стан вагонів та контейнерів, перевіряючи стан люків та дверей, наявність та справність пломб, а також, відповідність знаків на пломбах відомостям, вказаним у накладній.
Статтею 19 § 6 СМГС передбачено: особа, що здійснює навантаження, несе відповідальність за встановлення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог по розміщенню та закріпленню вантажів у вагонах, а також за усі наслідки незадовільного навантаження. Статтею 39 § 2 СМГС передбачено: «Перевозчик освобождается от ответственности за утрату, недостачу, повреждение (порчу) груза, принятого к перевозке, если они произошли: 4) по причинам, связанным с погрузкой или выгрузкой груза, если погрузка или выгрузка производилась отправителем или получателем; 7) вследствие того, что отправитель произвел погрузку груза в непригодный для перевозки данного груза вагон или контейнер;». Глава 11 Приложения 3 к СМГС, пункт 2.1: «Погрузка груза должна производиться в вагоны, очищенные от остатков ранее перевозимого груза, средств крепления, мусора, грязи», «конструктивные зазоры кузова крытого вагона, которые могут явиться причиной повреждения или потери груза, должны быть заделаны изнутри вагона. Способ заделки зазоров должен обеспечивать сохранность вагона», «использование монтажной пены и других аналогичных материалов не допускается». Глава 11 Приложения 3 к СМГС, пунктами 1.8., 1.9., 2.3 передбачено, що для захисту вантажу від пошкодження виступаючими елементами вагона у необхідних випадках застосовуються прокладний матеріал; вантаж розміщують у міждвірному просторі таким чином, щоб забезпечувалась можливість встановлення огородження; конструктивні зазори кузова вагона, які можуть стати причиною пошкодження або втрати вантажу, повинні бути закладені зсередини вагона способом, передбаченим умовами перевезення визначеного вантажу.
08.10.2024, по прибуттю на станцію Бар ПЗах, у вагоні № 24093130 було виявлено задимлення. Задимлення усунуто силами фахівців Жмеринського РУ ГУ ДСНС України у Вінницькій області, складені акти про пожежу від 08.10.2024, акт службового розслідування пожежі від 08.10.2024, зроблений висновок про те, що причиною пожежі є потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючі матеріали. Також складені акти загальної форми станції Бар від 08.10.2024 № 916, від 09.10.2024 № 917.
Для комісійної перевірки, вагон був відправлений на станцію Могилів-Подільський ПЗах. По станції Могилів-Подільський ПЗах о 08 год 40 хв 09.10.2024 вагон № 24093130 був затриманий для комісійного огляду в присутності представника вантажовідправника ТОВ «ТК «НОВАТОРГ», складений акт загальної форми від 09.10.2024 № 269. Під час комісійної перевірки було виявлено: з обох боків від дверей відсутні щити огородження, конструктивні зазори у місцях з'єднання даху з обшивкою стін у місці виявлення задимлення оброблені монтажною піною, у місці тління відсутня обшивка вагону 1000 мм на 500 мм, маються конструктивні зазори та виступаючі елементи кузова вагона, не закладені вантажовідправником перед навантаженням в порушення пунктів 1.8., 1.9., 2.1., 2.3. Глави 11 «Технических условий размещения и крепления грузов» (Приложение 3 к СМГС), що свідчить про те, що вагон перед навантаженням не був підготовлений. Всі обставини викладені у акті технічного стану вагона форми ГУ-106 від 09.10.2024 № 1, акті загальної форми від 18.10.2024 № 278, комерційному акті від 18.10.2024 № 331904/1.
Враховуючи вищевикладене, затримка вагону була спричинена пожежею, яка виникла всередині вагону внаслідок потрапляння малокалорійного джерела енергії на монтажну піну, якою були оброблені конструктивні зазори, що сталося через неналежну підготовку вагону під навантаження відправником. Для встановлення можливого псування вантажу у вагоні, двічі була проведена експертиза якості. Згідно інспекційних звітів № 24102306С0 від 23.10.2024 та № 0196071/24 від 25.11.2024 псування (втрата властивостей вантажу) не підтверджено. Статтею 28 § 6 СМГС передбачено: якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачи виникла по причинам, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, понесенні ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Пунктом 2.1.5. Договору визначений обов'язок Замовника відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України. На підставі викладеного, Позивач вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими, а викладене у відзиві на позовну заяву - намаганням Відповідача уникнути матеріальної відповідальності та не проводити розрахунки з Позивачем за спірним перевезенням.
19.03.2025 Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 6997/25), в яких наводить обставини, що були зазначені у відзиві на позовну заяву та зазначає, що чинне законодавство покладає відповідальність за збереження вантажу саме на Перевізника, окрім випадків, коли саме Перевізник не доведе, що втрата вантажу сталася з незалежних від нього причин. Крім того, саме на Перевізника покладається обов'язок забезпечення належного стану вагонів, що подаються для перевезення.
Звертає увагу суду на те, що «позивачем вказано, що затримка вагону відбулась внаслідок потрапляння малокалорійного джерела енергії на монтажну піну, якою були оброблені конструктивні зазори, що сталися через неналежну підготовку вагону під навантаження відправником.» Відповідач вважає, що дане твердження взагалі не підтверджується жодним документом у справі та це є лише припущення Позивача, які нічім не обґрунтовані.
Відповідач зазначає, що АТ «Українська залізниця» при прийнятті товару до перевезення не було позбавлено права звернути увагу Відповідача на недоліки вагону та відмовитись від його прийняття, однак це не було зроблено, тим самим Перевізник прийняв на себе відповідальність за збереження товару та підтвердив цілісність вагонів.
Таким чином, єдиною підставою для стягнення платежів з Відповідача є виникнення обставин через які виникла затримка з причин, що не залежали від Перевізника. Вважає, що Позивач не надав жодного доказу, на підтвердження факту того, що затримка вантажу сталася з причин, що не залежали від перевізника та жодним документом не було встановлено, що загоряння сталося з вини Відповідача.
На думку Відповідача Позивачем не доведено, що псування вантажу сталося не з вини Перевізника та зважаючи на те, що витрати були понесені Позивачем через затримку вагонів внаслідок пожежі, яка сталася під час перебування вагонів під відповідальністю позивача, а отже з вини Позивача, підстави для стягнення грошових котів з Відповідача відсутні.
Також Відповідач зазначає суду про те, що Позивач у відповіді на відзив заперечує факт псування вантажу, що розширює предмет доказування у справі. Відповідач у свою чергу, підтверджує псування та втрату вантажу інспекційним звітом № 24102305 DC від 17 жовтня 2024 року, в якому зазначено, що 54 мішки мають пошкоджене пакування та 185 мішків мають замокання товару. Щодо втрати 11 мішків, то це підтверджує і сама АТ «Українська залізниця» своїм витягом із книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні. Відповідач звертає увагу суду, що втрата 11 мішків відбулась також в той момент, коли відповідальність за Товар було покладено на АТ «Українська залізниця». З огляду на це, псування (втрата властивостей) всього вантажу та втрата 11 мішків документально підтверджена належним чином, що повністю спростовує позицію Позивача щодо недоведенності даної обставини у справі.
09.04.2025 Відповідач - ТОВ «ТК «Новаторг» подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 8902/25) посилаючись на те, що в актах загальної форми ГУ - 23 станції Бар від 08 жовтня 2024 року №916, від 09 жовтня 2024 року №917 та станції Могилів - Подільський від 08 жовтня 2024 року № 269, які містяться в матеріалах справи, зазначено, що перевірку кількості та стан вантажу в вагоні № 24093130 неможливо зробити без розвантаження, у зв'язку з чим було прийнято рішення щодо зупинки вагонів. Тобто, вимушена зупинка та подальший простій вагонів, внаслідок якої утворилась заборгованість, яка є предметом стягнення даного позову, виник саме через пожежу.
Позивач у позовній заяві просить суд задовольнити позовні вимоги стверджуючи, що пожежа нібито виникла з причин, які не залежали від перевізника, з вини Відповідача, однак обґрунтованих доказів не надає та посилається лише на власні припущення.
ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» в свою чергу звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення збитків. Оскільки питання стягнення з ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» коштів на користь АТ «Українська залізниця» за зупинку та подальший простій вагонів в межах справи № 922/374/25 ґрунтується виключно на припущеннях АТ «Українська залізниця», то ухвалення рішення у даній справі є неможливим до моменту встановлення правомірності позиції АТ «Українська залізниця», яка ґрунтується на тому, що саме з вини ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» виникла пожежа.
Відповідач посилається на те, що в справі № 910/3514/25 буде встановлено з чиєї вини виникла пожежа та в подальшому спричинила негативні наслідки для сторін. Оскільки у справі № 910/3514/25 судом буде встановлено хто саме винен у виникненні пожежі та на кого буде покладено обов'язок відшкодування збитків, які спричинені пожежею, ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі № 922/374/25 та просить суд зупинити провадження по справі № 922/374/25 до винесення рішення та набрання рішення законної сили по справі № 910/3514/25.
11.04.2025 Позивач - АТ «Українська залізниця» подало до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 9065/25). В даному запереченні Позивач не згодний з викладеною позицією Відповідача, вважає, що розгляд даної справи на даний час можливий та є таким, що буде в повній мірі сприяти здійсненню правосуддя, а клопотання Відповідача щодо зупинення провадження у справі є виключно намаганням Відповідача необґрунтовано затягнути розгляд справи та зловживанням своїми процесуальними правами по наступним підставам: 1. Інформація про порушення провадження по справі № 910/3514/25 (на яку посилається Відповідач) відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень; 2. Відповідачем до клопотання про зупинення провадження по даній справі не доданий жодний доказ в підтвердження того, що ним поданий позов, який пов'язаний предметом, підставою з даним позовом; 3. Посилання Відповідача про те, що ухвалення рішення у даній справі є неможливим до моменту встановлення правомірності позиції АТ «Українська залізниця», яка ґрунтується на тому, що саме з вини ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» виникла пожежа та обставина встановлення з чиєї вини виникла пожежа та в подальшому спричинила негативні наслідки для сторін є необґрунтованим в зв'язку з тим, що при розгляді даної справи по суті судом в повному обсязі та всебічно будуть розглянуті всі питання правомірності та обґрунтованості позовних вимог АТ «Українська залізниця» та заперечення Відповідача по суті позовних вимог. Матеріали даної справи містять складені акти про пожежу від 08.10.2024 за участю фахівців Жмеринського РУ ГУ ДСНС України у Вінницькій області, службового розслідування пожежі комісією Позивача від 08.10.2024, в яких зроблений висновок про те, що причиною пожежі є потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючі матеріали. Встановлення обставин: з чиєї вини виникла пожежа та в подальшому спричинила негативні наслідки для сторін, взагалі не відноситься до предметної юрисдикції господарських судів згідно з нормами ст. 20 Господарського процесуального кодексу України; 4.Ухвалою господарського суду від 07.04.2025 по справі № 910/3514/25 (на яку посилається Відповідач) позовну заяву ТОВ «ТК «Новаторг» та додані до неї документи - повернуто. На підставі викладеного, просить суд: відмовити Відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі та заперечення Позивача на клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.
Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, визначено обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі з огляду на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд приймає до уваги, що Відповідачем не надано доказів відкриття провадження у справі № 910/3514/25, проте Позивачем надана копія ухвали господарського суду від 07.04.2025 по справі № 910/3514/25 (на яку посилається Відповідач), згідно якої позовну заяву ТОВ «ТК «Новаторг» та додані до неї документи - повернуто. Тобто якщо провадження у іншій справі не відкрито, то немає підстав для зупинення провадження у поточній справі, оскільки відсутня перешкода для її розгляду. Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки для цього немає підстав, зокрема, якщо не було відкрито провадження у іншій справі, яка мала б вплив на розгляд поточної справи.
15.04.2025 Відповідачем подано до суду додаткові пояснення (вх. № 9399/25), в яких останній зазначає про те, що Позивачем до позову подано Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25 лютого 2020 року (в редакції, яка ввелась в дію 01.11.2024) та звертає увагу суду на те, що повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-4499645/2022-0003 від 01.08.2022. Тобто, Позивач надав до суду Договір в редакції, яка не була чинна на момент пожежі, а тому даний доказ є неналежним та не може бути прийнятий судом до уваги.
При цьому суд звертає увагу сторін, що надані стороною додаткові пояснення не є заявою по суті спору, а відтак має для суду виключно інформативне значення.
Судом прийняті пояснення, доводи та заперечення подані учасниками справи, що долучені до матеріалів справи.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Позивач, Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» (далі - Відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2828942 від 01.08.2022 (далі - Договір) шляхом оформлення в електронному вигляді «Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-4499645/2022-0003 від 01.08.2022», яка погоджена перевізником шляхом надання електронного «Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-4499645/2022-0003 від 01.08.2022». Текст публічного Договору знаходиться у загальному доступі на веб-сайті http://uz-cargo.com/.
Згідно повідомлення про укладення Договору Позивачем засвідчено прийняття від Позивача в цілому пропозиції (акцепту) укладання Договору та присвоєно Замовнику коди: відправника/одержувача 9645, платника 2828942 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.
Вагон № 24093130 (власник LDZ CARGO, орендар ТОВ «Topaz Logistics») прибув на станцію Есхар на адресу ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» під навантаження 25.09.2024.
При комерційному огляді було виявлено наявність монтажної піни на даху вагону та верхніх люках, складено акт загальної форми від 25.09.2024 № 210.
В подальшому після навантаження вагон переданий до перевезення Відповідачем та прийнятий до перевезення Позивачем 30.09.2024 у відповідності до пункту 6.1. розділу I «Приложения 1 к СМГС» за накладною № 43214915, за якою надано вантаж, а саме: муку пшеничну загальною кількістю 1357 місць, масою 67850,00 кг, що належав ТОВ «ТК «НОВАТОРГ».
По прибуттю 08.10.2024 вагону № 24093130 на станцію Бар регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було виявлено задимлення, яке усунене силами фахівців Жмеринського РУ ГУ ДСНС України у Вінницькій області, складений акт про пожежу від 08.10.2024 за участю фахівців Жмеринського РУ ГУ ДСНС України у Вінницькій області, акт службового розслідування пожежі комісією Позивача від 08.10.2024, в якому зроблений висновок про те, що причиною пожежі є потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючі матеріали, також складені акти загальної форми станції Бар від 08.10.2024 № 916, від 09.10.2024 № 917.
В подальшому для комісійної перевірки вказаний вагон був відправлений на станцію Могилів-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», де о 08 год 40 хв 09.10.2024 вагон № 24093130 був затриманий для комісійного огляду в присутності представника вантажовідправника ТОВ «ТК «НОВАТОРГ», складений акт загальної форми від 09.10.2024 № 269 про виявлене у вагоні № 24093130 та зазначено про затримання вагону 09.10.2024 з 08 год 40 хв в очікуванні представника вантажовідправника ТОВ «ТК «НОВАТОРГ». Згідно з викладеним в даному акті, були виявлені порушення Глави 11 розділу 2 п. 2.1. Технических условий размещения и крепления грузов Приложение 3 к СМГС.
Також, по станції Могилів-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» 09.10.2024 складений акт технічного стану вагону форми ГУ-106 № 1 та в подальшому складений комерційний акт від 18.10.2024 № 331904/1, в складанні та підписанні якого брав участь представник Відповідача Виниченко І.П.
Після закінчення затримки вагону № 24093130, 18.10.2024 о 22 год 30 хв складений акт загальної форми від 18.10.2024 № 278.
Згідно акту загальної форми від 24.10.2024 № 319, нараховані платежі, пов'язані з затримкою вагону № 24093130 на загальну суму 52 675,98 грн (без ПДВ), у тому числі:
- плата за користування (230 год) - 8 135,60 грн;
- маневрова робота - 3 007,40 грн;
- охорона - 28 367,28 грн;
- видача довідок - 544,80 грн;
- плата за зберігання вантажу - 12 580,30 грн;
- зняття ЗПП - 40,60 грн.
У подальшому вагон № 24093130 був затриманий 18.10.2024 о 22 год 40 хв згідно листа вантажовідправника ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» від 18.10.2024 № 18/10-1, після закінчення затримки 24.10.2024 о 16 год 40 хв складений акт загальної форми від 25.10.2024 № 327, нараховані платежі на суму 32 856,66 грн (без ПДВ), у тому числі:
- плата за користування (138 год 10 хв) - 5 673,40 грн;
- маневрова робота - 1 503,70 грн;
- охорона - 17 020,36 грн;
- видача довідок - 272,40 грн;
- плата за зберігання вантажу - 8 386,80 грн.
Вагон № 24093130 був затриманий з 16 год 43 хв 24.10.2024 до 14 год 43 хв 25.10.2024 по причині відсутності змін в ЦБД митниці, складений акт загальної форми від 25.10.2024 № 329, нараховані платежі на суму 5 288,10 грн (без ПДВ), у тому числі:
- плата за користування (22 год) - 904,50 грн;
- телеграфні повідомлення - 272,40 грн;
- охорона - 2 713,40 грн;
- видача довідок - 272,40 грн;
- плата за зберігання вантажу - 1 397,80 грн.
Загальна сума становить 90 820,74 грн без ПДВ.
Загальна сума всіх платежів, які підлягають стягненню, складає 108 984,88 грн з ПДВ.
Відповідно до пункту 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів на станцію відправлення Есхар зі станції Могилів-Подільський надійшли акти загальної форми від 24.10.2024 № 319, від 25.10.2024 № 327, від 25.10.2024 № 329 з розрахунком платежів, пов'язаних із затримкою вагону № 24093130 по станції Могилів-Подільський, оформлені накопичувальні картки форми ФДУ-92 на загальну суму 90 820,74 грн (без ПДВ):
- № 06110062 на суму 52 675,98 грн;
- № 06110063 на суму 32 856,66 грн;
- № 06110064 на суму 5 288,10 грн.
Відповідальним представником ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» Палаженком було ініційовано оформлення паперових версій накопичувальних карток та підписання їх з такими зауваженнями: «Вимушений простій вагону стався через порушення АТ «Українська залізниця» своїх зобов'язань, як перевізника, внаслідок чого сталася пожежа, що призвела до втрати вантажу свого цільового призначення та понесення збитків ТОВ «ТК «НОВАТОРГ». З огляду на це, ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» вважає, що вимога АТ «Українська залізниця» не підлягає задоволенню».
Відмови від підпису накопичувальних карток та перехід на паперову форму документів засвідчені актами загальної форми станції Есхар від 07.11.2024 № 253, 255, 256.
Загальна сума заборгованості за трьома накопичувальними картками №№ 06110062 - 06110064 з урахуванням ПДВ склала 108 984,88 грн.
Суд звертає увагу, що контррозрахунку чи то заперечень до здійснених Позивачем нарахувань Відповідачем не надано, а заперечення останнього фактично зводяться до наступного:
- позивачем не надано доказів, на підтвердження факту того, що затримка вантажу сталася з причин, що не залежали від перевізника;
- позивачем не доведено, що псування вантажу сталося не з вини перевізника;
- жодним документом не було встановлено, що загоряння сталося з вини Відповідача;
- зважаючи на те, що витрати були понесені позивачем через затримку вагонів внаслідок пожежі, яка сталася під час перебування вагонів під відповідальністю позивача, а отже з вини позивача, підстави для стягнення грошових коштів з відповідача відсутні.
Позивачем була надіслана Відповідачу 18.12.2024 рекомендованим листом претензія від 17.12.2024 № Д-02-06/716 по стягненню платежів, пов'язаних із затримкою вагону № 24093130 по станції Могилів-Подільський з причини комерційної несправності (порушення технічних умов розміщення та закріплення вантажів, що призвело до пожежі) та копії документів, що підтверджують обставини затримки вагону.
Позивач зазначає, що відповіді на претензію не отримано, оплата у добровільному порядку претензійних вимог не здійснена.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.
Згідно з ч. 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі за текстом - Статут), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 3 дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Як встановлено судом вище, Позивачем здійснювалось перевезення вантажу за накладною № 43214915 у вагоні № 24093130, що слідував зі станції відправлення Есхар до станції Кишиневу (республіка Молдова).
Так суд вказує, що згідно наданих до матеріалів справи актів загальної форми від 24.10.2024 № 319, від 25.10.2024 № 327, від 25.10.2024 № 329 з розрахунком платежів, пов'язаних із затримкою вагону № 24093130 по станції Могилів-Подільський, оформлені накопичувальні картки форми ФДУ-92 на загальну суму 90 820,74 грн (без ПДВ):
- № 06110062 на суму 52 675,98 грн;
- № 06110063 на суму 32 856,66 грн;
- № 06110064 на суму 5 288,10 грн.
Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року №864/5085) передбачено, що «платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника».
Пунктом 9 Правил зберігання вантажів визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Відповідно до пункту 1 Правил складання актів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855 при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства (пункт 3 Правил складання актів).
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком N 6 до Правил користування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.
Суд дійшов до висновку, що складені Позивачем Акти загальної форми ГУ-23 підтверджують факт затримки вагонів у встановленому законом порядку із зазначенням початку та закінчення затримки вагонів, а відтак згідно положень частини 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» є підставою для майнової відповідальності Відповідача.
Крім того, згідно пункту 6.1. Розділу І Додатку 1 до СМГМ встановлено, що навантажений відправником вантаж у вагони та контейнери критого типу перевізник приймає до перевезення, оглядаючи зовні стан вагонів та контейнерів, перевіряючи стан люків та дверей, наявність, справність пломб, а також відповідність знаків на пломбах відомостям, вказаним у накладній.
Статтею 19 § 6 СМГС передбачено: особа, що здійснює навантаження, несе відповідальність за встановлення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог по розміщенню та закріпленню вантажів у вагонах, а також за усі наслідки незадовільного навантаження.
Статтею 28 § 6 СМГС визначено: якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла по причинам, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Статтею 32 § 1 СМГС встановлено: перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, які пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами та викликані причинами, які не залежать від перевізника. Зазначені витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки та підтверджуються відповідними документами.
Також, Позивач у позовній заяві та Відповідач у відзиві на позовну заяву посилаються на пункт 2.1.5 Договору, де встановлений обов'язок Замовника відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.
Статтею 39 § 2 СМГС передбачено: «Перевозчик освобождается от ответственности за утрату, недостачу, повреждение (порчу) груза, принятого к перевозке, если они произошли: 4) по причинам, связанным с погрузкой или выгрузкой груза, если погрузка или выгрузка производилась отправителем или получателем; 7) вследствие того, что отправитель произвел погрузку груза в непригодный для перевозки данного груза вагон или контейнер;».
Глава 11 Приложения 3 к СМГС, пункт 2.1: «Погрузка груза должна производиться в вагоны, очищенные от остатков ранее перевозимого груза, средств крепления, мусора, грязи», «конструктивные зазоры кузова крытого вагона, которые могут явиться причиной повреждения или потери груза, должны быть заделаны изнутри вагона. Способ заделки зазоров должен обеспечивать сохранность вагона», «использование монтажной пены и других аналогичных материалов не допускается».
Глава 11 Приложения 3 к СМГС, пунктами 1.8., 1.9., 2.3 передбачено, що для захисту вантажу від пошкодження виступаючими елементами вагона у необхідних випадках застосовуються прокладний матеріал; вантаж розміщують у міждвірному просторі таким чином, щоб забезпечувалась можливість встановлення огородження; конструктивні зазори кузова вагона, які можуть стати причиною пошкодження або втрати вантажу, повинні бути закладені зсередини вагона способом, передбаченим умовами перевезення визначеного вантажу.
З огляду на викладене вище, враховуючи надані Позивачем докази суд дійшов висновку, що факт затримки вагону № 24093130 підтверджується матеріалами справи, а саме актами загальної форми від 24.10.2024 № 319, від 25.10.2024 № 327, від 25.10.2024 № 329 з розрахунком платежів, а також накопичувальними картками форми ФДУ-92 на загальну суму 90 820,74 грн (без ПДВ):
- № 06110062 на суму 52 675,98 грн;
- № 06110063 на суму 32 856,66 грн;
- № 06110064 на суму 5 288,10 грн.
Із яких вбачається, що представником Відповідача підтверджується факт затримки вагону (вимушений простій вагону), проте зауважує, що «вимушений простій вагону стався через порушення АТ «Українська залізниця» своїх зобов'язань, як перевізника, внаслідок чого сталася пожежа, що призвела до втрати вантажу свого цільового призначення та понесення збитків ТОВ «ТК «НОВАТОРГ». З огляду на це, ТОВ «ТК «НОВАТОРГ» вважає, що вимога АТ «Українська залізниця» не підлягає задоволенню».
Суд зазначає про те, що пошкодження та втрата вантажу свідчить про порушення зобов'язання АТ «Українська залізниця» в частині відповідальності за збереження вантажу. Проте заперечення Відповідача не спростовують факт існування простою вагону через його затримку, тобто вимоги Відповідача щодо відшкодування вартості вантажу - це фактично є предметом окремого спору, в якому АТ «Українська залізниця» повинна довести, що втрата та псування вантажу відбулось не з вини АТ «Українська залізниця».
Ці заперечення Відповідача не є предметом дослідження у спорі про стягнення заборгованості у розмірі 108984,88 грн платежів, пов'язаних із затримкою по станції Могилів-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» вагону № 24093130, оскільки норми чинного законодавства не містять в собі вказівки на те, що замовник звільняється від обов'язку внести платежі у випадку втрати та пошкодження вантажу.
Докази Відповідача не свідчать про те, що затримка вагону відбулась внаслідок вини АТ «Українська залізниця». Проте докази Відповідача щодо втрати та пошкодження вантажу свідчать про понесенні збитки Відповідачем, що може бути підставою для окремого позову.
Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Відповідачем не надано достатніх доказів на спростування заявлених позовних вимог, а відтак Позивачем доведено правомірність нарахування та стягнення з Відповідача платежів та зборів, що виникли при затримці вагону, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судовий збір у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладається на Відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» (адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, код, ЄДРПОУ 44599645) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) заборгованість в розмірі 108984,88 грн належних платежів та зборів, а також суму судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "30" червня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.П. Жигалкін